Підтримати нас

Безпечні укриття: проблема, яка об'єднує всі регіони. Історії з Харкова, Кривого Рогу, Краматорська та Херсона

Vgoru
18 вересня 2023 12:32
2,153
Поширити:

Проблема укриттів стає дедалі актуальнішою для жителів прифронтових регіонів. За даними ГУР та посадовців росіяни знову намагатимуться масовано обстрілювати українську територію. І якщо ракет, що летять на далекі відстані, в агресора залишилося не так багато, то КАБ, балістичних ракет невеликої дальності та зрештою зарядів для С-300 ще достатньо. А це озброєння несе загрозу в першу чергу для українців, які живуть не дуже віддалено від лінії фронту. Тож проблема з укриттями та перспективи її вирішення – дослідно питання життя і смерті. 

Журналісти з “Накипіло”, “Новин Донбасу”, “Першого Криворізького” та “Вгору” обʼєдналися, щоб розібратися в ситуації зі станом та перспективами відновлення укриттів, а також поділитися історіями успіху про те, як мешканці самі дають собі раду в цьому питанні. 

Зупинки-укриття по-харківськи

Харків. Липень 2022. Поголений наголо худорлявий чоловік стоїть на колінах прямо на асфальті. В лівій руці — маленька чорна книжка, чоловік читає молитви вже дві години. Трохи вище запʼястку, там де зазвичай шукають пульс, руку чоловіка тримає поліцейська. Вона теж стоїть на колінах, вже дві години. В правій руці чоловіка — інша рука, дитяча, що виглядає з-під термоковдри рятувальників, повернутої червоною стороною до неба. Це тринадцятирічний син чоловіка, Дмитро. Дмитра вбив артилерійський снаряд, який вранці 20 липня 2022 року випустили по зупинці на Салтівці у Харкові росіяни.

Двохсоткілограмовий снаряд від російського «Урагану» вбив на цій же зупинці літнє подружжя і поранив також і Ксенію, пʼятнадцятирічну доньку чоловіка, який молиться вже дві години. Уламки «Урагану» потрапили їй в обличчя і шию, один — застряг у легені. Діти опинились біля зупинки випадково, вийшли на пробіжку по району. Захисники російської армії в інтернеті, як завжди, могли б списати удар по зупинці на похибку в розрахунках при пострілі, нібито насправді удар наносили по якомусь стратегічному обʼєкту на Салтівці. Але влітку 2022 року удари по громадським зупинкам Харкова були не випадковістю, вони були тенденцією.

За тиждень після обстрілу, яким вбили Дмитра і поранили Ксенію, мер Харкова Ігор Терехов анонсував, що в місті встановлять зупинки-укриття. «Протягом двох – трьох тижнів у Харкові почнемо монтувати безпечні зупинки громадського транспорту. Ми вже визначили перші 25 місць, де вони будуть встановлені насамперед – на найзавантаженіших маршрутах тролейбусів, автобусів і трамваїв», – заявив Терехов. В середині серпня у місті зʼявилась перша зупинка-укриття. У залізобетонному блоці — 12 сидінь, телевізор, на який виводиться відео з камер назовні, цетнер піску, щоб гасити потенційну пожежу. Ззовні на стінах укриття намальовані «Харків місто-герой» і місцеві памʼятки. Така зупинка може умістити до 25 людей. Під бетоном — армований каркас.

Загалом за рік у місті встановили 14 таких зупинок. Мер, анонсуючи новий тип укриттів, обіцяв, що їх встановлять у місцях, «на яких на транспорт чекає найбільша кількість людей». Але принцип їх розміщення не до кінця зрозумілий. Найбільше таких зупинок, чотири, поставили на одній з головних транспортних артерій міста, проспекту Гагаріна. При цьому на проспекті Героїв Харкова, який є більш довгим, встановлено тільки дві таких зупинки. На проспекті Науки — тільки одна безпечна зупинка, причому розташована вона біля станції метро «23 серпня», яка є більш надійним укриттям. На Салтівку, один з найбільш населених до 24 лютого і найбільш постраждалих після нього районів, виділили три зупинки: одну на Північній Салтівці, одну на 533-му мікрорайоні і ще одну — на 602-му мікрорайоні.

Журналісти “Накипіло” надіслали запит до Харківської міськради щодо того, за яким принципом були розміщені зупинки, а також яка вартість виготовлення і встановлення однієї зупинки, але на момент публікації матеріалу так і не отримали відповідь.

