"Страх породив це чудовисько", або Що буде з психлікарнею суворого режиму в Дніпрі

"Супрун випускає дніпровських маніяків", "У звичайну психлікарню переведуть психів-убивць", "Психи заполонять міста" – такими заголовками рясніли ЗМІ після новини про реорганізацію легендарної психіатричної лікарні із суворим наглядом у Дніпрі.

Саме тут за радянських часів примусове психіатричне лікування проходили неугодні владі дисиденти й правозахисники Леонід Плющ, Василь Рубан, Микола Плахотнюк, Анатолій Лупиніс та інші. Зараз тут утримують неосудних пацієнтів, які скоїли серйозні злочини. Однак і за нинішніх часів правозахисники постійно фіксували порушення прав пацієнтів. Не так давно Мінздоров'я вирішило реорганізувати лікарню: тепер пацієнти мають перебувати у спеціально обладнаних установах ближче до домівки. Із Дніпровської психлікарні суворого режиму мають створити філіал Київського центру психічного здоров'я – як взірець пенітенціарної психіатрії. Однак поки що жодна місцева лікарня не готова приймати дніпровських пацієнтів.

"Каральна психіатрія - темна сторінка нашого минулого"

Українська психіатрична лікарня із суворим наглядом у Дніпрі – унікальна установа, в якій проходять примусове лікування пацієнти, що скоїли тяжкі та особливо тяжкі злочини в стані неосудності, і ті, кого рішенням суду визнано непідсудними. Пацієнтів привозять сюди з усієї країни. Наразі їх – 658.

Тут не люблять згадувати про те, що за радянських часів Дніпровська психлікарня була "зразковою" в упокоренні неугодних: "Що ви таке кажете? Яка каральна медицина? Це все маячня".

Інші лікарі визнають, але кажуть, що все змінилося. "Це темна сторінка нашого минулого, але дуже-дуже далекого. Я тут працюю 19 років, і я не вважаю, що лікарня зараз належить до каральної медицини", – каже завідувачка відділення №2 Юлія Бреславська.

Про те, що в Дніпровській психіатричній лікарні із суворим наглядом порушують права пацієнтів, неодноразово заявляли в офісі Уповноваженої ВРУ з прав людини. Порушення санітарних норм, факти утримання без підстав і без рішення суду відзначали монітори Національного превентивного механізму.

Про проблеми розповідав і президент Асоціації психіатрів України Семен Глузман: "Ще сім років тому ми говорили, що потрібні зміни. У лікарні були проблеми, хоча вже й не такі, як у часи Союзу з каральною медициною. Здорових людей там не було".

Факти порушення Закону "Про психіатричну допомогу" фіксувала й ГПУ.

На початку минулого року, вперше з часу заснування в 1968-му, лікарню відвідала в.о. міністра охорони здоров'я. "У жодному з закладів, де ми встигли побувати, не було таких жахливих умов, – писала Уляна Супрун. – Пацієнти не мають змоги телефонувати рідним, їхні листи додому перед відправкою перечитують лікарі, лікування суто медикаментозне, персонал не може дати відповіді щодо умов, терапії, термінів перебування пацієнтів. Люди зачинені в тісних, задушливих палатах і навіть у туалет ходять за вказівкою персоналу. Немає ніякої реабілітації або альтернативних методів лікування".

Кого і як утримують?

Під час розслідування злочинів слідчі можуть засумніватися з приводу осудності підозрюваного. Тоді призначається судово-психіатрична експертиза. Суд визначає, на якому виді нагляду має проходити примусове лікування пацієнт, який скоїв злочин: суворому, посиленому чи загальному. Психіатрична лікарня суворого утримання в Україні одна – у Дніпрі. Тому тут і утримують психічно нездорових людей, які вчинили переважно вбивства.

Тут їм призначають лікування. Кожних півроку психічний стан пацієнтів оцінює комісія лікарів-психіатрів. Рішення комісії знову розглядає суд: продовжувати лікувати, змінити курс лікування чи скасувати його (що буває вкрай рідко).

Більшість пацієнтів, із якими вдалося поспілкуватися в Дніпровській психлікарні, скаржаться на ліки, які "перетворюють тебе на овоч".

