Із січня по серпень поточного року експерти задокументували 198 випадків дій на ґрунті гомофобії та трансфобії, дискримінації та інших порушень прав ЛГБТ.
Про це йдеться у звіті правозахисної ЛГБТ-організації "Наш світ".
Найбільше таких випадків зафіксували в Києві та області – 77, далі йдуть Одеса та Дніпро з областями (24 та 13 відповідно).
"Як і в попередні роки, найбільша кількість випадків (169) стосується дій на ґрунті гомофобії чи трансфобії. 67 з них можна охарактеризувати як злочини ненависті, 77 – як інциденти на ґрунті ненависті, 27 – прояви мови ворожнечі", – зазначають експерти.
Найчастіше ЛГБТ-люди стикалися зі словесними образами та приниженням людської гідності. Другим у звіті зазначається фізичне насильство різних ступенів тяжкості – 56 випадків.
"Помітними були дії гомофобних угруповань – від ультраправих націоналістів, які переважно нападають на ЛГБТ-заходи, до злочинних груп, що займаються грабежами та вимаганням грошей у гомосексуалів, користуючись тим, що останні далеко не завжди заявляють про таки випадки в поліцію, а поліція не притягає злочинців до відповідальності", – йдеться у звіті.
Згадали експерти й про Марш рівності, який став найбільшим за часи незалежної України.
"Київський Марш рівності у 2018 році викликав особливо велику увагу з боку мас-медіа, які здебільшого утримувалися від власних коментарів, а натомість давали змогу висловитися як прихильникам, так і противникам цього заходу. Важко виділити домінуючу тональність висловлених думок, але була помітна велика кількість таких, що підтримували цей марш і взагалі захист прав ЛГБТ. Помітним стало також те, що у пресі та інтернеті висловлювалися багато пересічних громадян, які вочевидь не належать до ЛГБТ-спільноти, але демонструють добре знання реалій життя ЛГБТ-людей і наводять коректні аргументи на підтримку рівності прав ЛГБТ. На відміну від 2017 року було значно більше повідомлень про напади на учасників та учасниць Маршу рівності у Києві, що сталися вже після закінчення заходу, поза зоною, яку контролювала поліція, тобто нападники цілеспрямовано відстежували своїх жертв", – розповіли правозахисники.
У 2018 році зафіксували 17 випадків, коли порушували права ЛГБТ.
"Одним з поширених видів порушень з боку правоохоронних органів залишалася відмова у захисті прав та неналежне виконання службових обов’язків. Такі випадки, на нашу думку, обумовлені насамперед небажанням поліції виконувати свої прямі обов’язки, зокрема вносити відомості про правопорушення до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, а також гомофобним ставленням з боку деяких працівників поліції. Відсутність експліцитного згадування СОҐІ як захищених ознак у кримінальному законодавстві України також є суттєвою перешкодою для правильної кваліфікації гомофобних і трансфобних правопорушень", – зазначають експерти, підкреслюючи, що поліція продовжує вчити своїх співробітників толерантному ставленню до ЛГБТ-людей.
Також у звіті йдеться про порушення прав ЛГБТ у сфері освіти – погрози, цькування з боку однокласників, заниження оцінок з боку вчителів тощо, у сфері надання медичних послуг – упереджене ставлення, відмова у наданні послуг тощо, у сфері обслуговування – відмова в оренді приміщень тощо.
Згадали у звіті й про окуповані території.
"В окупованому Криму, у Євпаторії в травні 2018 року власники гей-френдлі готелю були вимушені закрити його через тривалі безперервні та безпідставні перевірки і звинувачення в "екстремізмі" з боку російських правоохоронних і фіскальних органів, перешкоджання органів місцевого самоврядування та організовані телефонні погрози з боку нібито мешканців міста", – розповіли монітори.
Дослідили також дискримінацію ЛГБТ в інших сферах життя, а саме ВСУ, сімейному праві, органах влади.
"Більшість кейсів стосується закликів до дискримінації у вигляді офіційних звернень з боку органів місцевого самоврядування та петицій, а також бездіяльності органів центральної виконавчої влади щодо адекватного реагування та недопущення в подальшому появи таких закликів. Ще у двох випадках було відзначене дискримінаційне ставлення до гомосексуалів у Збройних силах: жорстоке цькування з боку товаришів по службі в одному випадку та образливе ставлення з боку працівників призовної комісії у другому", – зауважили автори звіту.