Амбасадори просвіти, або Сила маленьких кроків: історія кіноклубу Docudays UA з Хмельницького
Розповідаємо про те, як кіноклуб Docudays UA “Право в об’єктиві” при Хмельницькій обласній бібліотеці допомагає громадам області гуртуватися і розв'язувати нагальні проблеми.
Чемеровецька громада на Хмельниччині потерпала від стихійних сміттєзвалищ. Прибирання не давали жодних результатів – смітники зростали, як гриби. Щоб якось запобігти, місцева влада навіть закупила контейнери для роздільного збору твердих відходів, але люди вперто їх ігнорували. Лише 2% мешканців сортували сміття, а решта не мали ні мотиву, ні бажання підтримувати цю ідею. Аж поки за розв'язання проблеми не взявся кіноклуб “Право в об’єктиві” при обласній бібліотеці. Модераторка кіноклубу Зоя Філіпенко вирішила, що основні зусилля варто зосередити на просвітницькій діяльності.
Модераторка Кіноклубу Docudays UA при Хмельницькій обласній універсальній науковій бібліотеці Зоя Філіпенко
“Бережи довкілля – сортуй сміття”
Таку назву отримала адвокаційна кампанія, яку ініціювала у Чемеровецькій громаді Зоя Філіпенко. З нею команда кіноклубу перемогла у конкурсі DOCU/ДІЯ, організованому Мережею DOCU/CLUB у 2021 році. Для місцевої влади навчити людей сортувати сміття виявилося, без перебільшення, завданням “із зірочкою”. З’ясувалося, що купити контейнери для роздільного збору твердих відходів – недостатньо. Людям ще треба було пояснити, як це робити й навіщо. Втім, у програмі зі збереження навколишнього середовища Чемеровецької громади про це не було й слова.
“Я подивилась, а там тільки один розділ: висадити зелені насадження, почистити стихійні сміттєзвалища – і все. А інформаційно-просвітницького напрямку взагалі немає. Тож ми почали працювати саме над цим”, – розповідає Зоя Філіпенко.
Спочатку провели організаційне зібрання зацікавлених сторін, запросивши й представників влади. Ті погодились, що в програму треба внести пункт про навчання й просвіту серед населення. Також спільними зусиллями розробили великий цикл заходів, до яких залучили і школи, і всі бібліотеки Чемеровеччини, й навіть ОСББ. Зрештою, спільно з мешканцями та активістами ініціювали розширення програми зі збереження навколишнього середовища, щоб питання сортування відходів було закріплене у планах розвитку громади й на це закладалися гроші в бюджеті.
Учасники адвокаційної кампанії прибирають стихійне сміттєзвалище
Амбасадори чистих узбіч
Переконати людей у необхідності сортування сміття допомогло документальне кіно. Кіноклуб “Право в об'єктиві” організував перегляди документальних фільмів з колекції Мережі DOCU/CLUB.
“Я показувала “Край електросміття” австралійського режисера Девіда Феделя чи фільм нідерландської режисерки Ельс ван Дріль “Ґабріель повідомляє з чемпіонату світу”. Раніше люди не бачили таких стрічок. І коли ми почали показувати їх на теренах Чемеровеччини, люди сказали: ці фільми розповідають про такі ж проблеми, що і в нас. Виявляється, стихійні сміттєзвалища – це проблема не тільки Чемеровецької громади, а й світу. Тоді вже в нас з’явились амбасадори – не лише молодь, а й люди поважного віку, що говорили: ми на своїй вулиці будемо розповідати, як сортувати сміття. Тобто, робота пішла”, – згадує модераторка кіноклубу.
На місці справу підхопили активісти ГО “Ініціативні громадяни Чемеровеччини” та завідувачка Чемеровецької центральної бібліотеки Марія Кульпінська. Навіть більше, завдяки їхнім зусиллям адвокаційна кампанія фактично триває й досі. У бібліотеці продовжує діяти екологічний майданчик: вчать відвідувачів сортувати сміття й робити з пластикових пляшок сувеніри.
Екокуточок у Чемеровецькій центральній бібліотеці
А ще в громаді почали розвивати ековиробництво: шиють екоторбинки, виготовляють екопродукти та вирощують овочі для ЗСУ. І найголовніше – в громаді забули, що таке стихійні звалища. У місцевому бюджеті заклали гроші на придбання техніки, минулого року придбали машину для вивезення сміття.
Люди більше не чекають, поки хтось розв'язуватиме їхні проблеми, а наводять лад самі, і саме в цьому секрет успіху, – стверджує Зоя Філіпенко.
“Пригадую, телефонує Марія Кульпінська й каже: знайшли стихійне сміттєзвалище, збираємо людей і йдемо прибирати. Влада їм сказала: ми ж там не планували нічого робити. На що люди відповіли: це ви не планували, а ми побачили й вже робимо. Я переконана, що найкращого результату можна досягти там, де є взаєморозуміння влади й громадськості. Громада тоді успішна, коли влада реагує на запити людей і шукає розв'язання проблеми”, – наголошує модераторка кіноклубу.
