Підтримати нас

Радянські каральні органи повертаються на окуповану Херсонщину чи “СМЕРШ” по-новому

Автор статті
01 лютого 2024 18:00
2,514
Поширити:

Нещодавно один з російських пропагандистських пабліків написав, що в окупованій Новій Каховці на Херсонщині створюється “відділ боротьби з мародерами й бандерівцями”. Він отримав назву “СМЕРШ”. За даними Британської розвідки, про створення прототипу радянського карального органу у РФ заявили російські політики ще наприкінці 2023 року.

Розберемося, що ж це за такий каральний орган та як повертається “радянська репресивна доба” на окуповану територію Херсонщини. 

Як почалася і закінчилася історія радянського СМЕРШу

СМЕРШ або “смерть шпигунам” – радянський підрозділ контррозвідки Народного комісаріату оборони СРСР, який проіснував з квітня 1943 до березня 1946 року. Він виконував такі функції: боротьба зі шпигунами та диверсантами, пошук зрадників Батьківщини та дезертирів. 

Особливу увагу смершівці звертали на український національний рух, а саме діяльності ОУН-УПА в Україні. Вони разом зі співробітниками НКВС проводили облави та шукали бійців повстанської армії та людей, що їм допомагали. В арсеналі в них було все! Допити, катування, залякування, методика майже не відрізнялася від НКВС. Тільки під іншим лозунгом це робилося: “Рятуємо державу від ворожих шпигунів”. 

Наведемо приклад із дослідження Івана Ковальчука про те, як саме боролися вони з українським підпіллям на Житомирщині:

“18 січня 1944 р. у с Никонівка Бердичівського району співробітниками “Смершу” заарештований фактичний очільник всіх підрозділів УПА Житомирщини «Дорош» (М. Ткаченко). Через три дні після арешту 22 січня 1943 p., «Дороша» та матеріали слідства по ньому відправили у Москву. Командир «Дорош», ймовірно, став першим високим керівником УПА, якого 1944 р. захопила радянська контррозвідка. Дане перевезення до Москви може свідчити про намагання використати його в агентурних цілях. Однак цього не відбулося. Після засудження до найвищої міри покарання М. Ткаченка 20 травня 1944 року було розстріляно”.

Облави та арешти на Житомирщині тривали. На початок 1944 року Житомирський обласний, ряд окружних та районних проводів ОУН(Б) були знищені контррозвідкою. Тільки після відходу радянської армії на Захід України вдалося частково відновити кадрові втрати українського підпілля. 

У радянської контррозвідки була схема: “арешт – засудження – розстріл”, і все робилося доволі швидко. Чимось вони повністю повторювали тодішню методику НКВС. 

При цьому спецслужба створювала цілу систему стеження та контролю за інакомисленням. Їхні агенти та донощики були майже всюди. Деяких із них вербували погрозами розправи. 

Загалом, за доволі короткий термін існування СМЕРШу, та за дуже приблизними оцінками істориків, через їхні катівні пройшли близько мільйона людей, з них чверть було страчено (підрахунки дуже приблизні, бо точні дані досі невідомі). Потім функції СМЕРШа перейшли до органів держбезпеки СРСР. 

Історія повторюється  

Тепер російські окупанти знову задали про “подвиги дідів”. Створюють на окупованій Херсонщині черговий каральний орган для придушення будь-якого національного спротиву. При цьому беруть собі на емблему зображення не просто пам’ятника “Легендарна тачанка”, а й абревіатуру та інші елементи радянського СМЕРШу.


Про російські катівні дуже добре знають херсонці та жителі  області. Під час окупації міста у 2022 році багатьом довелося пережити знущання та всі жахи полону:

  • Під час окупації Херсона росіяни більше, ніж місяць, тримали в нелюдських умовах, у підвалі на вул. Лютеранській, 4 (будівля Нацполіції області) відомого краєзнавця Олексія Паталаха, члена Українського геральдичного товариства, автора багатьох книжок, серед яких «Відлуння Великого Степу», «Станиці над Бугом», «Від Січі до Чорноморії». Та змушували його прославляти “заслуги” Російської імперії, попри реальні історичні факти.
  • Олена Тарасенко працювала в Херсоні водійкою тролейбуса. Коли російські війська окупували місто, сідала у вільний від роботи час за кермо пасажирського автобуса й вивозила людей на підконтрольну Україні територію. А на зворотному шляху привозила містянам медпрепарати, харчі, засоби гігієни. Росіяни схопили її 22 вересня 2022 року начебто для “звичайної перевірки”. Але жінку вісім діб тримали в нелюдських умовах у підвалі на вул. Лютеранській, 4 (там до війни розташовувалася Нацполіція області) і катували на електростільці.
  • За час окупації росіяни брали Антоніну Чередник у полон не один раз – тричі. Ці викрадення колишньої керівниці Білозерської громади, а нині заступниці керівника агропідприємства «Дніпро», що у селі Новодмитрівка, були одними з найрезонансніших.

Зараз ще залишаються у полоні багато жителів Херсонщини, яким інкримінують якесь “шпигунство”, “роботу на ворога” та інші сфальсифіковані справи. 

І що далі? Введуть знову статтю у кримінальний кодекс РФ щодо “зрадника Батьківщини”? 

Більше новин читайте на нашому телеграм каналі
Поширити:
ЗАРАЗ ЧИТАЮТЬ
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
ОСТАННІ НОВИНИ