Підтримати нас

«Православне воїнство» проти православних храмів: як російські окупанти знищують церкви на Херсонщині

Єгор Сидорович
05 травня 2024 18:00
492
Поширити:

Музей атеїзму, спортивна школа, склади під продукцію. Як тільки радянська влада не «переорієнтовувала» та не руйнувала херсонські храми у 20 столітті. Бо завзято виконувала один із головних постулатів Ілліча та Маркса: «релігія – опіум для народу». А тепер їх «наслєднікі» з артилерії гатять по храмах  на правобережжі Херсонщини, у тому числі й по церквах  їхнього Московського патріархату. І все це підтримує та «благословляє» РПЦ. Хто при здоровому глузді здатен це зрозуміти!

Як казав один з класиків: «Історія повторюється!». По якому храму в Херсоні стріляв радянський танк у 1940-х роках? З якої церкви більшовики зробили музей атеїзму та розмістили в ньому «череп Потьомкіна»? Та як зараз їхні нащадки рівняють із землею релігійні споруди?

Поїхали розбиратися!

«Більшовицький  трибунал над богом»

1944 рік. На вулицю «Жовтневої революції» (тепер – вулиця Рішельєвська) в’їжджає радянський танк. Ні! Це не міські бої з військами нацистської Німеччини. Це знищення будівлі колишньої Старообрядської церкви. Один постріл, другий, третій постріл. Але стіни храму встояли. Гадаєте, будівлі дали спокій? Ні! Радянські функціонери наказали закласти вибухівку та підірвати храм. 

Трохи передісторії. У 1812 році в Херсоні побудували церкву Покрови Пресвятої Богородиці або по іншому її називали «Старообрядний храм». Вона розташовувалася за нинішнім Центральним РАЦСом,  посеред  вулиці Рішельєвської. Нею спочатку опікувалися старообрядці. Але  керівництво православної церкви Російської імперії дало їй статус «единовєрчєской». І частина старообрядців не сприйняла таку новацію та побудувала собі церкву на вулиці Кузнєчній.

І тут почалася революційні події 1917-1921 років і владу в Херсоні захопили більшовики. Покровська церква якийсь час функціонувала. Але  «червоні революціонери» у 30-х роках почали закручувати культам «гайки». І церква стала складом борошна та зерна. Потім будівля належала Херсонському лікеро-горілчаному заводу. А у 1944 році там утримували німецьких військовополонених.

Радянській владі дуже заважав цей храм, бо вулицю, на якій він стояв, напевно, хотіли зробити наскрізною і влаштовувати там паради. А ще на вулиці з назвою «Жовтневої революції», на їх переконання, не могла стояти православна церква. Тому її банально підірвали.

Не краща доля була й у молитовного будинку старообрядців на Кузнєчній. У 1949 році його закрили. Обґрунтування було просто класично безглуздим: «Відсутність цікавості серед місцевого населення до релігійних культів».

Пограбували більшовики в Херсоні й Катерининську церкву. Оздоблення, хрести та навіть рами від ікон. Чого тільки в революційній ейфорії не вкрали радянські мародери. У 30-х роках минулого століття церкву закрили та відкрили тут «музей атеїзму». Кажуть, головним експонатом був начебто сам череп Потьомкіна. Його підписали «полюбовник Катерини 2».

У часи Другої світової війни цю церкву знову відкрили німецькі окупанти. Навіть після повернення радянської армії вона працювала аж до 1962 року. Але тут щось знову пішло не так! Храм закрили та перетворили його на склад дров та книжок. У 70-х роках тут відкрили Дім пропаганди товариства охорони пам’яток.

Не лише вибухівку та атеїзм застосовували більшовики в боротьбі з релігією в Херсоні. А й використовували начебто праведні наміри, наприклад, під гаслами розвитку фізкультури облаштовували спортзали в культових спорудах! Тут не пощастило Успенському собору. Ще у 20-х роках з нього викрали цінності та дзвіницю. А в 30-х – собор взагалі закрили та передали спортивному клубу. Після Другої світової війни тут розташовувався спортивний клуб «Петровець».
 
Тож майже кожна церква та храм постраждали у радянський період. За часів вже незалежності їх почали відновлювати та знову відкривати.

Ракетами та снарядами «по вірі»

Якщо більшовики руйнували храми в Херсоні зсередини, то нинішні російські окупати вирішили просто по них бити з артилерії. Вже на початок 2024 року відомо про 78 зруйнованих релігійних споруд.

За даними Інституту релігійної свободи, до списку знищених  входили будівлі церков, молитовні будинки, синагоги та мечеті.

І ця цифра продовжує рости.

Лише у квітні постраждали Свято-Духівський кафедральний собор у Херсоні, храми у Золотій Балці, Зміївці на Херсонщині та інші релігійні споруди. Для цього війська РФ використовують артилерію, авіацію, безпілотники. І гатять при цьому по своїх же соборах – Московського патріархату.

Найбільше блюзнірство те, що РПЦ повномасштабне вторгнення в Україну називає «священною війною». Про це «урочисто» оголосили 27 березня на своєму з’їзді. І не просто оголосили, а й ще наказ видали. У ньому «СВО» назвали «новим етапом національно-визвольної боротьби російського народу». Правда, від цього поспішили відхреститися представники УПЦ МП, заявивши, що оголосили наче повну незалежність від РПЦ ще 27 травня 2022 року.

Але повернімося до Херсонщини. Не лише артилерією застосовують російські окупанти, руйнуючи церкви та храми. Вони обмежують свободу у використанні української мови під час богослужінь на окупованому лівобережжі. Насамперед це спіткало громади Православної Церкви України та Української Греко-Католицької Церкви, які використовують виключно українську мову під час літургії.

Ось так історія повторюється. Спочатку більшовики захопилися антирелігійною пропагандою та створили свою квазірелігію. З вождями, культами та комуністичним раєм. І під цим «соусом» знищувалися храми та церкви. Тепер прийшли їхні діти та онуки. Вони не «посоромили своїх дєдів». Б'ють по храмах та церквах, але вже під опікою РПЦ. І ознак хоч якоїсь логіки в цьому войовничому безглузді просто нема.

Підтримати нас можна тут https://base.monobank.ua/
Поширити:
ЗАРАЗ ЧИТАЮТЬ
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
ОСТАННІ НОВИНИ