Понад 10 років працюють по всій Україні. Як молодь відбудовує Херсонщину

Повномасштабне вторгнення Росії завдало Україні значних руйнувань. Херсонщина – один із найбільш потерпілих регіонів. На правобережжі області зруйновано понад 6 тис. приватних будинків і 103 багатоповерхівки, пошкоджено понад 25 тис. приватних і понад 1300 багатоквартирних будинків. Відновлено – близько 6 тис. приватних та  31 багатоповерховий будинок. Відбудова, яка триває вже понад рік, об'єднала зусилля багатьох громадських організацій і волонтерів. Не осторонь і молодь. Так, в одному селі у відбудовчому таборі громадської організації «Будуємо Україну Разом» (БУР) сьогодні працюють студенти з різних куточків України й навіть з-за кордону.

З’їздили в експедицію у села, зібрали кошти – й узялися за роботу

Історія БУР сягає корінням у 2014 рік, коли ініціативна молодь зібралася допомогти мешканцям звільненого від окупантів Краматорська відновлювати будинки. Як розповідають адміністраторки табору, дівчата з Донеччини, сестри Аня та Настя, те, що починалося як невелика ініціатива друзів, згодом переросло у велику волонтерську спільноту. Сьогодні вона налічує понад 10 тисяч волонтерів з усіх куточків України.

"Мені здається, немає області, де не працював би БУРтабір", – каже волонтерка Яна.

Яні 19 років. Вона з Київщини, з Білої Церкви. Наразі живе у Львові, навчається на факультеті українській філології університету ім. Івана Франка. Її хобі пов’язане з мистецтвом. У наших краях Яна бувала ще дитиною. Їздили сім’єю на море. Їй подобається Херсонщина – природа, виноградні арки в кожному дворі, а особливо те, як тут видно зорі і які тут заходи сонця.

Яна – волонтерка  з Білої Церкви
Колаж з фото Олександра Андрющенка/”Вгору”

Дівчата розповідають, що на Херсонщині БУР працює з 2023 року. Сьогодні «Бур Південь» – повноцінний регіональний офіс. Він охоплює весь південь України, включно з Миколаївщиною та Одесою.

На Херсонщині БУРівці спочатку їздили в експедиції, досліджували місцевість,  спілкувалися з мешканцями громад та адміністраціями. А побачивши, що потреба у відбудові виявилася критичною, взялися збирати кошти на проєкт. А крім оголошеного збору, провели фандрейзингову компанію спільно з «Альтернативною кавою», випустивши лімітовану партію кави в зернах "відБудуй Херсонщину". Частина прибутків від продажу кави пішла на відбудову Херсонщини, на закупівлю будівельних матеріалів, харчування волонтерів та інші адміністративні витрати табору.

Діана – тімлідерка табору з кавою “відБудуй Херсонщину”
Кадр з відео Олександра Андрющенка/”Вгору”

Повертаються з будівельних таборів щасливими

Сьогодні волонтери відновлюють на Херсонщині будинки двох родин.

Волонтери БУР – це молодь з усієї України, від заходу до сходу, від півдня до півночі. Серед них і ті, хто вперше після деокупації повернувся допомагати на свою малу батьківщину.

"У нас є волонтери з Херсонщини, декілька – з лівобережжя, їхні домівки тепер в окупації. Окрім українців, до табору долучається молодь з-за кордону. ", – розповідає адміністраторка Настя.

Дуарте працює з перфоратором всередині будинку. Йому 24 роки. Він приїхав на Херсонщину з Португалії, з Лісабону. Про БУР дізнався рік тому. Свій перший відбудовчий табір згадує, як один із найкращих досвідів. Тому, коли з'явилася можливість, вирішив повернутися.

Дуарте – волонтер з Лісабону
Колаж з фото Олександра Андрющенка/”Вгору”

“Вирішив приїхати сюди допомогти Україні й постраждалим відновитися. І це справді досвід невимовний, бо він унікальний. І цей досвід пам’ятатиму до кінця мого життя”, – зазначає Дуарте

Зі слів Насті, понад 80% людей, які приїздять на табір, не мають стосунку до будівельної справи. Щонайбільше, може, колись ремонт у своїй квартирі або в будинку робили. Наприклад, клеїли шпалери чи шпаклювали. Але й цих навичок буває достатньо. Всьому іншому можна навчитися у майстрів, які є в кожному таборі.