За даними з ProZorro, зупинка на 602-му мікрорайоні, яка є найбільшою, бо може вмістити до 40 людей, коштувала трохи більше мільйона гривень. Зупинка біля метро «23 серпня», на 25 людей, була дешевшою, за неї міський бюджет заплатив 783 тисячі гривень. 

Але є важлива деталь. Єдине, що відомо про надійність харківських укриттів — це слова анонімних представників виробника в інтерв'ю міському телеканалу, які стверджували, що зупинка зможе захистити від «термобаричного та осколкового» уражень. Зупинку навіть тестували на полігоні — на те, які наслідки будуть після влучання снарядом поряд з сховищем, вибуху зсередини та після прямого влучання. Після прямого влучання на зупинці зʼявилась тріщина, яка за словами представника, «не має суттєвого значення». 

Невідомо, як і де проходили випробування, та які снаряди використовували, але у сюжеті міського телеканалу стверджується, що укриття витримають влучання снаряду з реактивної системи залпового вогню «Смерч», або артилерії калібром до 152-мм. З осені 2022 року Харків не обстрілюють з артилерії — Сили Опору деокупували більшу частину території регіону. Основною загрозою для обласного центру наразі є ракети С-300. Чи захищають харківські зупинки від їх влучання — невідомо.

Вуличні укриття в Краматорську: чи всі безпечні?

Краматорська влада також витрачає частину бюджету на укриття, зокрема – на вулицях міста. З важливих ініціатив – бетонні вуличні укриття біля залізничного та автовокзалу. Щоправда, з вуличними укриттями Краматорська не все так просто. 

Як з'ясували журналісти “Новин Донбасу”, спочатку Краматорська військова адміністрація закупила та встановила на території міста бойові доти, які не мають перегородок у дверних отворах, але мають бійниці на рівні життєво важливих органів. Це не відповідає вимогам безпеки та викликало безліч питань у городян щодо доцільності таких “сховищ”. Тільки після цього в місті закупили і поставили мобільні укриття, які всім вимогам відповідають. Чому раніше в Краматорську не опікувались сховищами і скільки грошей зараз почали витрачати на їх облаштування, детальніше про це дивіться у відео: 

Тим часом, в українських містах зростає кількість прикладів самоорганізації. І поряд з цілком рядовими та невеликими ініціативами (наприклад, самостійно облаштувати укриття для свого будинку) існують і непересічні за масштабами приклади. Як-от у Кривому Розі. 

Кривий Ріг: люди взяли безпеку в свої руки

У перші місяці після початку повномасштабної війни мешканці мікрорайону Сонячний у Кривому Розі об’єдналися та за лічені дні облаштували укриття в тунелі колишньої дитячої залізниці. Офіційно в Кривому Розі офіційно понад 300 укриттів, місцезнаходження яких можна побачити на гугл-карті, але чи доступні та безпечні всі вони, журналістам не відомо. Тож журналісти редакції «Першого Криворізького» поспілкувалися з активними мешканцями мікрорайону, які розповіли про роботу укриття на 2500 людей, яке вони облаштували самі. 

«Усе, що ви бачите в укритті, зробили місцеві мешканці. На другий день повномасштабного вторгнення народ зібрався біля цього тунелю, — говорить Сергій Ерліх, мешканець мікрорайону Сонячний. — Тут такий мурашник був: вигрібали приміщення, виносили, заносили, складали, перекладали. Роботи вистачало всім, тобто настільки народ обʼєднався, що такого давно не було і не бачили».

До початку повномасштабної війни Росії в Україні тунель був засипаний, тому мешканці звернулися до чиновників районної ради, щоб ті надали дозвіл і бульдозер для розблокування входів у майбутнє укриття, оскільки лопатами зробити це було майже нереально. Також чиновники допомогли провести світло та встановити залізні ворота. Пізніше долучилися громадські й волонтерські організації, які допомогли з піддонами, ковдрами, облаштували місця для сидіння. Але попри це сьогодні укриття не на балансі міста, тому в ньому стежать за порядком і відчиняють його під час тривог місцеві мешканці.

