В Україні запрацював театр, в якому не звучатимуть тексти “мертвих драматургів”

Довгий час сучасна українська драматургія перебувала в періоді, який можна cхарактеризувати як “стагнацію”. На театральному небосхилі виділялося кілька імен усім відомих "метрів", яких можна було перерахувати на пальцях однієї руки. А самі тексти не відрізнялися тим, що називається злободенністю, актуальністю і, зрештою, справжньою творчою сміливістю.

Ця ситуація почала змінюватися на межі нульових-десятих років 21 століття, коли почали з'являтися рухи, пов'язані з так званою “новою драмою”. Зокрема, одне з перших таких угруповань під керівництвом Володимира Гориславця зародилося у Харкові, де впродовж кількох років щорічно проводився фестиваль сучасної драматургії та режисури “Курбалесія”. Молоді режисери ставили п'єси таких відомих сучасних драматургів, як Марк Равенхілл, Мартін МакДонах, Сара Кейн, Керіл Черчилль, Маріус фон Марієнбург. Постановки супроводжувалися гарячими дискусіями (саме тоді почала застосовуватися практика публічного обговорення текстів та вистав, яка зараз в українській “новій драмі” використовується повсюдно).

У 2008 році в Херсоні за участю режисера Андрія Мая та соціолога Миколи Гоманюка з'являється Центр імені Всеволода Мейєрхольда, який продовжив та розвинув справу харків'ян.

А вже у 2011 році у Києві засновано центр “Текст”, який започатковує фестиваль “Тиждень актуальної п'єси” - творчий та просвітницький фестиваль, орієнтований насамперед на тексти сучасних українських драматургів. Щороку фестиваль збирав усе більше симпатиків, а під його покровом організувалося ціле ядро ​​молодих драматургів, яких сьогодні вже можна обчислювати десятками. Стало зрозуміло, що сучасна українська драматургія переживає справжній сплеск, розквіт.

Такий перебіг подій призвів до того, що українські театри нарешті почали звертати увагу на молоде драматургічне покоління. Адже до того (та в основному і зараз ще) у наших театрах неподільно панувала мода на класиків, або, як люблять висловлюватися деякі театральні менеджери та режисери, на "мертвих авторів".

Однак і таке зростання інтересу не задовольнило нову драматургічну братію. Адже, за великим рахунком, правила гри в театрах не дуже змінилися: досі ще багато режисерів вважають себе у повному праві виправляти, “поліпшувати” текст, розставляти в ньому акценти на свій розсуд, репетирувати без автора, та й взагалі – навіть не повідомляти авторів, що його текст ставлять.

І ось кілька років тому драматурги вирішили об'єднатися та заснувати свій власний театр. Театр, в якому повновладним господарем буде саме драматург, де саме драматург вирішуватиме, який саме режисер ставитиме його текст, а який до цього тексту не допускатиметься навіть на гарматний постріл. Щобільше: свій текст у якості режисера поставити може і сам автор - якщо, звичайно, захоче це зробити.

Так народилася ідея майже з нуля побудувати “Театр драматургів” – унікальний творчий простір для сценічних читань, вистав та дискусій.

Звичайно ж, така ідея не могла б бути реалізована, якби її не підтримали спонсори та меценати – люди, які на свій страх та ризик, не турбуючись про миттєві доходи, своїм коштом викупили у Києві приміщення на вулиці Петра Сагайдачного, а потім допомогли влаштувати там повномасштабний ремонт.

Відома драматургиня та сценаристка Оксана Савченко у якості малярки

Втім, у ремонті брали участь (і зараз ще беруть, адже театр усе ще будується) самі драматурги, а також волонтери – ті, кому небайдужа ця воістину шалена витівка.

Хоч у ТД (тобто – у “Театрі драматургів”) триває ремонт, до кінця 2021 року основні роботи вже провели, і засновники цієї ідеї, а це 20 драматургів, вирішили, що настав час влаштувати повноцінне відкриття. У якості старту мав виступити сценічний альманах, складений із міні п'єс, які написали усі автори-засновники. Тексти розібрали для роботи різні режисери, які могли залучити до їх втілення акторів і ставити на власний розсуд, але під обов'язковим “наглядом” драматургів.

Результатом виявився вечір драматургії під назвою “Крик”, що відбувся у Театрі драматургів 5 грудня. Це стало першою подією в ТД.

Ідейний натхненник “Театру Драматургів” Максим Курочкін із вступною промовою перед показом альманаху “Крик”

Зал для глядачів у ТД ще не обладнаний до кінця, тому відвідувачам довелося слухати нові тексти в дещо обмежених умовах. Але ніхто не образився. Щобільше: практично всім побачене та почуте припало до душі. А самих фундаторів порадувало, що цього вечора ТД був не просто заповнений, а буквально переповнений!

Зазначимо, для справжнього, повноцінного "запуску" ТД необхідна була солідна сума, яку частково вдалося зібрати за допомогою спільнокошту. Відтепер у “Театрі драматургів” не лише можна буде закінчити ремонт, а й організувати низку постановок, до чого будуть залучені кошти Українського культурного фонду.

Також не зайве підкреслити, що серед двадцяти засновників ТД - одразу троє херсонців: сестри Олена Астасьєва і Наталія Блок та Євгеній Марковський. Усі на сьогодні - відомі автори, на рахунку яких десятки п'єс та по кілька театральних постановок.

Фото з соцмереж