Боротьба за Україну забирає найкращих

Завжди забирала.

Вже багато сотень років проклята московія знищує цвіт нації, найкращих чоловіків та жінок: поетів, письменників, громадських діячів, захисників та захисниць, просто українців, які хотіли жити в своїй країні, говорити своєю мовою, будувати своє життя.

Щось змінилось за 400 років?
Нічого. Той самий ворог. Ті самі гниди всередині країни, підгодовані окупантом. Історія циклічна. Вона нерозривно пов‘язана з усвідомленням помилок та наслідків.

Сьогодні стало відомо про загибель одного з найкращих українців - Романа Ратушного. Він був захисником не лише на фронті. Він захищав Україну, свій рідний Київ, свою землю від гнид внутрішніх та ворога зовнішнього.

Не кажіть, що «ніхто не очікував війни».
Не кажіть, «як так могло статись».

Це мало б статись. Бо у нас одвічний ворог…і у нас ЖОДНИХ висновків з минулого.

Останні речі, які казав Роман, це про ті самі помилки. Про «хароших рускіх», про кремлівских овсяннікових, які неначе пліснява знов накинулись на нашу, воюючу країну.

А висновків ми не робили і схоже не робимо.
Адже у нас чомусь досі московське, «русскоміровське» існує на вулицях, в оселях і душах багатьох людей.
У нас чомусь досі публічно звучить мова окупанта, а якийсь арєстовіч розповідає про «маленьку культуру», всілякі покидьки далі паразитують на війні, а шуфричі досі сидять у парламенті.

Так, це про висновки і наслідки.
Не втомлюсь повторювати: історія буде повторюватись! Робіть висновки, вбивайте в собі русскій мір усіх проявів. Видаліть все московське зі своїх голів, розумів, думок, будуйте свою країну.
Лише це стане запорукою ПЕРЕМОГИ і МИРУ. Не сьогодні, проте ми матемом тоді шанс побороти цю навалу.

Впевнений, що цього хотів би Роман, який боровся за адекватну українську Україну!

Андрій Смолій.