Від жовтих стрічок до підпільних акцій. Як українці чинять спротив на окупованій Херсонщині

На тимчасово окупованій Херсонщині, де страх і репресії стали частиною щоденного життя, місцеві продовжують чинити спротив. Від жовтих стрічок на парканах і патріотичних графіті на стінах до підпільних мереж взаємної допомоги – українці доводять: пам’ятають про свою країну і чекають на її повернення.

Громадянський спротив на окупованій Херсонщині: психологічний тиск і життя людей

Тимчасово окупована Херсонщина залишається територією громадянського спротиву. Він має багато форм – від підпільних мереж і партизанських дій до щоденних, на перший погляд, непомітних жестів незгоди. А чимало малих міст і сіл на Херсонщині робить мережу спротиву більш гнучкою.

“У маленьких селах люди зазвичай знають одне одного: розуміють, хто яких поглядів, кому можна довіряти, а кому – ні. Це допомагає їм краще кооперуватися. Окупаційній владі там складніше насаджувати свою волю, адже люди більш згуртовані і їм простіше ігнорувати нав’язані рішення”, – розповідає представник Центру національного спротиву Дмитро. 

Водночас форми та інтенсивність спротиву трансформуються. Через тривалу окупацію люди відчувають втому й вигорання. Про це каже керівник Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов:

“Перше, на що росіяни спрямовують свої зусилля, – це створити недовіру та знищити солідарність. Окупаційний режим увійшов у такий рутинний стан – усе повторюється, ти вже знаєш, як це працює, і відповідно до цього пристосовуєшся. Багато хто розірвав стосунки з сусідами, бо боїться, що донесуть. Але, попри це, взаємодопомога триває. Я постійно про це чую: приходила пані X, ми знаємо, що вона «наша», у неї виникла проблема – і ми їй допомогли”.

Рух «Жовта стрічка» на Херсонщині: від маленької ініціативи до символу українського спротиву

Один із найбільш масштабних рухів спротиву – “Жовта стрічка”. Він почав формуватися в Херсоні у квітні 2022 року. Основою стала спільнота місцевих активістів – учасників Євромайдану, маркетологів, ІТ-фахівців та інших херсонців. В перші тижні окупації міста вони намагалися підтримувати проукраїнську активність та зруйнувати російську картинку пропаганди. 

Громадянський спротив в тимчасово окупованому Херсоні у 2022 році. Фото: “Жовта Стрічка”. 

Після цього почали з’являтися фото жовтих стрічок – не лише в Херсоні, а й у Новій Каховці, Генічеську, Скадовську, Мелітополі та навіть у Криму. Російські окупанти намагалися дискредитувати рух через пропаганду, однак жовта стрічка стала впізнаваним символом українського спротиву.

“Ми розуміли, нам необхідно вибудовувати організований спротив, який дозволить показувати світові: ці території – Україна, і водночас ламати інструменти легітимізації окупації. Адже Росія, заходячи на території, одразу намагається демонструвати: мовляв, подивіться, скільки людей нас підтримують. І протистояти цьому – надзвичайно важливо”, – зазначає представник руху “Жовтої Стрічки”. 

Український прапор на вершині гори Дженакай-Кир у тимчасово окупованому Криму. Червень 2024 року. Фото: “Жовта Стрічка”

За чотири роки діяльності із рухом зв’язалися понад 20 тисяч людей із тимчасово окупованих територій України. Активісти комунікують через чат-бот, електронну пошту та інші канали зв'язку.  Основні форми спротиву – це жовті стрічки, а також проукраїнські графіті, наліпки, державні прапори й патріотичні написи. 

“Ми раді, що на четвертому році повномасштабного вторгнення і на дванадцятому році війни можемо бачити: у Донецьку, Луганську, Сімферополі, Мелітополі, Генічеську є символи спротиву. Вони там присутні. І це свідчить про те, що на цих територіях є проукраїнська більшість. Навіть у Севастополі, який росіяни постійно називали «російським містом», багато людей чекають на Україну”, – додає активіст “Жовтої Стрічки”. 

Окремий напрям діяльності руху “Жовтої Стрічки” – спалювання російської символіки та пропагандистських газет, які окупанти масово поширюють на тимчасово окупованих територіях для інформаційного впливу. За останній рік активісти знищили близько двох тонн такої продукції. 

Знищення російської символіки та пропагандистських газет на тимчасово окупованих територіях України. Фото: “Жовта Стрічка”

За чотири роки “Жовта стрічка” провела вже декілька  масштабних акцій спротиву на тимчасово окупованих територіях. Зокрема, 21 листопада – у День Гідності та Свободи та 6 грудня – у День Збройних сил України. 

А 22 січня, до Дня Соборності України, «Жовта стрічка» провела ще одну символічну акцію. У тимчасово окупованих містах українці фотографували окремі літери алфавіту.  У підсумку всі фото об'єднали в єдине символічне послання.

