Українці ніколи не забудуть різанини та трагедій, які сталися в Бучі, Ірпені, на Чернігівщині та Сумщині, а також тотальне знищення Маріуполя та безжальний розстріл Краматорська. З 24 лютого українські землі потерпають від систематичних та масових обстрілів, а жителі окупованих територій страждають від звірств, вбивств та катувань росіян. Їхня мета, гадаємо, уже всім зрозуміла – знищити українців як таких. Ці дії рф проти України можуть кваліфікуватися як геноцид.
90 років тому росіяни вже намагалися знищити українське селянство, влаштувавши Голодомор. Цей один із наймасштабніших злочинів проти українського народу багатьма країнами цивілізованого світу був визнаний геноцидом.
Фото 1933 року
І тоді – у 30-х роках, і загалом не один раз за всі 70 років, що Україна перебувала під окупацією срср, радянський режим використовував голод, як смертоносну зброю. Паралельно застосував й інші інструменти: депортацію, репресії, розстріли, примусову працю, русифікацію. Метою всіх цих дій було також знищення української нації.
І тепер керівництво рф, як правонаступниці та затятої послідовниці політики радянського союзу, користуючись досягненнями військово-технічного прогресу, лише вдосконалює радянський «досвід».
Стаття 2 Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього 1948 року передбачає, що «геноцид – це наступні дії, що вчинені з наміром повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, релігійної або расової групи як такої:
Акт геноциду – це одна з вище перелічених дій або їх сукупність, що мають на меті повне або часткове знищення певної групи. Тому найважливіше й найскладніше у визначенні кваліфікації злочину, як акту геноциду – достатність та прийнятність доказів, що свідчать про намір знищення. Міжнародне правосуддя встановлює високий поріг доказування цього типу злочинів. Але принаймні Міжнародний кримінальний суд має юрисдикцію розслідувати цю категорію злочинів.
Погодьтеся, дії російської армії та колаборантів підпадають під усі пункти, які прописані в Конвенції. Керівник недоімперії продовжує “традиції” вусатого диктатора радянського союзу (ред. сталіна).
План сталіністів по знищенню української нації був поетапним. Адже нищівний голод провокувався та організовувався неодноразово – у 1921-23, 1932-33, 1946-47 роках. Але найжахливішим був Голодомор 1932-1933 років.
Пошук хліба в одному з сіл Гришинського району Донецької області 1930-ті роки
Чого варта тільки постанова ЦВК і РНК срср “Про охорону майна державних підприємств, колгоспів, кооперації та зміцнення суспільної соціалістичної власності” від 7 серпня 1932 року. У народі її називали “закон про п’ять колосків”. Постанова передбачала розстріли з конфіскацією всього майна за жменю колосків, підібраних у полі. У кращому випадку — ув’язнення на 10 років. Цього виявилося замало. Під керівництвом сталіна та його поплічників цілі села по всій країні режим виносив на «чорні дошки». Це означало смерть не лише людини, а всього населеного пункту. Села просто зникали разом із мешканцями.
Один із сучасників тих подій писав:
“Нас оточили війська. У нас забрали їжу, навіть одежу і нове взуття. Ми голодуємо, ми не маємо що їсти… Я похоронив батька, матір, дружину, брата. А ось веду за руку трирічного сина, на руках півторарічна донька. Уявляю, якою вони смертю будуть помирати, якщо я ось-ось помру”.
Голодомор 1932-1933 років
За деякими дослідженнями, Голодомор забрав понад 10 мільйонів людських життів. Ця картина просто не вписується в психіку сучасної людини. Важлива деталь — про всі ці жахи знав світ, адже західні дипломати інформували уряди своїх країн, що в Україні лютує штучно створений голод. І водночас купували в радянського союзу це “криваве зерно”.
На сьогодні історичні дослідження Голодомору-геноциду 1932–1933 рр. в Україні мають свою актуальність. Тоталітаризм, який зневажає людські права і спричиняє нетерпимість, допускає політичні переслідування, використовує прояви ксенофобії, расову й етнічну нерівність, породжує злочин проти людяності й повинен дістати належну правову оцінку.
Тепер путін вирішив продовжити “роботу” сталіна щодо геноциду українського народу. Його армія знищувала та знищує не тільки цивільну інфраструктуру, але й фермерські господарства, що є одними з важливих складників економіки України.
