Ненависть, та як із цим боротися

Останнім часом у соцмережах набули популярності пости на кшталт “ненавидіти ворога потрібно ще більше”. Виникає ряд питань: чи є ненависть нормальною реакцією, як впоратися з негативом всередині себе, як допомогти близьким? Відповіді ми шукали разом із психологом Євгеном Мазуром. 

Євген з перших днів війни працював у Центрі надання психологічної допомоги у Львові. Психолог зрозумів, що він потрібен іншим людям. І замість того, щоб сидіти та нервувати, вирушив зі столиці до Львова. Євген погодився поспілкуватися, щоб бути корисним і нашим читачам. 

Табу на базові емоції

Існують основні емоції - радість, сум, гнів та страх. Останні три не завжди сприймають за норму. Коли людина сумує, у неї запитують “Чому сумуєш? Та годі тобі, все буде добре”. Така реакція ніщо інше, як знецінення емоцій людини. Вона має причини для такої реакції. Так само з гнівом. Це негативні почуття, які виходять у вигляді емоційних волевиявлень. Гнів потрібно прожити та осмислити. Якщо ж його пригамовувати, можна програти війну всередині себе. 

Людина має право на гнів

Ви не знаєте історію людини, яка ненавидить. Вона могла на власні очі бачити жахіття війни, втратити близьку людину, зіштовхнутися з проявами агресії. Кожна людина проживає стрес по-своєму. При цьому не потрібно закликати інших ненавидіти, відчувати гнів. На думку психолога, ми маємо бути прикладом європейського світогляду, а не уподібнюватися ворогу.

Ненависть може засліплювати

Негативні емоції позбавляють здатності мислити і діяти тверезо. Тож ви не можете бути ефективним, не можете приділити належну увагу близьким, оскільки концентруєте свою енергію на ворогові. Ненависть руйнує, перш за все, її носія, а не самого об'єкта ненависті. 

Зокрема, для Дмитра з Херсона найкращий порятунок від ненависті – позбутися своєї люті у коментарях. У соцмережах росіяни силкуються довести, як погано живуть українці насправді.  Тож Дмитро бореться за правду мовою фактів. 

Страх мотивує 

У стані страху організм людини викидає дозу адреналіну, через що рішення приймаються більш швидко. Психолога Євгена шокували кадри з Бучі. Він відчував страх та біль, проте це мотивувало допомагати іншим. Він приїхав до Львова, щоб консультувати переселенців. 

Інший приклад - Марія, яка долає гнів за допомогою музики. Навіть окупація не стримала бажання освоїти новий музичний інструмент. Дівчина знайшла гітару та іноді грає крізь сльози. Окрім цього, Марія працює, куховарить та вчить англійську. Їй просто немає часу на ненависть, вона використовує свою енергію на себе та близьких.

Якщо ви відчуваєте - відчувайте

Не потрібно соромитися своїх почуттів та емоцій. Замисліться над тим, що ви відчуваєте? Можливо, це фізичний дискомфорт. Де саме? Опишіть ці відчуття, прислухайтеся до них, не ігноруйте. Розслабте плечі, опустіть брови, відчуйте своє тіло. Може, відповідь на усі питання не прийде одразу, але така практика дозволить усвідомити те, що проблема є. 

Не знецінюйте почуття інших

Якщо помічаєте, що інша людина пригнічена, вислухайте її. Запитайте, що вона відчуває. Найкраще, що ви можете зробити, - дати їй можливість випустили на волю думки та емоції. Не потрібно радити, нав'язувати свою допомогу чи надавати оцінку. Якщо ви використовуєте маркери типу “це добре”, “це погано”, “не сумуй”, “не плач”, це вказує на те, що ви просто не хочете слухати людину. Вам більш зручно, коли людина відчуває радість та не турбує вас своїми проблемами. Не будьте егоїстом. Або вислухайте, або ж не чіпайте людину взагалі. 

Робота з психологом не означає, що ви хворий 

Не всі ситуації можна вирішити самотужки, однак на послуги психолога іноді важко наважитися. Людина може не визнавати, що їй потрібна допомога спеціаліста. А може бути навпаки - людина помічає проблему, але боїться осуду. Знайомі скажуть, що ви хворий, не можете самостійно впоратися зі своїми проблемами.

Євген підкреслює, що психологія - це не про проблеми, це про прагнення досягти ідеалу. Ви не приходите лікувати “вавку” в голові, ви приходите до психолога, щоб стати кращою версією себе.