Що таке історичні фейки та як їх розпізнати?

Всю історію людства супроводжували міфи та легенди. Вони були певним елементом культури будь-якого народу. Але сьогодні широкого вжитку набули фейки, які стали антиподами тим же міфам чи легендам.

Тому не треба їх плутати. У словнику Меріам-Вебстера “fake” тлумачиться, як «підробний» чи «неправдивий». Використовувати його більш масово почали наприкінці XIX століття, коли в англомовному інформаційному просторі стали з’являтися неправдиві новини. Сучасному обивателю не завжди легко відрізнити фейк від правди, особливо, коли тема лягає в історичну площину. Фейки постійно використовують як предмет ідеології та маніпуляції. Традиція створення таких фейків бере початок ще у XIX столітті, коли деякі «вчені» вирішили не досліджувати окремі аспекти людської історії, а вигадували «сенсації». Уже тоді історичні фейки були інструментом політичної маніпуляції, наприклад, у Російській імперії. Сьогодні, до речі, українській історичній науці доводиться деякі з них розвінчувати.

Щоб зрозуміти, як саме відрізняти історичні фейки від правди, та яку вони несуть загрозу для нашої історії, розбиралися 20 січня 2022 року на онлайн семінарі «Історичні фейки як інструмент маніпуляції: джерела, загрози, методи протидії». Цей захід був організований Культурним центром Україна-Литва в рамках програми проєкту «Вивчай та розрізняй: інфомедійна грамотність», який виконується IREX (Рада наукових досліджень та обмінів) за підтримки Посольств Великої Британії та США. Семінар відвідали екскурсоводи, журналісти, громадські діячі, представники туристичного бізнесу, обласного управління туризму та курортів тощо. 

Міфологізація цивілізаційної ролі Катерини II на Півдні України

Центральним питанням, навколо якого був побудований семінар, постало фейкове припущення про значний цивілізаційний внесок влади Російської імперії на Півдні України. А саме, як наголосили організатори, досі гіди та шкільні підручники твердять, що тільки Катерина II та князь Потьомкін заснували у XVIII столітті перші поселення та міста на «порожніх землях» Півдня України. І що до приходу імперських військ ця територія була якимось «диким полем». З цього приводу  модератор семінару, історик, голова Херсонської обласної організації Комітету виборців України Дементій Білий наголосив: таке тлумачення є хибним. І цю тезу використовують як потужну ідеологічну зброю. Він відзначив, що «малювали» Потьомкіна в імперський період великим воєначальником та героєм, хоча він був звичайним царедворцем. Також Дементій торкнувся питання наративу «СРСР – потужна імперія, Сталін герой» або «втрачений рай». Цей фейк, на його думку, і досі використовується в районах степової Херсонщини.      

Литовський слід в історії Херсонщини    

На семінарі окрему увагу організатори приділили темі доби Великого князівства Литовського* та ролі литовців на теренах Херсонщини. Голова правління Культурного центру Україна-Литва Наталя Бімбірайте та професорка, начальниця Південної середньовічної експедиції Інституту археології НАН України Світлана Біляєва акцентували увагу на цивілізаційній ролі литовців у XIV-XV століттях. Археологічний матеріал, наприклад, із Великого городища** дозволяє розвінчати міф про «цивілізаційну першість» імперської армії Росії на Півдні України. Під час розкопок упродовж 6 років були знайдені залишки водопровідних труб, литовські накладки на шкіряні торби, ядра XIV-XV століть, арбалетні болти, фрагменти полив’яного керамічного посуду тощо. Також загадковою знахідкою, за словами Світлани Білєвої, була залізна булава XV століття, яку могли використовувати як зброю або атрибут вищого стану України та Литви. І це перша така знахідка на всьому чорноморському узбережжі.

Що допоможе розпізнати історичний фейк?

Дослідження археологів, на думку  організаторів, є дієвим інструментом для боротьби з історичними фейками, які були «нанизані» ще в царський та радянський періоди. І саме цьому можуть допомогти розкопки на Тягинському городищі. Цю ж тезу підтримала Олена Афанасьєва, голова Центру культурного розвитку “Тотем”, під час презентації сайту «Найбільш небезпечні фейки про Південь: як протидіяти маніпуляціям і чому це важливо». На цьому ресурсі можна знайти фейки про «Новоросію», отруєння Сальєрі Моцарта, “скромність” Сталіна тощо. Олена Афанасьєва також відзначила, що гіди повинні, використовуючи легенди, говорити про них як про легенди. Щоб в екскурсантів не сформувалося хибного уявлення про правдивість тої чи іншої історичної події.

Звісно, не може бути сумнівів: археологічні розкопки, які досліджують матеріальну культуру будь-якого народу, є інструментом у боротьбі з фейками. Хоча аналіз, наприклад, письмових джерел також може допомогти в розвінчуванні деяких міфів. Для цього існує вже давно в історичній науці методика синхронності інформації. У чому сутність цього методу? В аналізі різних письмових джерел про одну якусь подію. Під час такого дослідження, можна визначити, яке джерело надає хибну або неправдиву інформацію. Але в цього методу є одна суттєва вада. Необхідна наявність значної кількості письмових джерел. А в деяких історичних періодах вони можуть бути взагалі відсутні. Тому археологія в цьому випадку, особливо якщо теми стосуються стародавнього та середньовічного періоду, приходить на допомогу. Погодьтесь, важко щось протиставити знайденим артефактам, які підтверджують або спростовують ту чи іншу подію.  

*Велике князівство Литовське, Руське та Жемайтійське - монархічна держава Східної Європи часів середньовіччя та нової доби. Влада литовських князів поширювалася на територію сучасної Литовської Республіки, Білорусі, більшої частини України (доходила аж до Північного Причорномор'я), західної частини Росії, східної частини Польщі, Молдови та півдня Латвії. Загальна площа держави складала 850 тисяч квадратних кілометрів.  

**Велике городище – археологічна пам’ятка Національного значення поблизу села Тягинка Бериславського району. Знаходиться на острові з однойменною назвою. Тут представлені пам’ятки різних хронологічних періодів – від античності до пізнього середньовіччя.