Як уникнути дискримінації під час пошуку роботи: 6 порад від експертів

Шукаєте роботу? Очікуєте гідну зарплату? А чи знаєте ви, що, наприклад, в усьому світі заробітна плата жінок становить в середньому на 30% менше, ніж зарплата чоловіків, які обіймають таку ж саму посаду і мають такі ж навички.

Ще один факт: за даними Міністерства соціальної політики, в Україні працевлаштовано приблизно 731 тисячу осіб з інвалідністю, а це майже 30% від загальної кількості. Цікаво, що для 70% працевлаштованих людей з інвалідністю не потрібно створювати додаткових умов, а існуюче бар’єрне середовище – не перешкода для працевлаштування.

Вам досі кажуть, що робота на шахті, бути снайперкою чи обіймати посаду директора – не жіноча справа? Або у трудову книжку записують вам іншу, «легшу», посаду? Це незаконно.

Подібних прикладів – дуже багато. Усі ці «типові» для України ситуації на роботі або під час її пошуку є ніщо інше, як дискримінація. У цій статті експерти Кампанії проти дискримінації розповідають про те, як її уникнути.

Що таке дискримінація

Дискримінація – це нерівне ставлення до людини через її певну ознаку: вік, стать, місце проживання або соціальний статус у всіх сферах, крім особистої. Це значить, що відмова піти на побачення або грати по вихідних в шахи не може бути дискримінацією.

В усіх інших сферах – слід її навчитися виявляти. Так ви зможете захистити себе від порушення, зокрема, ваших трудових прав, претендувати на гідну заробітну плату чи підвищення по роботі, мати комфортні умови для виконання своїх посадових обов’язків.

Порада №1. Дискримінація заборонена, нагадуйте про це вашому роботодавцю

Не важливо, працевлаштовуєтеся ви в державну установу або до приватного підприємця, закон однаковий для всіх, і він забороняє дискримінацію. Для більшої переконливості – можете спиратися на Закон «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні».

Порада №2. Якщо ви в пошуку роботи – подбайте про ваше професійне резюме

Резюме – це не роман, а документ, що засвідчує вашу кваліфікацію та досвід. Інформація щодо сімейного стану, національності, етнічного походження, віку, кількості дітей, місця проживання/народження, планування вагітності, а також інформація про політичні, релігійні та інші переконання, членство у професійних спілках або інших об’єднаннях громадян – усе це не визначає вас, як професіонала. Ви маєте повне право не вказувати таку інформацію в резюме. Якщо працедавець вимагає її – це незаконно.

У яких випадках потенційний роботодавець може запитати про ваш вік? Наприклад, коли для театральної постановки «Червона шапочка» шукають акторку до 20 років. Це виправдано вимогами жанру, тому це не є дискримінацією. Якщо ж ви претендуєте на посаду викладача чи операторки мобільного зв’язку – вік зовсім ні до чого.

Що важливо зазначати в резюме, і про що роботодавець має право запитувати: про вашу освіту, кваліфікаційний навички, досвід роботи, уміння користуватися сучасними комп’ютерними програмами чи іншими технологіями, знання іноземних мов, водійські навички, про ваші професійні плани/мрії, готовність розділяти цінності компанії, в яку ви влаштовуєтеся, готовність їздити у відрядження (і як часто) тощо.

Порада №3. Не ігноруйте дискримінаційні вакансії

Наприклад, ви хочете працювати офіс-менеджером, а у вимогах до вакансії вказано, що найкраща претендентка – це жінка до 30 років. Зверніть увагу, за публікацію дискримінаційних оголошень працедавець має нести адміністративну відповідальність: ваш захист – стаття 11 Закону «Про зайнятість населення»: «Забороняється в оголошеннях (рекламі) про вакансії зазначати обмеження щодо віку кандидатів, пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам, за винятком специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі, висувати вимоги, що надають перевагу одній із статей, а також вимагати від осіб, які працевлаштовуються, надання відомостей про особисте життя».

Не проходьте повз дискримінаційні оголошення. Напишіть скаргу Кампанії проти дискримінації або зверністься до Центру зайнятості. Чим більше буде таких скарг – тим проблема стане публічнішою, а це ще один крок до її вирішення.

