Дмитро Дзюба: «Мистецтво змінює світ»

Дмитро Дзюба - графічний дизайнер, плакатист, ілюстратор. Місце проживання - Київ, місце роботи - школа-студія анімації "Aztec Animation". Діяльність - соціальні плакати з гострою тематикою. Колективні плакатні експозиції в Польщі, Естонії, Іспанії, США, Туреччині та Україні.

- Навчаючись на інженерній спеціальності, ти залишив університет, вирушив у творчі пошуки. Що для тебе мистецтво?

- Треба сказати, що творчі пошуки не відразу почалися після того, як залишив університет. Ще були довгі роки поневірянь. Не маю загального визначення для мене мистецтва, але для себе я зрозумів дві його властивості: 1. Мистецтво змінює світ; 2. Мистецтво - це те, що має потенціал бути актуальним завжди, "на віки", так би мовити.

- Для сучасного дизайнера необхідна системна освіта, чи можна бути самоучкою?

- Самоучка - це теж освіта в наш час, але якщо відповідати на питання, то спеціалізована освіта у виші не завадить ніколи. Думаю є нюанс – у цій сфері якіснішу освіту дають, все ж таки, приватні школи.

- Дуже відрізняються техніка малювання в традиційному стилі і цифровому?

- Техніка різна навіть у цифрових редакторах, а от наскільки суттєво відрізняється, наприклад, техніка малювання на планшеті в Photoshop від традиційної - мені важко сказати, відрізняється це точно, тим більш на клавіатурі завжди можна натиснути Ctrl+Z, а от на папері...

- Що краще для молодого спеціаліста - починати свою власну діяльність чи йти працювати в уже сформованій компанії?

- Для молодого спеціаліста краще отримати якомога більше досвіду за коротший термін. А де і як, то вже залежить від обставин. Але у компанії теоретично більше можливостей "набратися" всього. Фрілансити у вільний від роботи час - теж частково власна справа.

- Які інструменти і програми ти використовуєш?

- Old School (сміється). Редактори пакета Adobe, майже завжди це векторна графіка, інколи буває робимо колажну анімацію, до речі, це така крута штука та дуже симпатична.

- Є закордонні дизайнери, за якими ти стежиш?

- Багато таких, в основному це ті, хто займається плакатами/постерами та ілюстраціями. З відомих - Загмайстер, Девід Карсон.

- Якими навичками й уміннями повинен володіти сучасний графічний дизайнер, щоб досягнути успіху?

- Не лінуватися та не опускати руки.

- Ти створюєш альтернативні обкладинки до книг, які читаєш. Поділися подробицями...

- Читання - це теж натхнення, а інколи натхнення трансформується у стисле бачення тексту твору, тобто, в альтернативну обкладинку. У ту, якою вона могла б бути, якби я її створював. А ще мене дратують дешеві дизайни обкладинок, дуже подобається оригінальні, створені під замовлення, бо вони неначе є невіддільною частиною книги.

- Ти якось зазначив, що хочеш поповнювати власну бібліотеку. Скільки вже книг маєш приблизно?

- Близько 120.

- Які жанри переважають?

- Класична література, сучасна українська та закордонна проза. Детективи, фентезі відсутні. Ну і романів про кохання теж немає.

- З командою Aztec Animation ти розробив анімований плакат, який був розміщений у головному корпусі ООН у Нью-Йорку. Розкажи про ідею та враження від реалізованого задуму?

- Десь натрапив на інформацію, що ООН святкує ювілей і от вони запросили дизайнерів висвітлити своє бачення ООН та проблем Світу в анімованому плакаті. Буквально за два дні до того у мене з'явилася ідея з тим Голубом Миру. Я написав Тані та Лєні Ацтекам, вони все перечитали, погодилися, анімували, підтягли під технічні вимоги - і через деякий час прийшов лист, що наш плакат обрано як один із найкращих.

Пам'ятаю, що було дуже приємно, коли, дізнавшись якраз на вулиці, почав іти підстрибуючи. Але з часом це сприймаєш як належне. З ООН нам надсилали листи з подяками, побажаннями, листівками та таке інше. Це наша маленька гордість.

- Твої плакати дійсно говорять самі за себе про те, що відбувається в Україні і світі. Якщо попросити сформулювати це словами, щоб ти сказав?

- Для мене це стадія істерики. Коли ти начебто повністю адекватний, але не можеш зрозуміти те, що відбувається навкруги.

- Твоє мистецтво політичне?

- Обов'язково. Для мене політика - це не Верховна Рада та вибори, а життя та побудова полісу. Співіснування людей. Тут треба звертатися до Арістотеля, дуже хочеться більше розуміти його твори, але ще не маю певного бекграунду. Може, з роками здобуду.

- Коли ти останній раз стикався з цензурою?

- Не пригадую. Ще все попереду. Наскільки я бачу та відчуваю, наша країна достатньо вільна у виражені своєї думки та реакції. Сюди навіть соцмережі можна додати, глобальну диджиталізацію. Усе переплітається, і твоє життя онлайн є твоєю улюбленою вулицею міста, де живуть твої знайомі.

- Бувають ситуації, коли потрібен допінг, щоб працювати? Що виступає в його ролі?

- Бувають, але це не наркотичні речовини. Інколи допомагає музика, коли ти вмикаєш потрібний гурт - і клац!- усе починає працювати, або переглядання чиїхось робіт. А от коли зовсім нічого не клеїться і все падає з рук, то краще відкласти роботи і не силувати собі, бо нічого з того гарного не буде. Це перевірено.

- Яку найкращу пораду ти отримував?

- "Важко бути простим" - це не порада, але думка, яка додає персональних сил.

- Реформа, яку ти цінуєш особливо високо в нашій країні?

- Реформа у свідомості після 2014 року. Усі інституційні реформи нам ще доведеться проводити і, погоджуся з деякими політологами, це справа, можливо, на десятиліття.

- Ти ведеш соцмережі. Наскільки тобі це допомагає або, навпаки, заважає?

- Веду Фейсбук та Інстаграм. Звичайно ж, допомагають, адже мої роботи є візуальними та розраховані на широке коло глядачів, тим більше, що їх зрозуміти може кожен, незалежно від мови, і поширювати їх дуже просто, опираючись на соцмережі. Заважають, мабуть, як і більшості, у тому плані, що просто іноді "залипаєш" серед того потоку інформації, що є здебільшого "порожньою".

- Що гірше - зазнати невдачі чи взагалі не пробувати?

- Гірше зазнати невдачі, адже з невдачею маєш негативні емоції та досвід, а коли ти не пробуєш, то не отримаєш ні позитивну відповідь, ні негативну.

- Про що можеш говорити годинами?

- Я більш інтровертна людина, тож говорити годинами для мене складно, але якщо цікавий співрозмовник, то можемо почати говорити про музику, а закінчити про вплив вуглекислого газу на екосистему.

- За яким мистецтвом майбутнє, на твій погляд?

- Думаю, що соціальні теми в мистецтві все більше і більше будуть тривожити людство. Погано спати, коли у тебе мокра білизна.