Це фото я побачила кілька днів тому у ФБ. Поруч був підпис «Харків. Випускний». І стільки спогадів навіялось. Згадався такий же червень багато років тому.
Мій випускний. Перша у житті доросла сукня. Перша зачіска. Перший вальс. Перший атестат. Так багато хвилювань. І так багато сподівань. Усе тільки починалось. Попереду - доросле життя. Ми не знали, яким воно буде. Але були впевнені, що воно буде мирним. А навкруги квітли, зоряніли, горіли червоні маки… Їх цвіт нев'янучий горів у нас.
…Ця чарівна харків’янка у красивій сукні кольору маків - землячка мого батька. Як і у сотні тисяч інших її ровесників по всій Украіні прокляті окупанти украли свято. Украли випускний. Чимало з них більше ніколи не побачать когось із своїх вчителів чи однокласників. Бо іх уже нема. Багато з них більше ніколи не зможе переступити поріг своєї школи. Бо замість школи залишились руїни. Майже 2000 українських навчальних закладів загарбники зруйнували. Близько 200 знищені вщент. Замість радості - біль і смуток. А навкруги, як і кожен рік у час випускних, - яскравіють червоні маки. Як символ найзаповітнішої мрії. А мрія сьогодні у нас усіх одна - ПЕРЕМОГА.