Судді України тлумачать людські права за радянськими стандартами

Гість ефіру "Громадського радіо" — юрист Сергій Головатий.

Сергій Головатий: Ця книжка — джерело знань, з якого можна почерпнути знання про те, що таке людські права. Щоб їх захищати, треба знати цей предмет. Справа полягає у тім, що, на жаль, в українському професійному житті ми маємо чисту дошку. Немає в Україні належного джерела знань для українських правників, студентів юридичних шкіл у наших вишах.

Книга написана у формі лекцій. Досі українська держава не спромоглася на встановлення держаного стандарту правничої освіти. У європейських юридичних школах навчальна дисципліна стосовно людських прав є центровою, бо людські права — центр юридичної системи. Там такий навчальний курс триває принаймні рік з обов’язковим іспитом, бо без знання цього годі сподіватися на дієву юридичну систему, дієвий захист людських прав в судах.

Якщо у нас не вчать студентів-правників досконалого знання теми людських прав, годі сподіватися, що наші судді, адвокати, прокурори будуть діяти відповідно до того, як вимагає європейський стандарт.

У нас є підручники з теорії держави і права, що назвав прокурор Сталіна Вишинський. У нас є підручники з конституційного права, бо в Конституції є розділ «Права і обов’язки людини і громадянина», у нас досі радянська назва.

Я вирішив написати книжку. Це не підручник чи посібник. Книжка написана доступною мовою. Вона і для студента-правника, і для судді, який вже працює, і для науковців, які пишуть свої праці, підручники виключно на радянській методології. Судді Конституційного суду тлумачать розділ Конституції щодо людських прав за радянською системою, методологією.

Я прагнув дати джерело знань українською мовою того, що я вивчав англійською чи французькою.

Моя книжка називається «Про людські права». Не випадково вона називається саме так. Нас досі вчать про права людини. Ця категорія виникла у 18 столітті. На уламках Бастилії виник перший у світі документ, який був названий «Декларація прав людини і громадянина».

За наслідками Другої світової постав міжнародний документ — Конвенція про злочини геноциду. У 1948 році з’являється Декларація людських прав. Укладачі свідомо замінили термін «права людини» на термін «людські права». В чому відмінність? Термін «права людини», чого дотримується правознавство до останнього часу, пов’язаний з державою. Є держава, вона дозволяє щось робити.

Держава не дає людині права. Людина народжується з правами. Це природний наслідок. Це походить від людськості. Вони внутрішньо властиві, тому називаються природними. Вони є тим, що не можна забрати у людини. Ця концепція дуже не сподобалася радянській делегації. У 1948 році проти цієї декларації в ООН були лише 8 делегацій, серед них 6 комуністичних, Південно-Африканська Республіка та Саудівська Аравія.

Андрій Вишинський, якого я вже згадував, висловив свою теорію держави і права, у якій казав, що права людини не можна сприймати поза державою.

Фаховий юрист, політик, депутат, чиновник, суддя повинен знати, що доктрина, яка існує зараз, є радянською. Західна доктрина базується на доктрині природного права.

Тетяна Курманова: Ця проблематика потребує концептуальних змін в юридичній освіті?

Сергій Головатий: Це обов’язок держави. Це вже не Берлінська, а інтелектуальна стіна. Держава вже давно повинна запровадити професійну освіту для судді, адвоката, прокурора за європейським взірцем. Цього у нас ще немає. Це книжка на виріст.