Апокаліптичний пейзаж у природному парку, або Екологічні наслідки війни в Кам'янській Січі

Кам'янська Січ, що розташована в Бериславському районі Херсонщини, – це справжній скарб України, тут тісно переплітаються козацька минувшина та унікальна екосистема з рідкісними видами рослин та тварин. У 2022 році тут двічі пролягала лінія фронту, що призвело до значного забруднення та замінування території. Після деокупації обстріли та дистанційне замінування російськими військами не припинились. Але попри небезпеку, вчені продовжують досліджувати природу та вплив на неї воєнних дій. Херсонський науковець, доктор біологічних наук, професор Іван Мойсієнко розповів читачам «Вгору» про те, який вплив війни на природу він побачив у Національному природному парку «Кам’янська Січ» під час чергової експедиції 30 жовтня 2024 року.

Це важко описати словами

Іван Іванович розповідає, що Кам’янська Січ завжди вражає, однак цього разу враження позитивними не були. Рекордні темпи росту верби експедиція зафіксувала, але на це науковці очікували. А от дорогою до вербових заростей побачили результати пожеж:

«Це мало дуже апокаліптичний вигляд. Наприклад, петрофітний степ: там, як правило, ти стоїш – а навколо тебе 10 видів рослин, які охороняються. Він так вигорів, що це просто нагадувало купу каміння, ніби будівельний щебінь лежить. Взагалі практично ніяких ознак життя. Чагарники – це просто обвуглені палиці стирчать з землі. Нижче вербово-тополеві заплавні ліси – це біотоп, який охороняється у всій Європі згідно з Резолюцією №4 Бернської конвенції. Ці верби теж дуже погоріли. Це важко описати словами».

Національний природний парк «Кам’янська Січ». 30 жовтня 2024 року. Фото Івана Мойсієнка

Професор розповідає, що територія регулярно обстрілюється з лівого берега різними видами озброєння, обстріли спричиняють постійні пожежі, які вимірюються вже сотнями. Деякі ділянки горіли по кілька разів. І стільки пожеж – дуже шкідливою для екосистеми.

Іван Мойсієнко причиною пожеж вважає обстріли, хоча теоретично не відкидає можливості загоряння від міни в літню спеку – якщо, наприклад, дикий звір наступить на неї та вона спрацює. А також переказує розповіді співробітників парку, як під час пожежі почали вибухати міни на ділянці, яку вважали розмінованою.

Знешкоджено понад 10 тисяч мін

Попри те, що територія Національного парку «Кам'янська Січ» розташована в зонах активних та можливих бойових дій, тут вже розмінували близько 3 тисячі гектарів. У листопаді лише за один тиждень у нацпарку вилучили понад 700 мін. А всього, за словами Івана Мойсієнка, знешкодили понад 10 тисяч мін різних типів, включаючи протипіхотні. Зазвичай міни виносять за межі парку і там або передають військовим, або утилізують. Але якщо міна пошкоджена, її взагалі не можна чіпати.

«Але ж це процес нескінченний, бо росіяни застосовують дистанційне мінування з лівого берега», – констатує професор.

За його словами, ділянки біля Дніпра, які постійно обстрілюються, ніхто і не розміновує, там навіть перебувати небезпечно. Не розміновується і село Республіканець, на території якого розташована історична пам’ятка Кам’янська Січ – там вже немає жодної цілої хати й жодного мешканця. Розмінування проходить на ділянках подалі від Дніпра і в тих селах, де залишилося населення.

Протипіхотні міни в парку. Фото: Національний природний парк «Кам'янська Січ» / Facebook

Наслідки від замінування Іван Мойсієнко порівнює з наслідками від вибуху снарядів. Це не тільки безпосередня небезпека для людей і тварин. Якщо міна спрацьовує, відбувається і пошкодження рослинного покриву, і порушення ґрунтового покриву, утворюється вирва, забруднена хімічними речовинами, в тому числі важкими металами.

«Це просто інший спосіб підриву, а, по суті, такий саме вибухонебезпечний предмет, який має завдавати пошкодження, руйнувати й забруднює при цьому природне середовище, – констатує науковець. – Уявіть, якби ці 10 тисяч мін з Національного парку спрацювали на місці, якби їх не винесли! Уявіть, наскільки територія була б пошкоджена оцими вирвами й забруднена хімічними речовинами! Скільки б рослин і тварин було знищено, які є в Червоній книзі!».

Інфографіка «Вгору»

Під наглядом дрона

Вирушаючи в експедицію до Кам'янської Січі, науковці ризикують своїм життям, щоб провести дослідження та задокументувати масштаби злочинів російської армії проти природи. Іван Мойсієнко розповів: попри різні заходи безпеки, користування другорядними дорогами, попри супровід працівників Національного природного парку, які добре знають місцевість і ситуацію, небезпека була.

