Трагедія 1937-1938 років у Херсоні

В історії України було немало трагічних сторінок. Але, напевно, однією з найтрагічніших вважається період 1937-1938 років - «епоха Великого терору» або доба масових сталінських репресій. Ця пора торкнулася не тільки України, а й усіх народів, які населяли тогочасну територію СРСР.

Вважається офіційним початком «Великого терору» оперативний наказ НКВС СРСР від 30 липня 1937 року під № 00447 «О репрессировании бывших кулаков, уголовников и других антисоветских элементов». Основним інструментом репресій стали Трійки НКВС*, судові рішення яких не підлягали оскарженню. Цей орган розглядав тільки справи за категоріями № 1 (засуджених до страти) та № 2 (засуджених до ув’язнення на 10 років). Для кожної області були свої кількісні «ліміти» за статтями 58-1а та 58-1б Кримінального кодексу СРСР, які постійно збільшували. Під час розслідування таких справ використовувалися катування, залякування та шантаж.

Політика терору проводилася серед усіх верств населення. «Ворогом народу»**  міг стати, як представник партійної еліти, так і звичайний робітник. Органи НКВС та їх агенти постійно вишукували «контрреволюційні елементи», «шкідників». Підлягали репресіям не тільки звинувачені, а й їх родичі. Навіть дітей піддавали репресіям, коли  забирали їх у батьків, відправляючи, наприклад, до «дитячих гулагів». Особливим блюзнірством виглядав напис у бараках таких таборів: «Спасибо Сталину за счастливое детство!». Там діти втрачали не тільки дитинство, але й свої імена, які заміняли  спеціальними номерами.

Не оминула хвиля репресій і Херсонщину. У документах колишнього КДБ УРСР (зараз – архів СБУ) зберігається цінні відомості про масштаб, перебіг та характер репресій у нашому місті в 1937-1938 роках. Органи держбезпеки розділяли справи за спеціальними видами: «німецька контрреволюція», «польська контрреволюція», «румунська контрреволюція», «японські шпигуни», «українська націоналістична контрреволюція», «українські антирадянські націоналістичні організації», «антирадянське націоналістичне підпілля», «антирадянські есерівські терористичні групи», «сектантське та церковне підпілля», «шкідництво» тощо. Як бачите «різноманіття типів антирадянських елементів», за версією КДБ, було доволі строкатим. За період з червня по грудень 1937 року в Херсоні було заарештовано тільки у справах «німецької контрреволюції» 833 особи. На перший погляд, може скластися думка, що це не така вже й велика цифра. Але до неї треба додати справи, які стосувалися інших «іноземних шпигунських організацій». 

Чисельність репресованих на території сучасної Херсонської області (листопад-грудень 1937 року) тільки за так звану німецьку контрреволюцію. ГДА СБУ, Ф.16.Оп.1.Спр.158

«Оригінальністю» чекісти відрізнялися й у назвах справ. Наприклад, справа під назвою «Лисица» стосувалася «польських шпигунів». За цією справою засудили подружжя Скрипницьких до найвищої міри покарання. За матеріалами іншої справи – «Мечтатели» - були засуджені 17 осіб. І схожі назви справ отримували й інші «іноземні шпигунські організації». Тільки в одній архівній справі СБУ, яка датується 5 листопада – 6 грудня 1937 року, йдеться про майже 2 тисячі засуджених у Херсоні до найвищої міри покарання.     

Фрагменти доповідних записок УДБ УНКВС по Миколаївські області (січень-грудень 1938 року). ГДА СБУ, Ф.16.Оп.1.Спр.319

У нашому місті репресії торкнулися усіх верств населення. Арештовували директорів заводів, партійних робітників, військових, представників інтелігенції, самих чекістів тощо. Особливу увагу органи держбезпеки звертали на так звані «українські націоналістичні угрупування»: «Справка. В городе Херсоне ликвидирована украинская националистическая антисоветская группировка, в которую входили преимущественно учителя, в прошлом принимавшие участие в повстанческом движении или служившие в петлюровских войсках… Все арестованные по делу проводили националистическую работу главным образом на культурном фронте, протаскивали националистическую контрабанду в школах, библиотеках и т.д…По делу будут проведены дополнительные аресты. Начальник 4 отдела УГБ УНКВД старший лейтенант госбезопасности Сараев» (ГДА. СБУ Ф. 16. Оп. 1. Спр. 158. Арк. 50).

Тут виникає доволі логічне питання: як можна возвеличувати той державний устрій, який використовував одним із основних методів управління  терор проти власного населення.

*Трійки НКВС – орган позасудового винесення вироків у СРСР, що існував в 1937-1938 роках. Трійки формувалися зазвичай на рівні області. До складу цього органу переважно входили начальник підрозділу НКВС, перший секретар обкому комуністичної партії та голова облвиконкому. Хоча міг бути й інший склад.

**«Ворог народу» - особи, які визначалися як політичні супротивники комуністичної влади в СРСР. Хоча сам термін з’явився ще під час Великої французької революції наприкінці XVIII століття.