“Право в об'єктиві”
Кіноклуб при Хмельницькій обласній універсальній науковій бібліотеці працює вже 7 років. “Ми вирішили, що через об'єктив кінокамери можемо вивчати права людини. Назву для кіноклубу вигадували всі гуртом”, – згадує Зоя Філіпенко. А вже у 2020-му її дітище опинилося серед 15 найактивніших кіноклубів Docudays UA – і це в рік, коли пандемія коронавірусу поставила на паузу весь світ! Модераторка вирішила глобальний виклик перетворити на можливість: кінопокази не просто не припинились, їх стало ще більше, просто в онлайні.
“Я одна з перших перейшла на онлайн-перегляди. Пам’ятаю, це було 1 червня. Я тоді залучила Лісовогринівецьку територіальну громаду й ми зустрілися на онлайн-обговоренні. Це був фільм “Трудний” режисерів Миколи Бондарчука і Дмитра Тяжлова про дитячий притулок і його вихованців. Ми дивилися фільм з учнями місцевої школи, вони дуже активно включилися в обговорення. І я зрозуміла, що онлайн-покази треба продовжувати. І виходити за межі міста в територіальні громади, а у нас в області їх було вже шістдесят. Я зрозуміла, що є потенціал для роботи – головне, щоб вистачало часу. До речі, у Волочиській і Чемеровецькій територіальних громадах вже створені свої кіноклуби”, – ділиться успіхами Зоя Філіпенко.
Засідання кіноклубу Docudays UA “Право в об'єктиві”
Право на життя? Ні, право на гідне життя
“Право в об'єктиві” тим часом продовжує свою правопросвітницьку місію. Тим більше, що завдяки онлайну кіноклуб розширив діяльність на всю область і зараз є майданчиком для обговорення й розв'язання проблем багатьох громад. Допитуюсь у Зої Філіпенко, на які фільми найбільший запит? Каже, учнівська молодь любить дивитися мотиваційне кіно про те, як йти до успіху. Хоча фільми на злобу дня, скажімо, про булінг чи інтернет-залежність, потрібні не менше. Глядачі просять показувати фільми про Євромайдан та війну, що триває. “Говоримо з ними про війну, про порушення рашистами наших прав, про волонтерство. Дивимося фільми й ділимося своїми історіями. “Літургію протитанкових перешкод” режисера Дмитра Сухолиткого-Собчука про архітекторів, які роблять протитанкові “їжаки”, здається, протягом року я 10 разів показувала. Є велика цікавість аудиторії”, – розповідає Зоя Філіпенко.
З учасниками кіноклубу після обговорення фільму
Кожен перегляд – це дискусія, і не завжди передбачувана. Особливо коли йдеться про такі важливі теми, як громадянські права й свободи, – зізнається модераторка: “Часто буває, що під час обговорення фільмів говоримо про порушення права на життя. А з аудиторії відповідають, що і в нас порушується право на гідне життя, або на належну освіту, або на доступну медицину. Я переконую глядачів заявляти про порушення свого права на гідне життя. Не мовчати про це – перший і важливий крок”.
Як люди наважуються зробити свій перший крок до змін, Зоя Філіпенко не раз бачила після засідання кіноклубу. Каже, був випадок, коли дівчина з Волочиська після перегляду фільму “І кожна річка” Олесі Моргунець-Ісаєнко прийшла в громадську організацію й запропонувала розчистити місцеву річку. Або після перегляду вже згаданого фільму “Трудний” дитина ініціювала в громаді вивчення потреб сімей, що перебувають у скрутних життєвих обставинах, щоб допомогти їм з одягом та опаленням. Зоя Філіпенко переконана: саме з таких маленьких кроків і починаються великі зміни й справді гідне життя.
Розвиток Мережі DOCU/CLUB фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID), Посольством Швеції в Україні, Національним фондом на підтримку демократії (NED) та Fondation de France.
Думки, висновки чи рекомендації належать авторам/авторкам та упорядникам/упорядницям цієї публікації і не обов’язково відображають погляди урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори/авторки та упорядники/упорядниці.
P.S. Проєкт "Громадські центри права в Україні" реалізується Благодійною організацією “Фонд милосердя та здоров'я” та Громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, відображені у матеріалі, належать його авторам і можуть не збігатися з думкою та Міжнародного Фонду Ч. С. Мотта.
Публікація підготовлена в рамках проєкту “Шерифи для нових громад” за фінансової підтримки у 2018-2019 роках Міжнародного Фонду “Відродження” та Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. З 2019 року проєкту реалізується Благодійною організацією “Фонд милосердя та здоров'я” та Громадською організацією “Інформаційний ресурсний центр “Правовий простір” за підтримки Міжнародного фонду Чарльза Стюарта Мотта. Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його автору і можуть не збігатися з думкою Міжнародного Фонду “Відродження” та Міжнародного Фонду Ч. С. Мотта.
-preview.webp)