«Зсередини стіни були в гарі, просто чорні. Ми, коли облаштовували саме укриття, додому приходили буквально чорні. Долучалися всі та працювали всі на рівних. Перша повітряна тривога в Кривому Розі була, здається, 27 або 28 лютого, на той момент ми ще не встигли все зробити, але люди все одно прийшли в укриття. Як зараз пам’ятаю цей день: ми закінчили роботу, почалася комендантська година, ми прийшли додому, усі втомлені, і тут тривога. Але ми не розгубилися, у нас були рації, й ми запускали людей через два входи в тунель», — згадує Станіслав Моргач, мешканець мікрорайону Сонячний. Під час першої повітряної тривоги до укриття прийшли понад 2 тисячі мешканців мікрорайону, тоді доводилося сидіти й у чотири ряди.

Сьогодні в укритті можна не лише почуватись безпечно, а й зігрітися, випити чаю, кави та навіть посидіти в інтернеті, який до закінчення війни в Україні один з українських провайдерів надає безплатно. «З часом, звісно, почало менше людей приходити, тому для того, щоб не опалювати весь тунель, ми зробили так звану перегородку з целофану, щоб людям було комфортно в укритті, бо навіть влітку тут холодно та сиро, тунель під землею», — пояснює Сергій Ерліх.

В укритті Сергій разом з іншими мешканцями власноруч зробили пічки для опалення та вивели труби назовні, щоб обігрівати 300-метровий тунель. Печі встановили з обох боків тунелю. Також тут є генератори, які підключали під час блекауту в Кривому Розі.

Під час спілкування наших журналістів із місцевими мешканцями почалася повітряна тривога, тому до укриття почали приходити люди. Серед них була Альона Шевченко з двома доньками, її родина торік вимушено виїхала з окупованого Херсону до Кривого Рогу.

«Коли приїхали до Кривого Рогу — це було ще у квітні 2022 року, — то про укриття дізналися з табличок, які скрізь на будинках і стовпах мікрорайону. Для нас, звичайно, важливо, щоб поряд було хоча б укриття, тому що в нас із чоловіком двоє маленьких доньок», — говорить Альона.

Укриття в Кривому Розі під час повітряних тривог

Після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну було опубліковано список укриттів, до яких можуть спуститися криворіжці в разі повітряної тривоги. З кожним місяцем у цьому списку збільшувалася кількість адрес цивільних укриттів, але чим довше триває війна, тим частіше містяни стикаються з тим, що двері в них зачинені.

Зазначимо, що найбільше криворізьке укриття також зачиняють, але на кожному з входів написані телефони людей, які живуть у 5 хвилинах від укриття. Криворіжці пояснюють, що поки укриття не на міському балансі та немає людини, яка буде охороняти дорогоцінні речі в укритті, його зачинятимуть.

«У нашому загальному чаті, де спілкуються мешканці мікрорайону Сонячний, є люди, які розуміють те, що укриття зачинене, а є люди, які пишуть: воно повинно бути відкритим. Ми не сперечаємося і пропонуємо людям зробити собі копію ключа для власного спокою. Але під час кожної повітряної тривоги укриття ми відкриваємо, і навіть якщо прийшла одна людина, то сидимо до закінчення тривоги разом із нею», — пояснив Станіслав Моргач, один із відповідальних за укриття.

Херсон: на мікрорайоні Острів ховатися ніде

Мікрорайон Корабельного району міста Херсона – Острів – тому і має таку назву, бо є справжнім островом. Його омивають води Дніпра і його притоки – Кошової. 

Після втечі з Херсона ворог майже щодня по кілька разів гатить по місту. Причому по інших мікрорайонах обласного центру росіяни стріляють з одного боку, з лівого берега Дніпра. А на Острів прилітає з двох: з лівобережжя і з сусіднього острова  Потьомкінського. 

Під час теракту РФ на Каховській ГЕС цей мікрорайон теж постраждав найбільше. Його затопило повністю. Рівень води сягав 3 – 5 метрів над рівнем землі.  

Та попри все, люди продовжують тут жити.

До повномасштабного вторгнення населення Острова налічувало понад 12 тисяч дорослих та дітей. Наразі – десь 5 тисяч.

Зараз на території Херсонської міської територіальної громади є три види офіційних укриттів від обстрілів:

  • спеціалізовані (номерні);
  • найпростіші (звичайні підвали та цокольні приміщення будинків);
  • габіони (наземні споруди).

