Зневіра, марно витрачені нерви та час: чому українці не хочуть вирішувати свої правові проблеми?
Протягом останніх трьох років 32% українців навіть на намагались вирішувати свої правові проблеми, коли вони виникали. Більшість з них (60%) не робили цього, оскільки не вірять у перспективність цієї справи.
Про це свідчать результати соціологічного дослідження Дослідження правових проблем та потреб в українських громадах, яке на замовлення міжнародного фонду "Відродження" та Мінюсту провели експерти Київського міжнародного інституту соціології.
Як передає Центр інформації про права людини, результати дослідження були презентовані сьогодні в Києві.
Дослідження охопило чотири українських міста – Херсон, Сєвєродонецьк, Жовті Води та Соснівку. Соціологи опитали 2 тисячі людей старше 18 років та додатково дізнались про бар’єри, які виникають у тих, хто намагається вирішити свої питання у судах. У жителів міст запитували про проблеми з якими вони стикнулись протягом останніх трьох років, шляхи їх вирішення та результати боротьби.
49% опитаних відповіли, що за відведений проміжок часу, хоча б раз стикались з проблемами правового характеру. Найбільш поширеними виявились порушення прав споживачів (16%), питання ЖКГ (12%), соціальні виплати та пільги (8%), медичне обслуговування (7%) та трудові відносини (6%). Цікаво, що 5% проблем, які назвали люди, були пов’язані з дискримінацією, насамперед за ознакою віку, майнового стану та стану здоров’я.
Майже 70% опитаних сказали, що намагались вирішувати посталі питання, а 32% заявили, що не робили таких спроб.
"З усієї кількості проблем, які намагались вирішити, більше половини вирішились частково, а 31% випадків закінчився таким чином, що задовольнив людину повністю або більшою мірою. Тільки 15% результатів вирішення проблем, до яких не докладали зусиль, адовольнили людей частково, а 5% повністю. Ці данні переконливо доводять, що краще спробувати щось робити зі своїми проблемами. При цьому серйозність проблеми прямо впливає на цей показник: чим серйозніше проблема, тим більша ймовірність, що її намагались вирішити. Проте чим серйозніше проблема, тим більше шансів, що вона не вирішиться тим способом, який би задовольнив людину. У цьому випадку людям потрібні юристи", - зауважує одна з експерток КМІС Марина Шпікер. Соціологи кажуть, що досі основним джерелом допомоги у опитаних залишаються родичі, друзі та знайомі (37%). На другому місці після них йдуть професійні юристи та держслужбовці та установи (29% та 20% відповідно). Менше всього для вирішення правових проблем звертались до поліції та судів (5% та 9% відповідно). Тільки 1% опитаних вважає хабар дієвим способом у цьому питанні.
Незважаючи на любов українців до вирішування питань за допомогою знайомих, результати дослідження показують, що найбільш дієвим способом стало звернення до платних адвокатів (59% з тих, хто намагався вирішити проблеми). На другому місці у цій категорії опитаних йдуть родичі та друзі (55%), соціальні служби (46%), суди (45%) та поліції (30%). Найменшу допомогу люди отримали у державних установах – всього 14%.
У питанні бар’єрів у доступі до правосуддя експерти розділили питання на два блоки: бар’єри, що перешкоджають зверненню до юристів, та ті, що завадили піти до суду.
У першому випадку людям заважала думка про те, що проблему можна вирішити власними силами, надто дорогі послуги юристів та зневіра у такому способі досягнення справедливості. У ТОП-3 бар’єрів, які заважають піти задля вирішення складних питань до суду, також присутні зневіра та великі витрати.
Результати цьогорічного дослідження схожі на висновки, яких дійшли експерти у подібних опитуваннях у 2010, 2013, 2015 та інших роках.
Так результати загальнонаціонального опитування "Українські ландшафти дискримінації" (2016 рік) підтвердили дані щодо дискримінації, з якою стикаються в українських містах.
"Найбільш помітними для мешканців України є упередження та обмеження прав малозабезпечених осіб, людей похилого віку, осіб з інвалідністю, осіб з ВІЛ\СНІД та ЛГБТ-людей. Дослідження 2010 року показує, що передусім українці відчувають дискримінацію за майновою ознакою, віком, місцем проживання, мовою тощо", – йдеться у тексті дослідження.
Директор Директорату з прав людини, доступу до правосуддя та правової обізнаності у Мінюсті Владислав Власюк, зауважив, що правові проблеми жителів міст та ОТГ (об’єднаних територіальних громад – ред.) дещо відрізняються.
"Ми у міністерстві поспілкувались з асоціацією ОТГ, яка зробила власне опитування у понад 400 громадах у майже всіх областях України. Ми не претендуємо на високий рівень науковості, але бачимо суттєві відмінності у відповідях. Більшість жителів громад турбують питання земельних відносин (73%), а вже потім ЖКГ (59%), соціальні виплати та пільги (53%)", — зазначив він.
Варіант щодо прав споживачів, який став лідером у опитуванні КМІС, зайняв лише 11 сходинку у опитування асоціації ОТГ – це питання турбує 17% людей. Шляхи вирішення проблем у жителів міст та об’єднаних громад залишаються однаковими: знайомі та рідні, юристи тощо.
При цьому 20% опитаних жителів ОТГ також звернулось б за допомогою до експертів БПД (безоплатної правової допомоги - ред.), що перегукується з результатами КМІС: у чотирьох містах, що брали участь у опитуванні, 23% людей знають про послуги, які надають центри БПД, а 16% звертались до них.
За словами заступниці міністра юстиції Іванни Смачило, за останні роки в Україні суттєво побільшало центрів, що надають безоплатну правову допомогу.
"Почалась ця система у 2016 році з 26-ма регіональними центрами, а вже сьогодні ми маємо понад 550 точок, де громадяни можуть отримати консультації, доступ до вторинної правової допомоги та адвоката. Більше мільйона громадян за цей час скористались ними", – зауважила вона.
Проте, на думку інших експертів, подібних центрів досі не вистачає у сільській місцевості, а тому міністерство юстиції, спираючись на результати дослідження КМІС, буде формувати свою нову політику співпраці з населенням, щоб закривати потреби людей.
Підтримайте роботу редакції. Долучайтеся до спільноти"Вгору" https://base.monobank.ua/
