Більшовицький відголос у сучасній війні в Україні
У жовтні 1917 року більшовики захопили владу в Петрограді та повалили Тимчасовий уряд. У відповідь на це Українська Центральна Рада (далі – УЦР) у Києві 7 листопада проголосила утворення Української Народної Республіки.
Політична дезінтеграція більшовицької влади
На думку історика Руслана Пиріга, повалення Тимчасового уряду і проголошення ради народних комісарів на чолі з леніним центральним урядом не дало більшовицькому керівництву повноти влади. Навпаки — породило динамічний процес політичної дезінтеграції насамперед національних районів колишньої імперії.
У Києві найбільш потужна та організована політична сила – Українська Центральна Рада — однією з перших визначила своє ставлення до більшовицького перевороту – ніякої підтримки збройному повстанню в Петрограді.
УЦР ІІІ Універсалом поширила свою владу на всі українські губернії колишньої імперії, зберігаючи, однак, зв'язок з майбутньою федерацією народів росії.
Михайло Грушевський
“Проголошувалося скасування приватної власності на землі "нетрудових хазяйств", восьмигодинний робочий день, демократичні права і свободи, амністію політичним в'язням, скасування смертної кари тощо. Український революційний потяг зупинився на станції "федерація", – зазначив Руслан Пиріг
Подальші події 1917-1918 років достатньо рельєфно виявляють історичні аналогії та паралелі сьогодення. Розберемо деякі з них.
“Тріумфальної ходи” не вийшло…
Позиція Центральної ради щодо самостійності та неспівпрацю з радянським керівництвом зламала всі плани більшовиків, які планували “пройти тріумфальною ходою” у національних районах колишньої російської імперії.
Раднаркому були життєво необхідні українські продовольство, вугілля, метал. Саме через це УНР першою зазнала збройної експансії більшовицького режиму.
Нічого не нагадує?
“Нинішнє керівництво кремля також розуміють, що проєкт “нового срср” без України приречений на провал. Безкарне "повернення" Криму і відторгнення частини Донбасу у 2014 році, тодішня "глибока занепокоєність" світових держав спонукали хворобливі амбіції путіна розпочати повномасштабну війну в Україні”, – додав історик Руслан Пиріг.
Але цього разу плішивий диктатор “зламав зуби” об моноліт оборони ЗСУ та реалізувати свої плани щодо відновлення недоімперії в нього не вийшло.
Штаб Гайдамацького коша Слобідської України, який протидіяв більшовицькій агресії на полтавському напрямку. В центрі – Симон Петлюра. Початок 1918 року
“Легітимізація” сепаратизму
Більшовики десь через місяць після перевороту в Петрограді вирішили створити в Україні “легітимний уряд”. 12 грудня 1917 року червоні загони захоплюють Харків, де проголошується створення так званого “народного секретаріату”. Після чого подальші військові дії загарбника велися під прикриттям цього “українського уряду”.
Така ж історія повторюється у 2014 році, коли шляхом збройного втручання росія інспірувала проголошення сепаратистських "урядів". Як й 100 років тому агресор використовував місцевих маргіналів та колаборантів, проводив якісь незрозумілі “референдуми” та проголосив частину Донбасу територією рф.
Однак патріотизм українців і успішні дії ЗСУ зривають ці намагання загарбників. Світова спільнота засуджує і не визнає анексіоністські дії Росії.
З росіянами не можна домовлятися
Мирні переговори з більшовицькою росією у 1918 році нагадували чимось сучасні “мінські” перемовини та недавні переговори сторін. Тоді керівники “радянської” України Християн Раковський та Дмитро Мануїльський майже пів року затягували укладення мирного договору з Українською Державою Павла Скоропадського, чекаючи на поразку німецьких союзників у Першій світовій війні. А коли дочекалися, почали військовий наступ на українські території.
Павло Скоропадський
Зараз ситуація повторюється. Недодиктатор, програвши на всіх фронтах, намагається ініціювати якісь переговори. Він намагається виграти час та відтермінувати неминучу поразку.
Більшовицькі методи сучасної російської армії
За словами історика Руслана Пиріга, наприкінці січня 1918 року при наступі військ Муравйова тривав багатоденний обстріл Києва з важких далекобійних гармат, застосовувалися отруйні гази, Печерськ зазнав важких руйнувань, вирували пожежі, гинули люди. А після зайняття міста було винищено кілька тисяч "ворогів революції".
Сьогодні війська рф у своїх спробах “повернути втрачені території” діють такими ж кривавими методами, але з поправкою на сучасні ракетний, вакуумний, касетний та фосфорний арсенал.
Як бачимо, історія має властивість повторюватися. Але звитяжна боротьба українського народу, новітні злочинства держави-агресора в сучасній війні вже повністю розвіяли пострадянські свідомісні рудименти щодо "братерства" росіян. Героїчна самопожертва українців у боротьбі з путінським режимом показала наскільки ми різні зі східним сусідом.
Ілюстрації до статті взяті з відкритих джерел у мережі Інтернет
Підтримайте роботу редакції. Долучайтеся до спільноти"Вгору" https://base.monobank.ua/