Дмитро К. родом із Глевахи Київської області. Каже, що в нього є дядько – єдиний родич, готовий його відвідувати. Однак їздити до Дніпра він не може через стан здоров'я. "В інших лікарнях ситуація краща. Тут рідко дають гуляти. За кожне слово впоперек можуть кінську дозу аміназину дати – і взагалі нічого не тямиш".

Якщо в лікарні використовується переважно аміназин (що має яскраву побічну дію), тоді як уже є антипсихотики наступного покоління, – то питання не до психофармакології, а до лікарів: мета – домогтися вираженої побічної дії чи терапевтичного ефекту? Може, ми хочемо, щоб пацієнти впродовж багатьох років просто спали? Це той момент, на який можна звернути увагу й подумати про зловживання персоналу. Але це викликано сформованою практикою: мовляв, убивць треба лікувати так, щоб не боятися ходити на роботу".

Закрити чи реорганізувати?

Нині, каже Сергій Шум, тривалість лікування в лікарні визначається тяжкістю скоєного карного діяння, а не захворювання людини. Тому Мінздоров'я ухвалило рішення про реорганізацію Дніпровської лікарні.

Згідно з концепцією психіатричної охорони здоров'я, ухваленою європейським бюро ВООЗ 2013 року, психіатрична допомога має бути наближена до місця мешкання пацієнта.

Галина Мешковська з Кременчука відвідує сина Сергія щомісяця і мріє, щоб його перевели в Полтавську область, ближче до домівки: "Раніше їздила частіше. Тепер – двічі на місяць. Наймаю в Дніпрі номер у готелі. Важко. Мені дуже не подобаються умови й те, як лікують сина. Йому стало ще гірше. Він буває зовсім дивним".

Психіатрична лікарня не повинна бути в'язницею, кажуть у Мінздоров'я. Лікарня має стати дніпровським філіалом Центру психічного здоров'я і моніторингу наркотиків та алкоголю. Зараз відбувається інвентаризація для передання майна на баланс центру.

Багато членів колективу лікарні побоюються, що в реорганізованій установі для них не залишиться місця. "Схема для пацієнтів мені зрозуміла: потрібні фінанси, і все буде зроблено. А ось для себе особисто я поки що не зрозуміла, чим займатимуся після реорганізації. Сподіваюся, роботою нас забезпечать", – каже Юлія Бреславська.

Сергій Шум запевняє, що працівникам запропонують робочі місця у філіалі: "Про ліквідацію не йдеться. Це маніпуляції ЗМІ. Об'єднаються дві юрособи. Тут надаватимуть психіатричну допомогу осудним засудженим пацієнтам, що відбувають покарання і мають психічні розлади, а тому потребують стаціонарної допомоги".

Після реорганізації пацієнтів переводитимуть у 14 лікарень, список яких затверджений спеціальним наказом Мінздоров'я. Готові прийняти пацієнтів із Дніпра лікарні перевірятиме спільна комісія Мінздоров'я й ГПУ. Наразі і жодного пацієнта ще не перевели.

На питаннях безпеки в лікарнях, куди переведуть хворих із Дніпра, наполягає й Семен Глузман: зважаючи на нинішні фінансування галузі та стан районних лікарень, переводити пацієнтів просто не можна. "В Україні є проблеми психіатрії, які потрібно вирішувати насамперед, – вважає С. Глузман. – Наприклад, у нас катастрофічний стан у дитячій психіатрії. Звісно, треба щось робити з Дніпровською лікарнею. Але як у зубожілу лікарню, де головлікар ледве зводить кінці з кінцями, переводити таких серйозних пацієнтів? Там же є десятки агресивних злочинців, які не дуже-то піддаються лікуванню. Реорганізація – це дуже складний процес. Підходити до нього треба розумно".

Поки що, за словами Шума, районні прокуратури зазначають, що лікарні на місцях не готові прийняти пацієнтів. Відповідно, установа продовжуватиме працювати. Коли саме переведуть пацієнтів, поки що невідомо: це вирішить спільна комісія ГПУ і Мінздоров'я.

У Мінздоров'я визнають, що процес реорганізації Дніпровської психлікарні лише розпочався, але сподіваються, що він не затягнеться надовго.