“Нам тут сидіти – а вам та вашим дітям тут жити”. Дев’ятьох херсонців у Росії засудили до 14 – 20 років ув’язнення

Фінальні судові засідання відбулися 28 та 29 січня у Південному окружному військовому суді Ростова-на-Дону. “Вгору” відтворює хронологію цієї справи – від викрадення цивільних у Херсоні до вироку російського суду, та розповідає, що відомо про кожного з полонених.

Суд, що тривав роками та не мав юрисдикції

Судовий процес над “херсонською дев’яткою” розпочався у вересні 2023 року в Південному окружному військовому суді Ростова-на-Дону. До цього всі дев’ятеро цивільних понад рік перебували в російських СІЗО без вироків, у статусі фактично зниклих людей. Частину з них утримували в катівнях на тимчасово окупованій території Херсона, згодом – у Криму, Москві та Ростові.

Російська сторона звинуватила херсонців у “міжнародному тероризмі”, “приготуванні до теракту” та “створенні терористичної спільноти”. За версією слідства, чоловіки нібито співпрацювали зі Службою безпеки України та готували замахи на представників окупаційної адміністрації Херсонської області, зокрема колаборантів Кирила Стремоусова та інших посадовців.

Водночас усіх дев’ятьох затримали ще до проведення незаконного референдуму на тимчасово окупованій частині Херсонщини. На момент викрадення вони були цивільними громадянами України, яких вивезли на територію Російської Федерації без будь-яких процесуальних документів. Родичі та правозахисники неодноразово наголошували: Росія не мала юрисдикції судити цих людей.

Під час судових засідань обвинувачені заявляли про катування, побиття, психологічний тиск та примус до зізнань. За їхніми словами, у СІЗО їх змушували співати гімн Росії, погрожували насильством, а також під диктування писати заяви про відмову від адвокатів. Суд жодним чином на ці заяви не реагував, а процес відбувався в закритому режимі.

Подобається матеріал? Долучайтесь до Спільноти та допомагайте нам більше розповідати історії людей, які живуть і працюють у прифронтовій Херсонщині.

Костянтин Рєзнік – херсонець, приватний підприємець, займався будівельними роботами, зокрема містками на дачах. 21 липня 2022 року його викрали російські загарбники. Родина довго не знала, де він перебуває. Лише через місяць з’явилося відео з прокремлівського медіа, на якому Рєзнік виглядав виснаженим, зі змарнілим обличчям і щетиною, а його сорочка висіла на тілі. Під час незаконного утримання в катівнях та СІЗО Костянтина морили голодом, катували електрострумом, ймовірно били, у нього вибили передні зуби та зламали кисть лівої руки.

Час перед винесенням вироку він перебував у СІЗО Ростова, у камері розрахованій на 12 людей фактично 28, з сирістю та цвіллю. За словами доньки Євгенії, стан здоров’я Костянтина оцінює як “більш-менш нормальний”, але почастішали запаморочення, зір значно погіршився – читати майже неможливо, навіть в окулярах. Через проблеми з зубами він попросив передати тертку, щоб подрібнювати їжу. Під час останнього судового засідання, після завершення слухань по справі, Костянтин сказав своє останнє слово: “Нам тут сидіти – а вам та вашим дітям тут жити”.

Російські слідчі та суди намагаються тримати бранців у інформаційному вакуумі та психологічному тиску, однак Костянтин і решта херсонців зберігають віру у звільнення.

Сергій Кабаков – друг Костянтина Резніка. Його затримали 21 липня 2022 року в Херсоні, обставини викрадення невідомі. Через місяць родичі отримали відео з російського телебачення, де Сергій та Костянтин нібито визнавали участь у стеженні за колаборантами.

Стан здоров’я Сергія погіршився - є проблеми із зором та загальним самопочуттям. За словами родини, умови утримання дуже складні: погане харчування, обмежений доступ до ліків та медичної допомоги, нестача ліжок у камерах, полонених змушують стояти тривалий час або пересуватися “навприсядки”.