«У парку є детектор дронів, – розповів професор. – І весь час, поки ми працювали, практично кілька годин десь над нами літав «Ланцет». На різній відстані – то кілометр, то 500 метрів».

А під час торішньої експедиції, 19 жовтня 2023 року, росіяни обстріляли науковців у Кам'янській Січі – вибухи були на відстані 200-300 метрів, і склалося враження, що цілили саме в них.

Іван Мойсієнко в експедиції в Національному природному парку «Кам’янська Січ». 30 жовтня 2024 року. Фото Івана Мойсієнка

Перспективи розмінування та розвитку туризму

Говорячи про Кам’янську Січ як туристичний об’єкт, Іван Мойсієнко наголошує, що тут мав бути дуже потужний туристичний кластер: Кам’янська Січ історична – сектор Національного заповідника «Хортиця», Національний природний парк «Кам'янська Січ», на додачу створювався історико-археологічний заповідник «Амадока» на місці городища пізньоскіфської культури біля селища Червоний Маяк. Але через замінування оцінити перспективу повернення цих територій до туристичних маршрутів складно.

Розмінувати поля набагато простіше, вважає науковець, туди можна запустити техніку і провести механічне розмінування. А заповідні території треба розміновувати вручну, щоб не нашкодити природі. Це стосується не лише Кам’янської Січі, а й, наприклад, Кінбурнської коси з її сотнями озер, лісами, очеретяними болотами, луками.

«Я думаю, що, наприклад, Кінбурнську косу, а це досить велика територія, будуть розмінувати десятки років. Можливо, підуть таким шляхом, що розмінують узбережжя моря, і в оцій приморській смузі буде розвиватися туризм, а ті ліси, болота будуть закриті для відвідування на десятки, може й на сотні років», – ділиться думками професор.

Як притягнути Росію до відповідальності за екологічні злочини?

Національний природний парк «Кам’янська Січ» далеко не єдина жертва екологічних злочинів російської армії в України.

Адвокатка громадської приймальні УГСПЛ в Херсоні Наталя Юрченко вважає, що екологічна злочинність на сьогодні – один з найбільш небезпечних та розповсюджених видів злочинності, оскільки посягає безпосередньо на національну безпеку країни. Кримінальний кодекс України містить не тільки окремий розділ, який називається «Кримінальні правопорушення проти довкілля» – окремо виділена стаття 441 «Екоцид».

«Даний злочин віднесений до розділу «Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку» – уточнює адвокатка. – Відповідно до визначення кримінального закону, екоцид – це масове знищення рослинного та тваринного світу, отруєння водних об'єктів та атмосферного повітря, а також вчинення інших дій, які можуть спричинити екологічну катастрофу. Саме по 441 статті Кримінального кодексу мають реєструватися всі кримінальні правопорушення, які згодом стануть підґрунтям до притягнення до відповідальності країни-агресора саме за екологічні злочини».

Який механізм буде застосований для притягнення Росії до кримінальної відповідальності, наразі невідомо, розповідає Наталя Юрченко. Однак це не означає, що всі сидять склавши руки. Україна як держава працює у двох паралельних напрямках. Перший – притягнення Росії як держави, результатом чого може бути стягнення репарацій. Другий – притягнення до індивідуальної відповідальності посадових осіб та військовослужбовців РФ, причетних до винесення протизаконних наказів, наслідками яких сталося спричинення шкоди у сфері екології.

Як повідомляє Наталя, на сьогодні досудове розслідування екологічних злочинів ведуть органи Служби безпеки України, організацію, процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, а також підтримання обвинувачення в суді, представлення інтересів держави в судових процесах – спеціалізована екологічна прокуратура. В обов’язковому порядку залучаються і профільні спеціалісти – працівники Державної екологічної інспекції України, які збирають докази, фіксують всі екологічні злочини, їх масовість та наслідки.

«Сьогодні головне завдання максимально зібрати, зафіксувати ці всі злочини, зберегти всі докази, щоб потім, коли настане слушний час, сформувати обґрунтовану справу і передати на розгляд міжнародного суду», – пояснює фахівчиня.

Також адвокатка наголошує: реальний обсяг шкоди, завданої збройною агресією РФ, ми дізнаємося лише після перемоги, коли деокупують всі території України, туди зможуть потрапити спеціалісти, зафіксувати, зібрати докази та матеріали та вже потім буде побачити розмір завданої шкоди і прорахувати, яку компенсацію можна отримати, який стан екології був на момент деокупації, і скільки потрібно грошових коштів для відновлення до первинного стану тієї екології, яка є.

Національний природний парк «Кам’янська Січ». 30 жовтня 2024 року. Фото Івана Мойсієнка

На сьогодні існують сайт і мобільний додаток «Екозагроза». На них є приблизні розрахунки завданої шкоди, приблизна кількість кримінальних проваджень, які відкриті за фактами екологічних злочинів. Через цей застосунок кожний громадянин України може подати інформацію про вчинення того чи іншого екологічного злочину.