Пшеничне поле в Донецькій області після російських обстрілів. Фото: ДСНС
На початку березня російські солдати вбили 110 корів на молочнотоварній фермі "Напорівське" на Чернігівщині. Корів і телят вони розстрілювали задля розваги. 20-21 березня російські літаки двічі бомбардували ферму в Анисові, так само на Чернігівщині. Від авіаударів загинули сотні тварин, декілька людей отримали травми та одна загинула. Живцем згоріли та померли від осколкових поранень майже 80 малих телят, 60 новонароджених і понад 40 корів — близько половини поголів’я. 1 квітня росіяни обстріляли на Харківщині молочну ферму "Агромол", багато тварин загинуло. 11 квітня на найбільшій у Європі птахофабриці в Чорнобаївці, що в Херсонській області, загинуло 4 мільйони курей. Російські окупанти вивели з ладу місцеву електростанцію, що призвело до відключення автоматизованої системи годівлі — усі птахи померли.
До цього ще додається розкрадання та вивіз аграрних запасів України, які зберігалися в Херсоні, Бердянську, Мелітополі та інших захоплених південних містах.
За словами першого заступника міністра аграрної політики та продовольства України Тараса Висоцького, унаслідок російської війни на початок вересня 2022 року знищено 15% усього тваринництва в Україні. Асоціація виробників молока прогнозує можливе скорочення чисельності голів великої рогатої худоби на 8-10% до кінця 2022 року, зокрема й через загибель частини тварин унаслідок обстрілів.
Такими діями путін хоче спровокувати черговий штучний голод в Україні.
До речі, за даними видання Укрінформ, в окупованій Херсонській області вже фіксувалися випадки голодних смертей. Так, у Новій Каховці ще липні 2022 року померла від голоду літня людина. Що стало причиною? Вони не просто не пропускали гуманітарну допомогу з підконтрольної території України, а й перестали привозити навіть власну “гуманітарку” протягом півтора місяця. У цьому випадку окупанти порушили всі норми міжнародного права, за якими вони зобов'язані взяти на себе гуманітарне забезпечення захоплених територій. І це не був єдиний випадок із початку повномасштабного вторгнення росії в Україну.
Масові вбивства місцевих жителів
Вбивствам передують катування, перевірки на приналежність до українських військовослужбовців чи до їх родин, пошук національної символіки на тілі. Насильницькі вбивства стосуються всіх – незалежно від статі та віку. Ці факти відомі в містечках під Києвом, наприклад у Бучі.
Використання забороненої зброї
Умисні напади на житлові квартали, медичні заклади, укриття, гуманітарні коридори. В тому числі з використанням забороненої Женевськими конвенціями зброї – фосфорних та касетних бомб.
Такі систематичні обстріли спричиняють найбільшу кількість жертв серед мирних громадян. Принаймні атаки на пологові будинки вказують на неможливість безпечного народження дітей.
Одним із найбільш кричущих фактів збройного нападу на гуманітарний коридор був обстріл вокзалу в Краматорську, де тисячі людей готувалися до евакуації. Від обстрілу загинуло 52 особи, зокрема 5 дітей.
Знищення об’єктів критичної інфраструктури
Окуповані міста залишаються без електро-, газо- та водопостачання. Зруйновано повністю десятки тисяч таких об’єктів.
Військовими цілями російської армії були та є також лікарні, склади з харчовими продуктами та медикаментами. Це створює неможливі умови для існування людини та полишає їх без медичної допомоги та базових потреб.
Російські окупанти обстріляли центр Києва (Фото:REUTERS/Gleb Garanich)
Також нещодавні обстріли Київської, Харківської, Сумської, Миколаївської, Одеської, Львівської та інших областей пошкодили об’єкти критичної інфраструктури. Через це місцевим органам влади доводиться проводити віялові відключення електроенергії.
І цей список злочинів можна продовжувати ще довго.
Але факт залишається фактом. Кримінальне переслідування саме за злочин геноциду раз та назавжди поставить крапку в дискусіях про братні народи, що нам нав’язує російська пропаганда. Усім треба назавжди зрозуміти одну річ – росіяни не ведуть війну лише за територію, вони ведуть війну на знищення українців як нації.
Але, на щастя, ЗСУ продовжують звільняти території України, та незабаром замайорить український прапор над усіма селами, селищами та містами нашої держави, які “заграбастав” східний “монстр” із 2014 року.
Матеріал та ілюстрації з відкритих джерел Інтернету