Попри численні спроби передати ліки через адвоката та волонтерів, їх часто не доставляли. Коли Сергій поскаржився на стан здоров’я, його у в'язниці побили та змусили підписати заяву, що претензій немає. Після цього він перестав повідомляти адвоката про умови перебування.

Сергій Офіцеров – цивільний херсонець, який потрапив у російський полон під час окупації Херсона. Сергій Офіцеров формально мав російське громадянство – паспорт він отримав у період проживання в Росії після розпаду СРСР. Після повернення до Херсона процедуру виходу з громадянства завершити не вдалося через бюрократичні обмеження.

Сергія затримали 3 серпня 2022 року вдома у батька. Того дня троє чоловіків увірвалися до квартири, забрали телефон та силоміць його вивели надвір. У квартирі Сергія зникли комп’ютерна техніка, апаратура та новий телефон.

Перші два місяці після викрадення Сергія утримували в херсонських катівнях, де він піддавався катуванням та щоденним допитам у жахливих умовах: пластикові стяжки на руках, обмежене харчування, вода та постійний психологічний тиск. Через це він схуд на 25 кілограмів, погіршився зір, а руки набрякли.

У полоні Сергій почав малювати – спершу прості замальовки, згодом складніші роботи, що відтворювали моменти життя, спогади про природу та друзів.

Виставка малюнків Сергія Офіцерова “Мистецтво несвободи. Російський полон очима цивільного”. Фото Олени Гнітецької / "Вгору"

За партнерства медіа “Вгору” в Херсоні 11 грудня 2025 року відкрилася виставка малюнків Сергія Офіцерова “Мистецтво несвободи. Російський полон очима цивільного”.

Сергій Ковальський – родич Сергія Офіцерова. Російські військові викрали їх в один день. Його мама, Ірина Ковальська, розповідає, що малюнки від сина передаються через адвокатів. Він перебуває у тісній камері на чотири людини, де одночасно утримують близько дев’ятнадцяти людей, без душу та прогулянок.

Юрій Кайов – підприємець та волонтер із Херсона. Після окупації Херсона долучився до волонтерської роботи: у складі гуманітарних колон допомагав вивозити людей на лікування до Запоріжжя та доставляти гуманітарну допомогу на тимчасово окуповану територію, зокрема продукти, ліки та інсулін для лікарень.

Юрія Кайова 5 серпня 2022 року затримали російські військові під час чергового гуманітарного рейсу на виїзді з окупованої території. Разом із Юрієм затримали керівника колони, якого згодом відпустили. Кайова, за словами рідних, повезли на допит до Мелітополя, після чого зв’язок із ним зник на тривалий час.

Згодом родині стало відомо, що Юрія утримували у підвалі в Херсоні, де він зазнавав катувань: його приковували кайданками до ґрат, били, катували струмом, тримали без їжі по кілька днів. Зі слів людей, які перебували з ним у неволі, затриманих змушували співати гімн Росії, а будь-хто з військових міг безкарно бити полонених. За час полону Юрій також втратив понад 25 кілограмів ваги.

Денис Лялька – колишній військовий, волонтер і підприємець із Херсона. До повномасштабного вторгнення займався торгівлею та волонтерською діяльністю.

Дениса затримали 14 серпня 2022 року в його квартирі російські військові. До цього він намагався уникати переслідування, винаймав кілька помешкань у Херсоні та переїжджав між ними. Після затримання він опинився у підвалі Головного управління Національної поліції Херсонської області, де зазнавав регулярних катувань – його били, прикували кайданками, катували струмом, змушували видати інформацію про нібито приховану зброю та українських активістів, а також співати гімн РФ.

Умови утримання були вкрай тяжкими: полонені майже не отримували їжі, не мали доступу до медичної допомоги, не виходили на прогулянки та були змушені проходити щоденні допити. Денису, за словами рідних, спричинили проблеми з зубами, нервовою системою, колінами та ребрами. 

