Як денікінці та більшовики знищували самостійність давнього козацького краю

Наприкінці 18 століття Кубань починають заселяти українські козаки. Для уряду Російської імперії вони вже були не потрібні як військова сила, що брала участь у російсько-турецьких війнах. Перший загін переселенців з-за Південного Бугу очолив полковник Чорноморського козацького війська* Сава Білий. Активна фаза заселення Кубані припадає на 19 століття, коли у регіон приїжджають козаки з Полтавської, Чернігівської та інших губерній України. У Кавказькому календарі 1886 року було вказано, що 46,8 % жителів становили українці, 41 % - росіяни, а всі інші - це горяни, німці, вірмени. Таке домінування українського населення збереглося й на початок революційних подій 1917-1921 років.

16 лютого 1918 року, 94 роки тому, Кубанська Народна Республіка** проголосила незалежність, а рішенням її законодавчої ради, край увійшов на правах федерації до складу України. До складу республіки входили Кубанська область, Ставропольщина, Терек, Дагестан і колишня Чорноморська губернія***.

З чого все почалося

30 квітня-3 травня 1917 року в Катеринодарі (нині - Краснодар) відбулися козацькі збори, на яких було вирішено утворити уряд - Кубанську Військову Раду. 1917 рік у регіоні - пробудження української свідомості. Кубанські козаки не сприйняли більшовицьку ідеологію.

Після утворення на Кубані Кубанської Військової Ради та Крайового Уряду почалися пошуки і налагодження зв'язків та стосунків з українською Центральною Радою. Одним з найактивніших політичних діячів у цій справі був Микола Рябовол****.

24 вересня 1917 р. розпочала  роботу 2-га сесія Кубанської Військової Ради, на неї запросили представників України. Вони виступили на одному з засідань Ради. Український уряд у листопаді 1917 р. офіційно визнав право на самостійне існування кубанських козаків. 30 грудня відбувся з'їзд українських громадських діячів та представників українського населення Кубані, на якому у резолюції було вказано "про приєднання Кубані до України".

Боротьба з більшовиками

Великий вплив в утвердженні незалежності Кубані відіграла агітація кубанців-українців на сесії Крайової Ради та на Обласному з'їзді представників усього населення краю у грудні 1917 р., тоді відбулося повне порозуміння між кубанцями та делегатами Української Центральної Ради М. Галаном та Є. Онацьким. У другій половині лютого 1918 р. опісля закінчення сесії на нараді членів ради була прийнята та ухвалена резолюція про прилучення Кубані на федеративних підставах до України.

Більшовики не визнали незалежність Кубані, надіславши свої загони до регіону. 22 лютого 1918 року. Вже після проголошення незалежності, військовий отамана Філімонов скликав нараду. На ній було вирішено покинути Катеринодар та тимчасово виїхати до Новоросійська. Але конкретного рішення збори не прийняли.

У цей складний період Кубанській раді нічого не залишалося, як піти на переговори з Добровольчою армією генералів Корнілова та Денікіна. Одночасно в Україну від Кубанської ради була надіслана делегація, яка отримала від української влади зброю. Боротьба проти більшовиків поєднала Кубанську Раду з Добровольчою Армією; хоча кубанці вагалися, чи укладати їм спілку. Проте між ними таки було укладено військовий союз.

На початку травня 1918 р. на Кубані почалися антибільшовицькі повстання, головна ідея яких - вигнання більшовиків та возз'єднання з Україною за допомогою української та німецької армій. Повсталими були захоплені українські станиці Кубань-Старомінська, Новомінська, Канівська, Рогівська, Васюринська.

Герб Кубанської Народної республіки

Зрада Денікіна

На початку 1918 року у Києві відбуваються переговори кубанців з урядом гетьмана Скоропадського. Після цієї зустрічі козаки отримали чимало гармат, набоїв, рушниць, а також українська влада обіцяла допомогти живою силою. Завдяки клопотанням Рябовола було вироблено план десанту української дивізії на Кубань, але втручання розвідки генерала Денікіна відтягло вирішення справи і врешті загубило його.

Коли армія Денікіна взяла Катеринодар, почалося цькування провідників кубанського уряду. Тільки тепер козаки зрозуміли свою помилку. Не треба було їм взагалі про щось домовлятися з Білою армією. Наприкінці листопада 1918 року відбуваються обшуки, арешти та конфіскація урядових паперів у помешканнях українського посольства при Кубанському Крайовому Уряді. Денікінці зривають синьо-жовті прапори у Катеринославі та заарештовують українського дипломата Федора Боржинського. Фактично Денікін скасував подальше об'єднання Кубані з Україною.

У 1919 році Добровольча армія взагалі влаштувала справжній терор проти кубанських козаків, організовуючи погроми та антиукраїнські провокації. 13 червня 1919 року у Ростові-на-Дону було вбито Миколу Рябова. А 6 листопада денікінці заарештовують 12 членів Кубанської ради. Так Денікін виливав лють через свої поразки від Червоної армії. Змінивши його, барон Врангель, пішов ще далі - почав знищувати кубанських самостійників фізично. Але 17 березня 1920 року більшовики взяли Катеринодар. І терор "білий" був змінений терором "червоним". 

І вже говорити про якусь самостійність або федерацію в складі України не доводилося. Те, що почали денікінці, завершили більшовики. Усі активні діячі Кубані були страчені, заарештовані або емігрували. 

*Чорноморське козацьке військо - козацьке військове формування в Російській імперії 18—19 століть. Створене у 1787 з частини Запорозьких козаків, яка не втекла за Дунай.

**Кубанська Народна Республіка - козацьке державне утворення на Кубані. Проіснувала 1 рік і 9 місяців (16 лютого 1918—1920).

***Чорноморська губернія - адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії у 1896—1918. Губернське місто — Новоросійськ. Була найменшою у Російській імперії за площею — 7346 км².Губернія займала західну частину Кавказу і тяглася довгою та порівняно вузькою смугою вздовж північно-східного берега Чорного моря, займаючи простір між ним та головним Кавказьким хребтом.

****Микола Рябовол - український політичний діяч на Кубані часів Української революції; голова Кубанської Законодавчої Ради; голова Кубанської Військової Ради.

Матеріал та фото з сайту "Історична правда"