Також, як не парадоксально це звучить, але все одно відправляйте резюме на цю посаду, оскільки ви маєте право претендувати на цю неї, навіть якщо ви чоловік 40-ка років. Стать та вік у жодному разі не може вплинути на виконання посадових обов’язків офіс-менеджера.

Порада №4. «Ні» – особистим питанням на співбесіді

Дуже часто на співбесіді ставлять запитання, які стосуються особистого життя, наприклад, «коли ви плануєте народжувати дітей?», «чи є у вас місцева «прописка»?». Таким чином роботодавці намагаються «приховати» власні упередження. Ви не зобов’язані відповідати на такі запитання. Спокійно запитайте, як такі питання стосуються ваших посадових обов’язків, обґрунтуйте свою кваліфікацію та навички.

Вас не має стримувати, що ви не зможете бути кваліфікованим спеціалістом, якщо у вас є малолітня дитина або ви маєте інвалідність. Киянин Олександр Стадніченко, який з дитинства пересувається на візку, роботу знаходив сам. Чимало з роботодавців, дізнавшись, що він має інвалідність, – навіть не хотіли призначати співбесіду. Думали, якщо такий кандидат не зможе з’являтися в офісі, отже, не зможе і виконувати свою роботу.

Одного разу він надіслав резюме у компанію, яка працює у сфері інтернет-продажів, та ніхто не відреагував на нього. Тоді чоловік зателефонував сам і наполіг на співбесіді. Керівник був трохи здивований від такої наполегливості Олександра. Ще більшим було його  здивування, коли побачив у своєму офісі претендента на візку.

Олександр, помітивши таку розгубленість, спокійно зауважив: «Спробуймо забути про мою інвалідність, освіту, забудемо будь-які стереотипи. Я готовий пройти екзамен, щоб ви перевірили мою компетентність. Прямо тут і зараз». Роботодавець прийняв виклик. Олександр успішно витримав іспит. Він не тільки отримав роботу, а через три місяці його підвищили до начальника відділу продажів.

Порада №5. Не звинувачуйте себе та не будьте жертвою

«До нас прийшла жінка на співбесіду. І перше, що вона повідомила, що у неї двоє дітей, молодшому 8 місяців, однак вона звикла працювати з першого дня після пологів», – розповідає роботодавець Ірина. Вона пояснює: «Нас здивувало не стільки наявність дітей, а факт того, що жінка представляє це як найважливішу інформацію. Виникає відчуття, що вона сама вважає це проблемою та перепоною для праці».

Деякі кандидати звикли почуватися жертвою, погоджуватися на ситуацію «ти начальник – я дурень», промовчати, якщо принижують і т.д. Але від такого ставлення страждає ваша професійна репутація, ви принижуєте власну гідність, а також втрачаєте дорогіцінний час, щоб займатися улюбленою роботою.

Якщо роботодавець, керівник чи керівниця дозволяє собі таке ставлення, знайдіть у собі сили зупинити це. Не бійтеся втратити роботу, не виправдовуйтеся перед працедавцем. Ваша сила – ваша професійна кваліфікація, ваші аргументи – якісна робота. І однозначно на вашому боці закон.

Порада №6. Не бійтеся оскаржувати незаконні дії роботодавця

Якщо все вказує на те, що роботодавець вас дискримінує, – ви можете досягти справедливості.

У вересні 2011 року за направленням місцевого центру зайнятості харків’янин Ігор звернувся за місцем роботи. Без жодних запитань про кваліфікацію, у папірці-направленні працівниця з відділу кадрів зазначила, що кандидат не відповідає вимогам. На питання Ігоря, чому так, жінка дописала: «Обмеження за віком – до 30 років».

Ігоря це неабияк обурило. З папірцем та відмовою він звернувся до юристів правозахисної організації, які йому допомогли скласти позов до суду. Чоловік виграв суд – вчинок роботодавця визнали як дискримінацію. Щоправда суд не визнав моральної шкоди і не призначив компенсації. Однак Ігор наголошує, що найважливіше для нього – сам факт перемоги в суді. «Я не втратив самоповаги», – додає чоловік.

Через малу кількість подібних позовів, суди поки що суворо не карають за дискримінацію. Однак приводів для оптимізму більше – судді готові вчитися, і чим більше буде таких прецедентів, тим суди частіше вирішуватимуть справи на користь дискримінованих працівників.

Куди писати скарги про дискримінацію

Скарги на дискримінацію можна подати до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Кампанії проти дискримінації або суду.