Львів та Донецьк. Історія про два аеропорти

У той час як досвід Львівського аеропорту відображає прогрес з часів 2014 року, на протилежному боці лежить правда Донецька.

Повітряні ворота Західної України, Львівський міжнародний аеропорт, продовжував набирати обороти у 2018 році серед національних регіональних аеропортів, заявляючи про приріст пасажирів на 48% щорічно. Пік трафіку прийшовся на грудень 2018 року, коли кількість пасажирів збільшилась на 58% порівняно з попереднім роком, сягнувши до 129 тисяч людей. Кількість авіаліній, що вилітають зі Львова, також продовжує зростати, на 34% збільшивши кількість польотів за останній місяць 2018 року порівняно з кінцем 2017-го. Примітно, що понад 1000 польотів із 1282 протягом грудня 2018 року здійснювались до міжнародних пунктів призначення, і здебільшого всередині ЄС. Ці цифри впевнено ставлять Львівський міжнародний аеропорт на передові позиції у час буму авіаційної індустрії, що відображає економічне відновлення України зі стану 2014 року, так само як міжнародну привабливість міста як місце для туризму та інвестицій.

Наближеність Львова до ЄС та дистанція від конфліктної зони на Сході України (місто значно ближче розташоване до Берліна, Праги та Відня, ніж до ліній фронту в Донецькій та Луганській областях) допомогло йому стати відносно привабливою опцією для міжнародних інвесторів. Сьогоднішній Львів має зростаючий промисловий сектор і процвітаючу ІТ-індустрію, отримуючи переваги у вигляді людського капіталу з середовища великої кількості студентів. Також Львів насолоджується своїм усе помітнішим визнанням серед міжнародних туристів, привабивши більше двох мільйонів із них у 2018 році завдяки динамічній туристичній індустрії, що зосереджена на затишних куточках та ренесансній розкоші історичного центру Львова.

Похмура доля Донецького аеропорту віддзеркалює трагедію куди більшого Донбасу.

У той час як недавній досвід Львівського міжнародного аеропорту відображає прогрес, якого досягло місто від 2014 року, на протилежному боці лежить правда Донецька. Як неофіційні столиці західної та східної України, Львів і Донецьк пережили капітальний ремонт своїх аеропортів у рамках підготовки України до спільного з Польщею проведення футбольного чемпіонату Євро-2012. Це оновлення перетворило інфраструктуру аеропорту зразка радянських часів на сучасне облаштування, створене служити міжнародними воротами до нової України. Тим не менш, у той час як Львівський аеропорт став одним із найбільш яскравих аспектів зусиль європейської інтеграції України, Донецький міжнародний аеропорт лежить у руїнах і став символом непроголошеної війни між Росію та Україною.

Російські гібридні сили захопили Донецький міжнародний аеропорт пізньої весни 2014 року в ході керованого Кремлем захоплення Донбасу, що відбувалось услід за анексією Криму. Спочатку українські війська були спроможні відновити контроль над аеропортом, але згодом він перетворився на поле битви. Жодних комерційних польотів не було здійснено в Донецьку з 26 травня 2014 року, коли почалися масштабні військові бойові дії.

Донецький міжнародний аеропорт став одним з ключових цілей побоїща, де все більш обеззброєні та нечисленні українські війська залишались в аеропорту до кінця січня 2015 року. Протягом місяців інтенсивних щоденних сутичок вперті українські захисники від своїх роздратованих супротивників здобули собі прізвисько «кіборги». До того часу, як їхня епічних масштабів оборона завершилась, весь комплекс аеропорту лежав у цілковитих руїнах.

Він і сьогодні залишається пустирем, який опинився на передовій киплячого конфлікту, кінця якому не видно. Похмура доля Донецького міжнародного аеропорту віддзеркалює трагедію куди більшого Донбасу. В той час як процвітаючий Львівський аеропорт натякає на переваги, якими і Донецьк міг також насолоджуватись, якби в 2014 році спромігся прийняти європейський вибір України, замість стати центром російської агресії.

Пітер Дікінсон