Без медицини й евакуації. Як виживають люди в окупованих Олешках на Херсонщині

Олешки на лівобережжі Херсонщини залишаються під російською окупацією вже понад три роки. Місто фактично ізольоване: дороги заміновані, виїзд майже неможливий, а доступ до медицини та продуктів обмежений.

Волонтерка з Олешок Ксенія Архіпова понад пів року жила в тимчасово окупованому місті та допомагала літнім людям, які залишилися без ліків і базових продуктів. Після виїзду вона продовжила організовувати евакуацію з окупації.

В інтерв’ю «Вгору» Ксенія розповідає, як сьогодні живуть люди в окупованих Олешках, чому місто називають пасткою та з якими небезпеками стикаються мешканці.

Волонтерство в окупованих Олешках: допомога людям і втеча після обшуків ФСБ

На початку повномасштабного вторгнення РФ Ксенія перебувала в Єгипті, однак у березні 2022 року повернулася в Україну та вирушила до родини в тимчасово окуповані Олешки на Херсонщині. Дістатися туди було складно, каже Ксенія: 

“Моя машина стояла в Борисполі без пального, і потрібно було якось туди дістатися. Це був березень, у Києві – складна ситуація, жоден таксист не хотів їхати до Борисполя. Я зв’язалася з Благодійним фондом Сергія Притули: хлопці приїхали, забрали мене, відвезли до штабу, пригнали й повністю заправили мою машину. З Києва я також забрала неповнолітню дівчинку, яку потрібно було відвезти до її мами у Херсон. Фонд передав мені ліки – орієнтовно на 400 тисяч гривень – щоб я доставила їх в Олешки”.

Саме з цієї поїздки й розпочалася її волонтерська діяльність. У тимчасово окупованих Олешках Ксенія разом із подругами почала допомагати людям, які залишилися самі.

Ксенія Архіпова на мирній акції у Польщі після виїзду з окупації. Фото зі сторінки Ксенії у Фейсбуці.  

Вона жила там протягом семи місяців. Але через постійні обстріли згодом жінка виїхала з дитиною до подруги в тимчасово окупований Залізний Порт. Коли гроші й запаси їжі почали закінчуватися, Ксенія знову повернулася додому. Згодом до її будинку прийшли представники ФСБ, які провели обшук та пропонували Ксенії очолити «слідчий відділ» в Олешках. Але вона відмовилась. 

“Того ж дня я не залишилася вдома – зібрала дитячий рюкзак, переночувала у друзів і о п’ятій ранку виїхала, попри те, що мені вручили документ про заборону виїзду з Олешок”, – додає Ксенія. 

Життя в окупованих Олешках: ізоляція, відсутність медицини та боротьба за виживання

За словами волонтерки, на початку російської окупації масової евакуації з Олешок не було – виїжджала переважно молодь. Ситуація різко змінилася після підриву окупантами греблі Каховської ГЕС у 2023 році.

Затоплені Олешки після підриву окупантами греблі Каховської ГЕС у 2023 році. Фото із соцмереж 

“Я створила телеграм-канал «Олешки», і через нього ми отримували запити про допомогу. У приватні повідомлення нам надсилали адреси, і ми адресно передавали туди їжу та необхідні речі. Займалися цим два роки. Лише в Олешках у нас було близько 200 адрес”, – розповідає Ксенія. 

Нині у місті залишилося близько двох тисяч людей, каже волонтерка. Переважно це пенсіонери та ті, хто доглядає за безпритульними тваринами. Працює лише один магазин, а медичної допомоги фактично немає:

“Коли людині в Олешках терміново потрібна медична допомога, її вантажать на тачку та відвозять до лікарні. Потім “швидка” довозить пацієнта за межі міста, де інша машина транспортує його до Скадовська”.

Зруйновані будинки в тимчасово окупованих Олешках. Скриншот з відео окупаційних ЗМІ

З продуктами ситуація також критична. Їх привозять лише місцеві фермери з Голопристанського та Скадовського районів. Але через безпекову ситуацію робити це стає складно. 

Заміновані дороги й відсутність евакуації: чи можна виїхати з Олешок

Ксенія каже, що війська РФ мінують під’їзди до тимчасово окупованих Олешок. Тому виїхати або заїхати в місто майже неможливо. Організованої евакуації людей також немає, покинути Олешки можна лише пішки.

“Міни розставлені всюди, під снігом їх не видно. Навіть на накатаних дорогах росіяни підсипають свіжий сніг на міни, щоб їх було непомітно. Крім того, розкидані шипи пошкоджують колеса: якщо не загинеш від міни, можна потрапити під дрон РФ, поки замінюєш пробите колесо”, – додає волонтерка. 

Дорога до тимчасово окупованих Олешок на Херсонщині. Фото із соцмереж 

У січні цього року одна з таких поїздок закінчилася трагедією. Водій забрав чотирьох людей із тимчасово окупованих Олешок, але за 7 кілометрів від міста машина наїхала на міну. Внаслідок цього дві людини загинуло, ще двоє поранені. Серед них – літня жінка, якій ампутували обидві ноги. 

“Жінка перебуває в реанімації  Скадовська і після лікування зможе виїхати. Водій Діма, який загинув, був батьком шістьох дітей”, – каже Ксенія Архіпова. 

Жителька Олешок виїхала з окупації разом із п’ятьма тваринами. Фото: Ksenia Arkhipova

Олешки фактично перетворилися на місто-пастку. Також волонтерка зазначає, що схожа ситуація зараз відбувається і в тимчасово окупованій Голій Пристані, де виїзд людей обмежений: 

“Щоб виїхати з Голої Пристані треба пройти російський блокпост. Іноді пропускають, але це не часто. Місцеві намагаються пробувати виїхати щодня, сподіваючись, що в якийсь день їх пропустять. Люди в такій ситуації фактично стають «живим щитом»”. 

Настрої мешканців Олешок в окупації та мрія про деокупацію

Під час російської окупації Олешки опинилися в критичних умовах: перебої зі світлом та водою, дефіцит продуктів та ліків, а більшість доріг заміновані. У таких умовах настрої людей різні, каже волонтерка: 

“Деякі досі не взяли російський паспорт і не отримують жодних соціальних виплат, включно з пенсіями. Українська пенсія також була припинена. Частина людей змирилася з життям в окупації, залишаючись у своїх домівках, навіть без світла та під обстрілами”. 

Водночас люди підтримують один одного, особливо ті, хто годує тварин. Вони організовуються, ділять між собою вулиці та чергують у розвезенні корму. 

Місцеві мешканці доглядають за безпритульними тваринами в Олешках. Фото: Ксенія Архіпова

Ксенія Архіпова каже, що в Олешках майже нічого не залишилося – вулиці та будинки пошкоджені. Іноді вона вже навіть не впізнає знайомі райони на відео, які їй надсилають з міста. Та попри все, жінка мріє повернутися додому на звільнене лівобережжя Херсонщини.