Габіони почали встановлювати лише минулої весни в місцях скупчення людей. На Острові їх вже кілька – на зупинках та біля відділення Нової пошти.

Що стосується підземних сховищ, тобто номерних та підвалів, за офіційною інформацією управління цивільного захисту Корабельної районної ради, у мікрорайоні їх 14, місткістю на 7300 осіб. 

Але що то за сховища, чи рятують вони людей від артобстрілів, чи врятують від авіаударів – розбиралися журналісти Медіаплатформи “Вгору”.

“Секрети Полішинеля”, або трохи передісторії

Усі херсонські номерні захисні споруди (бомбосховища) будувалися за радянських часів. Інформація про них була засекреченою. Лише за часів гласності та перебудови, напередодні розвалу СРСР, у пресі стали з’являтися статті про таємні підземні об’єкти у містах. ЗМІ писали й про колишні секретні лабораторії, і про військові заводи, приховані кілометровим шаром ґрунту, і навіть – про гігантських щурів, що розжиріли на продовольчих запасах “на випадок війни”.

У підземеллях завжди є щось цікаве. Хоча б сам факт їхньої наявності. А засекречені – розбурхують фантазію неймовірно, особливо у підлітків.

Молодь на свій страх і ризик “вираховувала” повітряні шлюзи та входи до бомбосховищ і спускалася туди. Піддався тоді цьому захопленню і п’ятнадцятирічний херсонець Дмитро. Ще школярем вирішив разом із друзями дослідити таємний об’єкт на території школи № 27.

Завдяки батьківським кусачкам та плоскогубцям подолали ґрати та з ліхтариками спустилися вглиб бетонованого ходу. Внизу від нього вели відгалуження. Деякі ділянки були навіть освітлені, але усі в пилюці. На підлозі – жодного людського сліду, крім їхніх власних. Десь хвилин за 20 “мандрівки” хлопці натрапили на якийсь склад. У ящиках виявилося згущене молоко і каша з тушкованкою в бляшанках. Скільки могли, захопити із собою. На поверхні уважно розглянули етикетки – зроблено в СРСР, 1956-го року. Кашу куштувати не ризикнули, а згущене молоко виявилося цілком їстівним. Візити на той склад хлопці зробили ще кілька разів, а потім прохід до нього виявився перекритим. Та й вхід у дворі школи незабаром міцно забетонували.

Що сталося з консервами у тому бункері, – так і залишилося таємницею. 

Але інше “начиння” секретних об’єктів періодично з’являлося на поверхні. 

Так, наприклад, частина списаних протигазів, які зберігалися в спорудах цивільного захисту, потрапила до Дар'ївської виправної колонії №10. З серветок для протирання окулярів засуджені робили гігієнічні пакети. Персонал обмінював їх на картоплю, яку заготовляли в жіночих виправних установах на Чернігівщині. Зі шлейок та ременів – шили на замовлення інших підприємств та фермерів робочі рукавиці. А гуму дрібно різали для дорожнього покриття. 

Але з якого укриття були ті протигази, теж залишилося інформацією “для службового використання”.

Найпершим стало “публічним”, мабуть, бомбосховище на бульварі Мирний. Наприкінці 90-х до нього раптом відкрили вхід – там запрацювала крамничка з побутової хімії. Херсонці ходили туди не стільки щось купувати, скільки подивитися на броньовані двері та “нутро”. Щоправда, доволі швидко ту “лавочку” також несподівано прикрили.

Проте згодом в іншому бункері, на вул. Леніна (наразі Соборна), доволі надовго вгніздилися безхатченки.

У 2008 році міська влада трохи відкрила “залізну завісу” навколо об’єктів цивільного захисту. За офіційною інформацією, на обліку в Херсоні було 138 бомбосховищ: 92 з них були готові приймати людей, 25 підлягали капітальному ремонту, а 21 мали списати через затоплення ґрунтовими водами. Два з них, на Херсонському комбінаті хлібопродуктів, така доля вже спіткала. 

Також  списали одне з укриттів на Острові, на вул. Патона, 9.

 Острів. Покинуте бомбосховище на вул. Патона, 9. Фото Олександра Корнякова

Навколо цього бомбосховища наразі розташовано:

  • навчально-виховний комплекс – загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 9, відстань до укриття – 85 м;
  • гімназія № 3 – 190 м;
  • спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 57 – 650 м;
  • школа вищої спортивної майстерності – 1 км 530 м;
  • дитячий садок № 9 – 450 м;
  • дитячий садок № 83 – 470 м;
  • дитячий садок № 80 – 550 м.

