Хто в Херсоні світло дав…

У XIX столітті освітлення херсонських вулиць, скверів, провулків мало певні проблеми.

У ті далекі часи використовували спочатку звичайні свічки, а вже пізніше – гас.  Але останній залишався доволі дефіцитним продуктом, бо були труднощі з його транспортуванням до Херсона. Тож один підприємець – Рабинович – проявив ініціативу, намагаючись розв'язати цю проблему. Він розмістив на березі Дніпра місткість для зберігання запасів гасу. Навіть, побудував ще дві допоміжні станції в Каховці та Бериславі. Але все закінчилося плачевно. На Воєнному форштадті (зараз - Воєнка) сталася аварія, у результаті якої нафтопродукт потрапив у річку. Напевно, місцеві жителі цього району були вкрай розлючені, бо питну воду тоді вони використовували саме з Дніпра.

Мала ефективність, дорожнеча гасу та інших способів освітлення призвели до порушення питання щодо будівництва в Херсоні  електростанції. Але тут виникла одразу проблема: де брати гроші? У лютому 1907 року міський голова запропонував думі взяти в кредит 200 тисяч рублів, але депутати відмовилися від такої ідеї.

На цьому все могло й закінчитися. Але нашому місту в той час пощастило із заможними городянами. У свої руки взяв ситуацію Петро Іванович Соколов* (сьогодні його будинок можна побачити на розі вулиць Воронцовської та Грецької). 8 серпня 1907 року він подав заяву про запозичення 250 тисяч рублів для налагодження електричного освітлення. Міська дума, звісно, з радістю прийняла ці кошти, які необхідно було повертати впродовж 37 років по 15 тисяч щорічно. Але, що цікаво, Петро Іванович наполіг на тому, щоби гроші, які йому планують повертати (з процентами ця сума мала складати понад 500 тисяч рублів), одразу направляли на благодійність.  Він хотів матеріально допомогти дитячим притулкам, незаможним учням херсонських шкіл, бідним родинам тощо. 

Процес будівництва першої дизельної електростанції почався зі створення спеціальної комісії, яка запросила до розроблення проєкту відомого на той час фахівця-інженера В.В. Дмитрієва. 18 грудня 1907 року був сформований план розташування в місті дугових ліхтарів. А 30 квітня наступного року уклали договір на будівництво станції. З цього часу пішов процес, під час якого провели кілька конкурсів для визначення постачальників будівельних матеріалів. Для станції виділили місце в районі Ярмаркової площі (зараз тут на проспекті Ушакова розташована вже нова будівля кінотеатру "Україна").

Херсонська дизельна електростанція, фото з сайту "Мой город-Херсон"

Спорудження електростанції йшло не зовсім за планом. Тому її будівництвом займалися навіть у вихідні та святкові дні. Також щонеділі доплачували робітникам по 10 копійок, а майстрам - по 20 копійок. Офіційне відкриття відбулося з затримкою на 15 днів. 15 грудня 1908 року урочисто запустили електростанцію. Але  запрацювала вона на повну потужність тільки через пів року.

Уже на 1 січня 1910 року нова станція забезпечувала роботу 159 дугових міських ліхтарів та давала світло 489 абонентам. Ця станція пропрацювала  майже 30 років. У радянські часи вона була законсервована, а в роки Другої світової війни її підірвали німецькі війська. Тільки у 1960-х роках на її місці з’явився кінотеатр "України", який, до речі, стояв на старому фундаменті дизельної електростанції. Але його повністю знищили, коли будували сучасну будівлю кінотеатру.      

Ось так завдяки Петру Соколову в нас на центральних вулицях з’явилося електроосвітлення, яке й сьогодні дає змогу херсонцям гуляти та насолоджуватися вечірнім містом.

*Петро Іванович Соколов -  меценат, поміщик, гласний міської думи, почесний городянин Херсона, підприємець, власник газети "Родной край".

Комісія інженерів, фото з сайту "Мой город-Херсон"

Читайте нас у Telegram