Понад 100 років тому в Херсоні було багато банків, які займалися фінансовими операціями місцевих городян, приїжджих купців, промисловців та інших підприємців.
Робота цих установ з мільйонними капіталами привертала увагу різних шахраїв та аферистів. Одним з найбільших та найбагатших тоді вважався Російсько-Азіатський банк (розташовувався на розі вулиць Рішельєвської та Суворова). З ним сталася доволі цікава історія. 26 березня 1914 року до банку завітала загадкова особа, отримавши за підробленою квитанцією 10 тисяч рублів. У цій афері запідозрили касирів Андрія та Федора Суранових, яких одразу заарештували. Але на цьому справа не завершилася…
Вулиця Рішельєвська на початку XX століття
«Вскоре густой, окутавший вначале это загадочное дело туман, стал рассеиваться, и наконец, выяснились действительные виновники аферы» (газета «Родной край», № 670, 1914 рік). Поліції стало відомо, що через декілька днів після цього випадку застрелився кур’єр банку Семен Малютін, а інших співробітник, Феодосій Грищук, взагалі звільнився з роботи. Останній виїхав до свого рідного села Свенцяни Брацлавського повіту Подільської губернії, де завів велике господарство.
Усі ці обставини дозволили слідчим зробити висновок, що Суранови, можливо, не винні у злочині. Перевірити нову версію взявся поліцейський І. Кашевський. Він поїхав до Грищука, де дізнався доволі цікаві подробиці. Під час обшуку його квартири були знайдені 332 рублі та придбанече майно на тисячу рублів. Але Феодосій: «отрицая свое участие в афере, рассказавший, что 26 марта покончивший затем самоубийством курьер Малютин проводил в банк неизвестного человека, который и получил по подложному чеку 10 тысяч рублей. Об этом Малютин, якобы, сообщил Грищуку по секрету, дав ему за молчание 50 рублей» (газета «Родной край», № 670, 1914 рік). А гроші, які у нього знайшли – це придане дружини. Але вона спростувала його свідчення. Це стало підставою для арешту Грищука, якого швидко доставили у Херсон.
Вулиця Суворівська, початок XX століття
У ході слідства стало відомо, що особа, яка отримала 10 тисяч рублів за підробленою квитанцією, звати Потапій Нечипоренко, він - мешканець Миколаєва. У це місто довелося поїхати начальнику карного розшуку Г. Осадчому. Там він з’ясував, що Нечипоренко, повернувшись з Херсона, поклав на рахунок миколаївського відділення міжнародного комерційного банку 2 тисячі рублів, які майже всі одразу зняв. На ці гроші він орендував в якомусь ресторані торговельну лавку, купив швейну машинку, грамофон та інші речі. Спочатку аферист «объяснил, что получил наследство, а затем – что нашел их вблизи железнодорожного полотна на станции «Знаменка». Слідчі не повірили у правдивість цієї історії, та доставили його до Херсона. Розбираючись у справі, поліцейські з'ясували, що Грищук з Нечипоренко познайомилися в трактирі Виноградова, де й придумали план незаконного отримання грошей у банку.
За розпорядженням начальника херсонського карного розшуку обох відправили до суду, де вони отримали тривалі терміни ув’язнення.
Ось так у «горе-аферистів» не вийшло хитрістю збагатіти. Таких історій з пограбуванням банків було дуже багато в старому Херсоні. І, як сказав один сучасник: «Если в городе есть что ограбить, значит город процветает и развивается».