І це була єдина номерна споруда цивільного захисту на території житлового масиву мікрорайону Острів. Всі інші бомбосховища – за кілька кілометрів, у промзоні, та призначалися виключно для захисту працівників підприємств. 

Укриття для сміття? 

Тут, мабуть, слід згадати, що під час приватизації бомбосховища “автоматично” відійшли до власників приватизованих заводів разом із самими підприємствами. А найпростіші укриття, тобто підвали, опинилися на балансі ЖЕКів чи ОСББ. Зберігати функціональне призначення захисних споруд мали вже саме балансоутримувачі. А державна служба з надзвичайних ситуацій повинна була щороку контролювати їхній стан.

Наприкінці 2011 року ДСНС оприлюднила результати перевірок. Держслужбовці “відкрили для себе” іржаві труби, залишки колишніх документів, якихось хімречовин, гнилі матраци...

Майже усі споруди перетворилися на сховища сміття.

Фото з архіву “Вгору”

Але найголовніше, – системи життєзабезпечення (зокрема електрика, водопостачання) потребували ремонту, а такі основні елементи, як фільтри, гермодвері, гермоклапани, засоби зв’язку тощо – повного оновлення.

Понад 45% сховищ виявилися непридатними для укриття населення та працівників.

Це стосувалося й Острова.

Тоді в мікрорайоні на обліку значилося чотири номерних (розраховані на одну працюючу зміну підприємств, загалом на 6100 робітників) й десять найпростіших укриттів (на загальну місткість 1200 осіб). 

 Три бомбосховища зареєстровано за однією адресою: Карантинний острів, 1, але на територіях різних підприємств:

  • приватного акціонерного товариства “Херсонський суднобудівний завод”;
  • Херсонського державного заводу “Палада”;
  • філії ПАТ “СК “Укррічфлот” ХССРЗ ім. Комінтерну”.

Ще одне – на території публічного акціонерного товариства “Дніпровське підприємство “Ера” за іншою адресою,  Острівське шосе, 32.

На усі підприємства полетіли “листи щастя”, вимоги відновити нормативну документацію та привести споруди в належний стан.

Але мало хто тоді одразу кинувся виконувати ці вимоги. Яскравий приклад – ПАТ ДП “Ера”.

Комсомольським районним відділом м. Херсона УДСНС України стан укриття на підприємстві перевіряли ще у 2012, 2013, 2014, 2015 роках. Щоразу складали Акти, що споруда не готова до захисту людей. Щоразу перераховували на кількох сторінках порушення, які необхідно виправити, заходи, які треба зробити. Проте там, як кажуть, “і кіт не валявся”.

Хоча країна вже стикнулася з анексією Криму, а на сході йшла війна.

Щоб вплинути на “неслухняних”, до справи приєдналася прокуратура – подали позов до суду.

Справа розглядалася в Херсонському окружному адміністративному суді. Представники ПАТ ДП “Ера” підтвердили, що численні порушення мають місце. Але розвели руками: коштів на “реінкарнацію” бомбосховища – нема.

Суд зобов’язав підприємство привести споруду цивільного захисту в належний технічний стан і готовність до укриття населення. Але.

Наводити хоч якийсь лад на об’єктах цивільного захисту почали фактично перед самим початком повномасштабного вторгнення.

Спеціалісти відділу з питань цивільного захисту Херсонської міської ради моніторять стан сховищ та укриттів. 7 лютого 2022 року.

Сьогоднішні реалії

Офіційно на Острові досі значаться чотири номерних і десять найпростіших споруд цивільного захисту.

Проте жодного підземного укриття, придатного для використання, наразі немає.

Як пояснив заступник начальника відділу з питань цивільного захисту м. Херсона

Володимир Осіпов, після підриву росіянами греблі Каховської ГЕС усі захисні споруди Острова затопило. Старі розсохлі двері не витримали натиску води.

Херсон, мікрорайон Острів, 9 червня 2023 року. Фото Олександра Корнякова

Бомбосховища на території підприємств для захисту цивільного населення взагалі немає сенсу використовувати. Адже заводи не працюють. А відстань до житлового мікрорайону доволі значна й дорога пролягає в зоні обстрілів.   