Стан здоров’я Дениса наразі невідомий, контактувати з адвокатом родині не вдається, а інформацію про перебування в СІЗО вони отримують лише фрагментарно. Рідні припускають, що умови утримання залишаються жахливими, а спілкування між ув’язненими обмежене.

Юрій Тавожнянський був затриманий російськими силовиками 28 липня 2022 року на зупинці громадського транспорту. З дому він вийшов лише з телефоном і ключами. Після затримання родина понад півтора місяця не мала жодної інформації про його місцеперебування. Лише згодом окупанти привезли його додому, щоб забрати паспорт.

За словами рідних, він не отримує належного харчування чи медичної допомоги, на прогулянки його не виводять. Листування з родиною відсутнє.

Сергія Гейдта російські військові викрали 19 липня 2022 року. Під час перебування в підвалі в Херсоні Сергій почав вести щоденник, писати вірші та малювати картини на шматках картону. У листах додому розповідав про тортури в російському полоні та умови утримання.

За словами рідних, Сергія затримали в гаражному кооперативі в мікрорайоні Острів, де російські військові проводили масовані обшуки.

Рідні зазначають, що стан здоров’я Сергія суттєво погіршився. Ще до повномасштабного вторгнення він мав виразку шлунка та переніс операцію, у полоні хвороба загострилася через погане харчування. Також у нього був хронічний отит, проблеми із зубами та суглобами – під час допитів їх викручували й ламали, що досі спричиняє постійний біль.

Олег Богданов до початку повномасштабного вторгнення працював у Херсонській міській раді, зокрема у сфері транспорту. За наявною у родини інформацією, він був затриманий російськими силовиками 29 липня 2022 року. Точні обставини затримання залишаються невідомими. Зі слів знайомих, це могло статися у Василівці Запорізької області, однак підтвердження цієї інформації немає.

Російські окупанти знімали відео затримання Олега Богданова, однак родині невідомо, чи зафіксовано на ньому реальні події, чи постановочні кадри. На записі він перебуває на підлозі у власному помешканні. Зв’язок із ним ускладнений – спілкуватися вдається рідко й нерегулярно.

За інформацією родини, в Олега Богданова є проблеми зі здоров’ям, зокрема зі шлунком та печінкою. Детальних відомостей про умови його утримання наразі немає.

Після вироку: чому цивільних полонених так складно обміняти

Питання обміну цивільних полонених в Україні залишається одним із найскладніших і найболючіших у контексті війни. На відміну від військових, для яких є чітка процедура обміну в рамках Женевських конвенцій, для цивільних не існує формального механізму – і це значно ускладнює їхнє повернення додому.

Великий обмін, наприклад у форматі “1 000 на 1 000”, включав сотні цивільних разом із військовими, але це радше виняток, ніж правило. Факт повернення цивільних залишається рідкісним, порівняно з кількістю тих, хто досі перебуває у в’язницях.

Міжнародні переговори та правозахисні процеси здебільшого зосереджені на військовополонених, тоді як обмін цивільних – “неврегульована” тема. Це означає, що випадки на кшталт “херсонської дев’ятки”, де цивільних людей звинувачують у серйозних кримінальних статтях, можуть залишатися без ефективного механізму повернення навіть після завершення судового процесу.

Виставка малюнків Сергія Офіцерова “Мистецтво несвободи. Російський полон очима цивільного”. Фото Олени Гнітецької / "Вгору"

Для дев’ятки українців, яких незаконно викрали під час тимчасової окупації Херсона і яких сьогодні засудили в Росії, вирок – лише формальна сторінка історії. Попри призначені терміни, їхнє звільнення залежить від переговорів і рішень, які ще мають відбутися. Родини та правозахисники сподіваються, що незабаром вони зможуть повернутися додому та продовжити життя після тривалого полону.