«Ми виїхали з Херсона, щоб бути корисними»
Група херсонських гідів із Центру туризму і пригод «ХерсON» за мирних часів проводила місцеві екскурсії.
Сьогодні ж їх характер дещо змінився. На сайті Центру тепер можна знайти «тур до Чорнобаївки», призначений для окупантів. Донати йдуть на рахунок української армії. Про все потроху розповів херсонський гід (тепер – одеський волонтер) Слава Кавун (він відомий у місті під цим псевдонімом).
Під звуки сирен ладнали українські прапори
«Частина нашого колективу волонтерить, частина подалася до Товариства Червоного Хреста. Є ті, хто служить у ЗСУ. Деякі виїхали за кордон і донатять звідти», – розповідає волонтер.
У лютому він разом із колегами розвішував українські прапори на вулицях Херсона. Упродовж березня вони допомагали з їжею та медикаментами всім, хто цього потребував.
Слава ділиться спогадами:
«Через міськраду ми знайшли прапори, на нашому складі взяли держаки, стяжки, молотки, цвяхи та скотч. Під звуки сирени зладнали прапори і стали їх розвішувати. Ми охопили майже всі райони міста. Не дісталися туди, де стояла техніка рф – у центр та на Таврійський мікрорайон».
Пізніше волонтери разом із владою Херсона взялися за облаштування підвалів. Готували ліжка, воду та харчі на випадок бомбардування.
«В Одесі нас зустріли друзі»
У квітні хлопці зрозуміли, що в окупації користі від них майже немає. Вирішили податися до Одеси, там на них чекали колеги з туристичної агенції “Тудой-Сюдой”. Вони ще до початку війни займалися волонтерством, виділили для цього приміщення та мали ресурси. Відтак запропонували херсонським колегам долучитися до команди. За словами Слави, команда виїжджати не хотіла. Мотивувала думка, що на підконтрольній території легше займатися волонтерством та навіть легше дихати. В окупації ж доводилося тремтіти від кожного шурхоту.
Волонтер розповідає, що військову форму волонтери привозять з-за кордону. Вона з бавовняної тканини, щоби «нашим хлопцям було зручніше й легше на полі бою». Окрім цього, опікуються медичним оснащенням армійців. А також збирають аптечки з усім необхідним, щоби врятувати життя пораненого бійця.
Типовий день волонтера
Слава переконує: волонтерські будні не можна назвати типовими. Щодня щось відбувається. «Один день у мене минув на барахолці в пошуках болтів та гайок. Наступного – сортував продукти, їх було дуже багато. Знайома з Херсонської області виїхала до Польщі, там волонтерить. Якось вона передала до Одеси декілька тонн їжі». Усі перекази з-за кордону йшли через Укрпошту. Волонтер жартує: «Мене там уже в обличчя знають. Зустрічають, як свого, і дивуються, коли не приходжу».
Також у Слави бувають дні, коли потрібно знімати мірки для одягу військовим. Ділиться:
«Форма має ідеально підходити, не тиснути, не висіти. Буває таке, приходять військові, називають свій зріст і чекають. Однак тут немає стандартних розмірів, типу S, M, L. Потрібно заміряти параметри людини декілька разів”.
Час від часу волонтери знімають та монтують відеоролики для піднесення бойового духу. Це різні жарти, прикольні моменти, що стали популярними за період війни.
«Сміятися також потрібно. Почуття гумору в нас ще з тих часів, коли запорожці писали турецькому султанові. Його в нас аж ніяк не відвоюють», – переконаний Слава.
Аукціон із легендарним півником
Хлопці надихнулися приїздом до Києва прем’єр-міністра Боріса Джонсона. Зокрема, запам’яталася кухонна шафа зруйнованого будинку. На ній стояв васильківський півник, якого потім подарували пану Борісу. Волонтер пригадує:
«Ми вирішили провести аукціон. На барахолці придбали півника за 100$. Трохи сумнівалися, якщо чесно, чи не задорого. Однак потім усі сумніви розвіялися. Добрі люди упродовж аукціону скинули 150 тисяч грн». За ці гроші волонтери придбали дрон із функцією нічного бачення, він вивчає територію та може скинути «сюрприз» у скупчення рашистів.
Донатити потрібно постійно
За словами волонтера, для підтримки армії потрібно дуже багато коштів. Це не лише підтримка інших країн. Це, перш за все, підтримка зсередини. Слава вважає, що жодного разу війну не вигравали армії. Війну виграють люди. Розповідає:
«В ідеалі – одного солдата забезпечують 25 людей. Є такі, хто скинув 100 грн і думають, що цього досить. Вони зробили свій внесок у перемогу. Насправді ж, одне влучання ракети забирає життя, руйнує приміщення, де перебували наші військові, та знищує плоди волонтерства. Потрібно наново збирати комплекти одягу, боєприпасів, приладів, оптики й навіть гроші на машини. Це дуже багато коштів. Ми сильні, коли маємо підтримку народу».
Що пригнічує та мотивує
Слава розповідає, що до їхньої організації нерідко приїжджають військові й діляться тим, як втратили близьких друзів. «Емоційно дуже важко це витримати. Чомусь здається, що ти мало робиш для армії. Потрібно старатися ще більше, щоби не було втрат».
Стимулом працювати ще більше для волонтера стали думки про Херсон без гауляйтерів, самопроголошених мерів і т.д.
«Після перемоги потрібно знищити все радянське, що було в місті, а також усе те, що залишать окупанти. Гріють душу думки, що ми повернемо вулицям історичні назви. Особисто буду наполягати на створенні пам’ятника Богдану Бандері. Це брат Степана, який під час Другої світової війни організував загони УПА на території Херсонщини. Нам про це просто не розповідали. Однак знати історію необхідно. Війна – болісний доказ цього», – ділиться Слава Кавун.