Щодо підвалів, то воду й мул з них вже відкачали, але приміщення ще продовжують просушувати та обробляти хімічними препаратами від можливих збудників інфекцій. Тобто перебувати в цих укриттях без спеціального спорядження небезпечно для життя. Крім того, через пошкодження електромереж там немає світла. 

Тому влада постійно та наполегливо рекомендує жителям Острова евакуйовуватися, виїжджати в більш безпечні місця.

Але люди вперто не хочуть покидати свої домівки. Кажуть, найстрашніше – окупацію, уже пережили, й обстріли теж переживуть.

Життя за буквою “Г”

Жителі материкової частини Херсона пересуваються вулицями так, щоб між Дніпром і ними були стіна будинку чи глухий паркан. А жителі Острова – щоб будівлі захищали їх як з боку Острівського шосе, так і зі сторони дороги між Гідропарком та Нафтогаванню. Тобто, своєрідною буквою “Г”.

 Херсон, мікрорайон Острів, вересень 2023. Фото Олександра Корнякова

Тому вулиці майже порожні, але у дворах життя вирує.

Біля під’їздів купки жінок та чоловіків щось жваво обговорюють, сміються. Інші вигулюють песиків. Хтось просто сидить, відпочиває. А дехто знову висаджує квіти на знищених повінню клумбах.

Звісно, сюди теж у будь-який час може “прилетіти”. Адже стіни захищають від градів, танків, але від мін та авіаударів – ні.

Так, міни залітають, – розповідає місцева жителька Валерія. – Ось днями така залетіла, схожа на плескатий горщик. Ми, звісно, тут трохи здригнулися, сиділи як мишки. Потім повиходили, і повсюди все було посипано оцими, дротиками.

На питання, а де ж сиділи, в якому укритті, жінка так відповіла:

Ні, ви знаєте, в укриття ми не ходимо. Як завжди, бігаємо в коридор, у під’їзд. І молимося.

Постскриптум. Загалом у Херсоні та передмісті, за інформацією обласної військової адміністрації, наразі на обліку 235 укриттів. З них готові до застосування 83 бомбосховища, облаштовано 191 найпростіше укриття, тобто підвали. Ще встановлено майже 100 габіонів. Усі ці захисні споруди можуть прийняти приблизно до 20 відсотків довоєнного населення.

До повномасштабного вторгнення в Херсонській територіальній громаді жило 322 557 осіб. Через окупацію та обстріли дві третини населення виїхало.

Але люди поступово повертаються, бо на чужині важко, в інших регіонах – небезпечно, там теж “прилітає”. А ще вірять: вдома і стіни вбережуть.

Чи масштабується позитивний досвід

Після Харкова, зауважують журналісти “Накипіло”, безпечні зупинки згодом стали трендом — їх почали встановлювати в Херсоні, Миколаєві, Кропивницькому і Дніпрі. У Києві зупинки-укриття опинились в суперпозиції: у серпні 2022 року у Київраді почали говорити про побудову зупинок, потім КМДА заявила, що зупинок-укриттів у місті не буде, бо не існує відповідних будівельних стандартів.

Пройшло ще два місяці і столична міськрада все ж проголосувала за облаштування сховищ поблизу зупинок громадського транспорту. Харківські зупинки критикував і мер Києва, Віталій Кличко, знову ж таки — через те, що держава не встановила досі будівельних норм на такий тип споруд. «ДБН немає. Навіть тимчасове укриття, яке ми зараз готові закупити, бетонне укриття, яке вже поставили, повинно мати чітко визначені міністерствами ДБН.  Щоб, не дай боже, якщо воно не витримало удар, не було питань, а чому ви встановили укриття, яке насправді не захистило людей. На сьогодні ми звернулися і чекаємо, щоб нам погодили ДБН, щоб ці укриття відповідали стандартам. Не можна поставити сарайчик, назвати укриттям», — казав Кличко.

В серпні 2023 року Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України затвердило проєкт нових державних будівельних норм при будівництві захисних споруд цивільного захисту— вони мають застосовуватись з 1 листопада цього ж року. 

Підтримайте роботу редакції. Долучайтеся до спільноти"Вгору" https://base.monobank.ua/

Поширити:
ЗАРАЗ ЧИТАЮТЬ
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
ОСТАННІ НОВИНИ
Матеріали партнерів