Тіла загиблих вивозять волонтери. Як живуть у найнебезпечнішому старостинському окрузі Херсонської громади?

Антонівський старостинський округ у передмісті Херсона розташований вздовж Дніпра. Річка стала лінією фронту. На лівому березі – російські військові, вони щодня обстрілюють округ. Окупанти від Антонівки дуже близько. Наскільки – можна зрозуміти, знаючи довжину зруйнованого Антонівського мосту – 1366 метри. Як живуть люди в менш ніж за півтора кілометра від ворога, ми розпитали у місцевого старости Сергія Іващенка.

Щодня окупаційні війська атакують правобережжя Херсонщини. Постійно бачимо повідомлення про обстріли Антонівки. Пане Сергію, чи можете детальніше розповісти, що зараз відбувається в Антонівці?

Ситуація вкрай критична саме через постійні обстріли, безперервні атаки росіян дронами. Щодня є поранені, майже через день – загиблі. Не кажу вже про зниклих безвісти. Багато обстрілів. Навіть так зване тимчасове перемир'я було недовгим, та й Російська Федерація не дотрималась його умов.

Щоб було зрозуміліше, Антонівський старостинський округ – це Східний, Кіндійка і, власне, Антонівка. Східний розташований ближче до міста, від колишнього кінотеатру “Салют” починається Кіндійка, і від території Антонівського мосту – Антонівка. На сьогодні в Антонівці перебувають близько 100 людей, 300 – у Кіндійці й десь 500 мешканців у Східному. 

Чи є у селищі зараз діти?

На сьогодні інформації щодо присутності дітей, слава Богу, немає. Був випадок: одна родина якийсь час приховувала дитину, але зрештою вони виїхали. Сподіваюся, ніхто не приховує дітей, це дуже небезпечно. Маю надію, що батьки мусять це розуміти.

Наскільки складно виїхати з Антонівки?

Дуже і дуже небезпечно. Дорога з міста до Антонівського округу – одна-єдина. Вона постійно під наглядом ворожих дронів, увесь час під загрозою атак безпілотників. Я вже не кажу про артилерію, РСЗВ та інші засоби, якими руйнують територію громади.

Чому люди, які досі в Антонівці, не виїжджають?

Переважно це люди похилого віку. В них один аргумент: більшу частину життя прожили тут і їхати нікуди не збираються. Хоча у багатьох є родичі. Хотілося б, аби їхня рідня подбала про їх виїзд. Але, на жаль, люди продовжують жити в дуже небезпечних місцях.

Хто допомагає евакуювати людей і куди їм можна виїхати?

Останні кілька місяців нам дуже допомагають волонтерські організації: “Сильні, бо вільні”, організація благодійна GEM і поодинокі волонтери, як Андрій Пєтухов. Хлопці, ризикуючи життям, евакуйовували людей.  Волонтери чекають сприятливої для евакуації погоди – дощу, туману або сильного вітру. Але це не завжди впливає на польоти дронів. Звісно, за такої погоди їх літає менше. Тож саме в такі дні і ми, і волонтери, і поліція, намагаємося вивезти поранених або евакуювати тих, хто цього хоче.

Чи доїжджають до Антонівки служби, наприклад, швидка допомога, рятувальники та інші?

Швидка не приїжджає. Ще в кінці минулого року, восени, якщо не помиляюся, приїздила швидка в район Кіндійки, там загинув лікар. Пожежні машини приїздять, але до певного району. Поліція прибуває, якщо є поранені.

Чи допомагають людям в Антонівці розбирати завали та чи забирають постраждалих?

Поліція допомагає вивозити поранених, волонтери допомагають вивозити людей, які вирішили все ж таки евакуюватися. Загиблих нам допомагають вивозити теж волонтери. Розбирати завали та ремонтувати житло, вважаю, зовсім не на часі, надто великий ризик. Це дорого коштуватиме нам усім.

Зруйнований будинок в Антонівці. Фото Сергія Іващенка

Якщо хтось помирає, його вивозять волонтери?

В останні три місяці здебільшого це роблять волонтери. Але вивозять не одразу. Тіло може перебувати в Антонівці один, два, три дні, бо його неможливо було вивезти. У 99% випадків волонтери або поліція по дорозі натрапляють на міни-пелюстки, які щодня скидають рашисти. Потім цю машину, якщо вона вже не може їхати, просто добивають.

Тоді як у селище доставляють продукти та ліки?

В Антонівку майже неможливо доставити будь-що. Дуже небезпечно. Коли наша волонтерка Тетяна Ахтеменко везла туди допомогу,  її атакував ворожий дрон. Вона залишилася жива, але машину дуже пошкодило. От і ціна доставки допомоги людям, які не хочуть звідти виїжджати. Хоча виїздити є куди. Пропонує місця Херсонська міська військова адміністрація, де люди можуть тимчасово перебувати. Там є і світло, і вода. Можна виїхати в Чорнобаївську громаду, де є модульні будинки.

В саму Антонівку вкрай ризиковано везти гуманітарну допомогу, в Кіндійку так само, вдається на Східне завозити, куди люди вже пішки добираються.

У селищі залишилися тільки пенсіонери?

Ні, не тільки. Як я вже казав, здебільшого люди похилого віку. Але є мешканці до 60 років.

А вчора чи позавчора один із волонтерів, Олександр, вивіз двох чоловіків, їм десь по 40 років. Що вони там робили, треба, мабуть, запитати в них.

Яка  ситуація зі світлом, водою, теплом?

Антонівка, Кіндійка без світла, без газу, без води. Східний – без світла, більшість людей з газом та з водою. Але аварій внаслідок обстрілів дуже багато, вода тече по вулицях. Рашисти  цілеспрямовано залишають нас без інфраструктури. Кілька тижнів тому вони добили генератори, які постачали воду в Антонівку.

Чи надається тоді допомога, наприклад, генераторами, обігрівачами для тих, хто залишається?

Ще на початку цього лиха ми видали в Антонівському окрузі близько 500 генераторів. Буржуйок близько 300. Можливо, це і впливає на те, що люди там залишаються.

Як виживали люди в Антонівці минулої зими?

Перед початком опалювального сезону нам вдалося за сприяння Херсонської міської військової адміністрації залучити донора. Він сплатив кожному домоволодінню, а їх близько тисячі, по 21 тисячі гривень на опалення. Ми просили всіх скористатися цією сумою й виїхати.

Чи розуміють мешканці Антонівки, які залишаються, що дуже небезпечно доставляти їм продукти й, скоріш за все, надалі буде тільки гірше? Як вони до цього ставляться, що скоро, напевне, взагалі не буде можливості якось доставляти продукти, будматеріали?

Більшість розуміє, що це небезпечно, і вони терпляче все це переживають. Є випадки, коли мені дзвонять і кажуть: давайте щось робіть, везіть допомогу гуманітарну, ми тут сидимо, а ви нічого не робите. Хоча в нашому окрузі вже не один волонтер загинув, не один волонтер поранений. Але це все одно на людей не впливає. 

Як ви почуваєтеся після поранення від атаки дрона?

Дякую всім, хто мене підтримував, видужую, але після останнього візиту то до лікаря мені ще три місяці потрібно лікуватися амбулаторно. Ліки й терапія…

Матеріал створено за участі Оксани Сидорович.