Акція “Жовтої стрічки” до Дня Соборності України. Фото: “Жовта Стрічка”

Спротив у Новій Каховці: історія українця, який доєднався до ЗСУ

Мешканець Нової Каховки Павло на позивний Лакі у 2022 році чинив громадянський спротив в окупації. Він брав участь у проукраїнських мітингах, передавав інформацію про скупчення техніки й живої сили окупантів, поширював українську символіку, розмальовував зупинки, білборди, розклеював листівки. 

“Почав я сам, але згодом знайшов в інтернеті однодумців – це Національний спротив України. І почав працювати з ними, паралельно роблячи внески від себе. Наприклад, національну символіку, яку я малював повсюди. Так само й із білбордами: вони мені весь час муляли очі, тож вирішив їх зіпсувати. З часом ворог – точніше, колаборанти – перефарбували всі зупинки в синій колір. І я подумав, що вони зробили за мене пів справи: я просто додав жовтої фарби”, – розповідає Павло. 

Громадянський спротив Павла у тимчасово окупованій Новій Каховці на Херсонщині у 2022 році. Фото: з особистого архіву героя

Пів року він жив в окупації та чинив тихий спротив. Але через постійний психологічний тиск зрештою виїхав із тимчасово окупованої Нової Каховки до Запоріжжя. 

Згодом Павло пройшов військове навчання та вирушив на передову. Отримав важке поранення – часткову ампутацію правої гомілки. Після цього була реабілітація і протезування. За військову службу Павло нагороджений державною відзнакою «Золотий Хрест» та двома відзнаками батальйону.

Павло під час військової служби та після поранення на реабілітації. Фото з особистого архіву героя

Рух «Зла Мавка»: жіночий спротив українок на окупованих територіях

Громадянський спротив на тимчасово окупованих територіях України має різні форми, і окреме місце в ньому займають жіночі ініціативи. Одним із таких прикладів є рух «Зла Мавка». Він виник на початку 2023 року в тимчасово окупованому Мелітополі. Майже одразу ініціатива поширилася й на Херсонщину: жінки з Генічеська, Скадовська та інших міст самі знаходили телеграм-канал руху і долучалися до нього. 

За словами представниць руху «Зла Мавка», учасниці спротиву – це звичайні жінки: вчительки, які відмовилися працювати за російськими програмами, студентки, молоді мами, пенсіонерки. Вони не мають між собою особистих контактів і ніколи не зустрічаються наживо – вся комунікація відбувається онлайн через зашифровані канали та чат-боти. 

Спротив на тимчасово окупованих територіях України жіночого руху “Зла Мавка”. Фото: “Зла Мавка”

Точну кількість учасниць у русі не називають з міркувань безпеки. Водночас йдеться про сотні жінок в активному числі та значно більшу кількість тих, хто долучається епізодично. За словами представниць руху, в кожному окупованому місті є щонайменше одна Мавка – і окупанти це знають.

Однією з найгучніших акцій “Злої мавки” на Херсонщині стала кампанія до 8 березня під назвою «Не хочу квітів, хочу Україну», коли тимчасово окуповані міста масово заповнили плакати, де Мавка б’є російського військового букетом.

Акція спротиву “Злої Мавки” до 8 березня. Фото: “Зла Мавка”

Аби документувати життя в окупації, активістки створили проєкт «Щоденники Мавок». Це анонімні свідчення жінок, які ілюструють художниці. Для учасниць це також спосіб психологічної підтримки.

Ілюстрації в рамках проєкту “Щоденники Мавок”

Чому громадянський спротив важливий на тимчасово окупованій Херсонщині

Громадянський спротив на окупованій Херсонщині має відчутний ефект, що визнає й сама окупаційна влада. Саме тому будь-які дії, які навіть віддалено можуть нагадувати спротив, жорстко придушуються. 

“Основний інструмент – це репресії та терор. На тимчасово окупованих територіях проводять масові  перевірки: людей зупиняють на вулицях, приходять до них додому з обшуками, перевіряють телефони – що люди читають, дивляться, з ким спілкуються. Якщо виникають підозри, що людина може передавати інформацію або виконувати якісь дії, за нею починають стежити. Були й такі випадки, коли людей заарештовували та утримували в полоні”, – додає представник Центру національного спротиву Дмитро.

За словами керівника Центру близькосхідних досліджень Сергія Данилова, реакція людей на цей тиск різна. Хтось навчився пристосовуватися до окупації, інші ж змушені замикатися в собі, щоб вижити. Також місцеві перебувають у стані повної невизначеності щодо майбутнього. Навіть нейтрально налаштовані мешканці не розуміють, у якому правовому полі живуть і що буде далі. 

У таких умовах громадянський спротив має не лише практичне, а й психологічне значення. Адже кожен успіх Сил оборони України на Херсонщині підсилює віру місцевих жителів у звільнення тимчасово окупованих територій.