Зруйнували життя. Історія родини Чалих
Російська ракета зруйнувала будинок херсонської родини Чалих, де подружжя прожило майже тридцять років. Господар загинув.
Людмила з Володимиром познайомилися на Херсонському бавовняному комбінаті. Він працював майстром на другій ткацькій фабриці, а вона – у чесальному цеху. Одружилися, ростили двох доньок. Через ускладнення після хвороби жінка почала втрачати зір, стала інвалідом. Роботу на ХБК довелося залишити. Та попри все Людмила не падала духом і не сиділа склавши руки.
Дізналася, що в Херсоні є підприємства УТОС (Українського товариства сліпих), влаштувалася туди: крутила залізні каркаси на корки для шампанського, робила корки на пляшки пива «Жигулі», працювала електромонтажником – збирала плати для напівпровідників. Згодом стала бригадиром цеху, головою профкому підприємства (колектив налічував тоді 1300 працівників). Тоді ж організували МЖК (Молодіжно-житловий кооператив) та разом будували житло на вул. 49 Гвардійської дивізії саме для робітників УТОСу.
Будівництво тривало п’ять років, кожен із майбутніх мешканців відпрацював на ньому майже шість тисяч годин. У 1994 році нарешті відсвяткували новосілля, і подружжя жило тут разом по осінь 2022-го.
У жовтні-листопаді місто сильно почало потерпати від обстрілів, – згадує пережите пані Людмила. – Донька пропонувала кудись виїхати. А чоловік не погоджувався: «Та не треба. Нас не чіпатимуть, навіщо ми їм?» Думали, цивільне населення не кривдитимуть. Сподівалися, що обстріли взагалі закінчаться, бо йшли чутки про перемовини. Так і сиділи, чекали. А вранці 24-го листопада… У нас спальня на третьому поверсі. Чоловік там спав. Мені ж на милицях сходами дуже важко стало підійматися та спускатися. Тому чоловік облаштував диван у кухні, я там ночувала, спала... А тоді зранку їжу з холодильника дістала, розігріла. Вийшла з кухні на майданчик перед сходинками й кричу: «Вова, виходь. Сніданок уже готовий!». Він відгукнувся: «Зараз! Штани вдягну і вийду». Я повернулася до холодильника й побачила у вікні якесь таке яскраве світло, що очам аж боляче стало. Заціпеніла перелякано, а воно – летить на мене! Після того, – провалля, нічого не пам’ятаю...
Поліція, рятівники, «швидка» прибули за лічені хвилини. Але дістатися всередину не могли: вибухом заклинило всі замки. Щоби потрапити на подвір’я, пожежники кинули через паркан драбину, двері довелося вибивати.
Виявляється, мене вибуховою хвилею відкинуло від холодильника, через диван, кухонний куток, аж на майданчик. А там відстань – метрів десять. Як так могло? Досі не розумію, – після паузи, стримуючи тремтіння у голосі, продовжує пані Людмила. – Прийшла до тями, коли пожежники вже підняли мене й під руки посадили на диван. Спитали, чи є ще в будинку люди. Відповіла: чоловік мій має бути нагорі. І закричала: «Чоловік мій! Чоловік мій!». Лікар зі «швидкої» став мене заспокоювати, перевіряти, чи не поранена. А пожежники побігли нагору до Володі… Один повернувся, питає, чи є діти. Кажу – донька. Попросив їй зателефонувати. Але я свій телефон для сліпих у руках тримала, коли мене вибухом відкинуло. І він розсипався на друзки. У сусідки був номер доньки, від неї й зателефонували. А потім уже до мене підійшли: «Тільки не хвилюйтеся. Він мертвий. Його вбило одразу. Не тільки вибуховою хвилею, але й снарядом. Чуєте? Він одразу помер, не страждав»…
Останні три роки, ще до війни, ветеран праці Людмила Чалая могла прогулятися на свіжому повітрі лише подвір’ям своєї домівки. Не стільки через слабкий зір, а й ще через хворобу Паркінсона та ламкі кістки. А тепер, після цієї трагедії, змушена взагалі цілодобово перебувати в «чотирьох стінах» – живе у квартирі доньки на четвертому поверсі будинку без ліфта. А до проблем зі здоров’ям додалася майже повна втрата слуху – наслідки контузії вибуховою хвилею.
Р. S. Цей злочин російської федерації зафіксовано документаторами Української Гельсінської спілки з прав людини в рамках ініціативи «Трибунал для путіна». Якщо ви теж є свідком чи жертвою воєнного злочину ерефії, повідомте про це. Напишіть на пошту: [email protected] або просто залиште контакти й правозахисники з вами зв’яжуться. Кожна історія важлива! Ці свідчення не дозволять забути про горе, яке росіяни принесли на українські землі та покарати винних. З початку повномасштабного вторгнення, у рамках ініціативи Т4Р, задокументовано понад 26 тисяч воєнних злочинів росії проти України. Усі дані документатори вносять у загальну базу, яка оновлюється щодня.
Нагадуємо, що мережа громадських приймалень УГСПЛ надає юридичну допомогу
постраждалим унаслідок війни росії проти України, за підтримки Програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Права людини в дії»,
яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини. Ми працюємо у
18 областях країни. Щоби дізнатися наші контакти, натисніть ТУТ.
Контакти документатора по Херсонській області ініціативи «Трибунал для путіна»: +38066 94 56 560.
Підтримайте роботу редакції. Долучайтеся до спільноти"Вгору" https://base.monobank.ua/
-preview.webp)
