“Не зупинялись ні на мить”. Як у Херсоні лікарі рятують дітей під обстрілами

Медсестра спускається в укриття. Фото Олександра Андрющенка\”Вгору”

Не всі діти можуть доїхати до Херсона, тому лікарня працює і на відстані, виїжджає до віддалених громад. 

Тут консультують онлайн – через сайт або напряму з лікарями. І, як кажуть у лікарні, неважливо, чи була дитина їхнім пацієнтом раніше.

“Ми нікому не відмовляємо. Якщо можемо допомогти – допомагаємо. Навіть якщо це не наш пацієнт”, – каже директорка Інна Холодняк.

Лікарі консультують дітей, які зараз розкидані по всій Україні та за кордоном. А якщо в якомусь населеному пункті з’являється хвора дитина – місцеві медики можуть зв’язатися з херсонськими фахівцями й отримати рекомендації.

Мобільні бригади виїжджають у громади в складі – хірург, педіатр, фахівець із діагностики, лабораторія та УЗД.

“Окупація - найбільший виклик”. Як херсонська дитяча лікарня стала прихистком для жителів Херсона

“Для роботи в лікарні, я думаю, що окупація і початок війни – це був найбільший виклик”, – каже директорка лікарні Інни Холодняк.

На початку вторгнення РФ тут перебувало близько 700 пацієнтів, серед них – до 20 дітей у реанімаціях. Ніхто не розумів, що буде далі, скільки це триватиме і чи вистачить найнеобхіднішого.

Скриншот із відео Олександра Андрющенка\”Вгору”

Лікарня стала прихистком не тільки для працівників та пацієнтів, а й для людей, які приходили з навколишніх будинків

Також медсестра Наталія Ходаковська згадує, що перший день війни зустріла у лікарні, на чергуванні. А додому змогла дістатися лише 7 березня.

“Думаю, було страшно кожній людині, а тим паче маленьким пацієнтам”, – ділиться Наталія.

Станіслав Бумба розповів, що тоді лікарні допомагали незнайомі люди, вони приносили їжу, медикаменти, все що мали. Також велика підтримка надходила від волонтерів.

“Волонтери — це взагалі база. Медикаменти доставляли такими шляхами, що ми вже після деокупації дізналися: і в собачому кормі, і в побутовій хімії, і в пляшках з порошком. Як тільки могли”, – розповідає він.

Один із тих, хто допомагав, загинув. Його машину розстріляли біля Василівки.

“Так ми й виживали до останнього”, – каже заступник директора.

Робота лікарні без світла та воєнні травми у дітей

Перед звільненням правобережжя Херсонщини російські окупанти залишили місто без світла та води. І тоді лікарня не зупинила роботу, а продовжила рятувати маленьких пацієнтів. 

“Після звільнення ментально стало легше. Проте з іншої сторони, то страшний місяць, коли нічого не було”, – додає Станіслав.

Медсестра Наталія Ходаковська. Скриншот із відео Олександра Андрющенка\”Вгору”

Операції робили з ліхтариками. Пацієнтів носили сходами на руках на 5-6 поверхи. Тоді допомагали всі.

Хірург Володимир Маліщук згадує один із таких випадків – 17-річний хлопець із Чорнобаївки. З родини медиків. Стояв на вулиці з дівчиною і в цей момент потрапив під російський обстріл. Йому відірвало руку.

Хлопця привезли до лікарні, але операційна була на шостому поверсі. Ліфти не працювали. Світла не було.

“Ми несли його вручну. Світили ліхтариками”, — каже лікар.

Медсестра Наталія Ходаковська пам’ятає цей момент до деталей:

“Ми всі були з налобними ліхтариками. Несли його сходами – хтось тримав крапельниці, хтось допомагав нести. Тоді допомагали всі”.

Хлопця врятували. Згодом його перевели до Києва.

“Найважче – розуміти, що дитина житиме з цим усе життя”, – каже Маліщук.

Як працювала Херсонська дитяча лікарня до повномасштабного вторгнення

До повномасштабної війни лікарня була найбільшою в регіоні по допомозі дитячому населенню від народження до 18 років: 36 напрямків допомоги, близько 1200 працівників, 540 ліжок.

Щороку лікарі обслуговували до 20 тисяч дітей стаціонарно, ще близько 80 тисяч – амбулаторно, і проводили майже 6 тисяч операцій.

Фото Олександра Андрющенка\”Вгору”

Також лікарня мала два хірургічних відділення. Одне – для новонароджених дітей і дітей раннього віку на 30 ліжок, інше – від 3 до 18 років на 50 ліжок.

Сьогодні все інакше. Менше пацієнтів, менше лікарів, частина корпусів пошкоджена обстрілами армії РФ.

“З першого дня повномасштабного вторгнення лікарня не зупиняла роботу ні на мить. Робота операційних, реанімаційних, санавіації, виїзних бригад, ніколи не зупинялася і не зупиниться”, – зазначає заступник директора з медичної частини Станіслав Бумбу.

Інші історії медиків із Херсонщини читайте у матеріалах “Вгору”:

• “Від окупації до мобільної стоматології та роботи у двох містах” – історія херсонських стоматологів Ольги та Андрія
• “Цей свист досі сниться”. Як швидка допомога Херсона працює під російськими обстрілами
• Як багатодітна мама стала бойовою медикинею – історія військовослужбовиці, що несе службу на Херсонщині