Бурівці облаштовують дах на одному з об’єктів
Фото Олександра Андрющенка/”Вгору”

Майстер  Богдан, якого з любов’ю молодь називає вуйком,  родом зі Львова. Він із БУРом з самого початку. 

“Їжджу і вчу дітей відбудовувати Україну. Я займаюсь технічною частиною. І ми тут відбудовуємо дах, відбудовуємо приміщення всередині”, – розповідає Богдан. 

Він має будівельну освіту. Але, як сам каже, понад 10 років працює і як вихователь або вчитель, і як психолог.

Богдана тішить, що хлопці й дівчата повертаються з таких таборів щасливими.

Волонтер зі Львова Богдан, майстер і наставник молоді
Кадр із відео Олександра Андрющенка/”Вгору”

“Відремонтують дім, діти приїдуть, і ми разом будемо жити”

На об’єктах усі працюють злагоджено. У кожного й кожної своє завдання. Хтось працює на даху, хтось носить дошки й рухає тачки з піском, камінням, хтось виконує складнішу роботу.

Біля купи піску біля воріт чергує Карина. Вона вантажить тачки, інколи міняється ролями з іншими дівчатами. Допомагає відвозити пісок, виносити каміння, лагодити дах.

Карина приїхала на Херсонщину з Дніпра. Вона бакалавр журналістики. І збирається продовжити навчання. А згодом піти у розслідувальну журналістику  і викривати внутрішніх ворогів країни – корупціонерів.

Про табір на Херсонщині дізналася в Дніпровському осередку БУР. Для неї цінно, що в БУРтаборі можна зустріти людей, з якими можна подружитися й продовжувати спілкуватися поза його межами. І водночас можна опанувати будівельні навички.

Карина – волонтерка з Дніпра
Фото Олександра Андрющенка/”Вгору”

“Якщо колись знадобиться, не дай Боже, відбудовувати свої області, я з Дніпра, Дніпропетровська область, то вже знаю, як побудувати дах із нуля, або як пошпаклювати стіни, як залити правильно бетон. Це дуже важливо в наш час. Ми повинні бути згуртованими, – каже Карина.”

Пенсіонер Олександр, родом із Горностаївського району Херсонщини розповів, що його хату та хату його сусідів розбомбили російські військові. Олександра  поранило, а після лікування приїхав жити до свого сина. А згодом і синова хата  зазнала руйнувань від обстрілів. Сьогодні її відбудовує команда БУРу.

“Діти поїхали до матері невістки. Волонтери нам допомагають, бо жити нема де. Відремонтують дім, і діти повернуться, ми разом будемо жити”, – мріє Олександр.

Олександр – господар будинку, який відновлюють БУРівці.
Кадр із відео Олександра Андрющенка/”Вгору”

Він і господар іншого будинку, який відновлюють БУРівці, дуже хвалять молодь за старанну роботу.

Найбільша цінність – люди

"Це найбільша цінність організації, бо кожен із волонтерів БУР – яскрава особистість. Тому і потужна наша спільнота", – ділиться адміністраторка Аня

Дуже багато знайомств і дружніх стосунків, які зав'язуються у відбудовчих таборах, напевне ж, зберігатимуться  роками.

“Я навіть не побоююся сказати, що ми – маленька родина”, – каже адміністраторка табору Аня.

Аня і Настя волонтерки з Донеччини – адміністраторки табору
Кадр із відео Олександра Андрющенка/”Вгору”

Разом з іншими хлопцями та дівчатами на даху працює львів’янка Аліна.  Вона студентка-психологиня. Навчання поєднує з роботою в реабілітаційному центрі для військових. Це її перший табір і перше знайомство з Херсонщиною.

У БУРі їй дуже відгукується гасло організації: «Хто, якщо не я?». 

Херсонщина в порівнянні з Галичиною, видалася Аліні дуже просторою, а місцеві люди – більш відкритими й товариськими.

Вона зізнається, хотіла побачити, як переживають війну мешканці деокупованих територій.

Волонтерка зі Львова Аліна
Фото Олександра Андрющенка/”Вгору”

“Я зрозуміла, те, що відбувається тут, стосується всіх. Бо війна одна на всю країну. І ми разом будуємо нову країну”, – каже Аліна.