Під час окупації села Наталиного Кочубеївської громади Херсонської області росіяни захопили цивільні приміщення, зокрема, дитячий садок, школу. Використовували місцевих як “живий щит”, а за переміщеннями людей стежили снайпери.
До складу громади входять 14 населених пунктів: Кочубеївка, Микільське, Світлівка, Заградівка, Орлове, Наталине, Новобратське, Петрівське, Рівнопілля, Пригір'я, Кам'янка, Краснівка, Розівка, Свободне. Загалом, до вторгнення, там жили до трьох тисяч осіб, з них майже 120 – у селі Наталине.
Наталине стало першим окупованим селом громади, росіяни захопили його 10 березня 2022 року.
Спочатку заїхали три броньовані машини, – розповідає місцевий житель Віталій Коваленко – Одна зупинилася біля медпункту, інша – за хатою, а третя поїхала десь нагору, у балки. Наступного дня їх було вже понад 80... Усю територію навколо школи й дитсадочка технікою заставили. Всередині закладів облаштували собі казарми й штаб, там і жерли, і спали. А навпроти школи, неподалік від пам'ятника воїнам, які загинули в Другу світову війну, зробили склад боєприпасів.
Фото Олександра Данилова
З перших же днів окупації люди залишилися без світла, зв’язку, підірвали також міст через Інгулець, який поєднував населені пункти громади з Високопіллям та Великою Олександрівкою. Жителі Наталиного заховалися від росіян у погреби, а ті грабували їхні домівки, забирали продукти, речі, техніку.
Фото Олександра Данилова
А в нас же ж ще птахи, худоба були, їх поїти треба, – розповідає пан Віталій. – Зазвичай ми о п’ятій встаємо та йдемо до Інгульця по воду. Ото жінка ризикнула першою, вийшла наверх. Й одразу хтось як крикне грубо: “Где твой муж?”. – “У погребі”. – “Давай, зови сюда!”. Виходжу. А той солдат на нас: “Вы что, ох**ли? Где ваши повязки?!”... Які такі пов’язки ми мали носити, досі не зрозуміло. Ледь пояснили йому, що треба про худобу подбати. Зрештою, по воду дозволили ходити. Але під прицілом снайпера. Той щоразу рахував, скільки нас пішло до річки й скільки повернулося. Щоби не переправилися на той берег та не передали ЗСУ інформацію про них…
Найстрашніше, за словами Віталія Коваленка, пережили чи 14, чи 15 березня (коли саме, складно сказати, адже в темряві погреба за датами важко було стежити). Земля здригалася, усе навколо тремтіло кілька годин. Що саме відбувається, було невідомо. Та й наслідки змогли роздивитися лише днів через десять, коли окупанти втекли.
Скоріш за все, – каже пан Віталій, – тоді якраз їхній склад боєприпасів вибухнув. Може, наші якось розвідали й влучили туди. Чи в них самих щось пішло не так. Порозліталося навколо все. Згоріла їхня вантажівка “Урал” з продуктами, один БТР, пару БМП. І школа…
Фото Олександра Данилова
А у дитсадочку окупанти залишили після себе такий розгардіяш, що навіть заходити у приміщення стало гидотно.
Фото Олександра Данилова
Після децентралізації, коли Наталине об’єдналося з сусідами у Кочубеївську громаду, місцеву школу законсервували. Учнів у селі було мало, тому їх возили на автобусі в Орлове, де був опорний освітній заклад. Але в приміщенні залишалося все начиння, меблі, прилади, бібліотека.
Дитячий садок функціонував, напередодні війни там зробили капітальний ремонт та обладнали за сучасними технологіями.
Р. S. Як зазначає документатор злочинів російської федерації адвокат Української Гельсінської спілки з прав людини й Фонду милосердя та здоров'я Олександр Данилов, у селі Наталиному Кочубеївської громади Херсонської області окупанти порушили щонайменше п’ять норм міжнародного договору, закріплених у пункті b другої частини статті 8 Римського статуту:
Усі ці дії є воєнними злочинами й можуть підпадати під юрисдикцію Міжнародного Кримінального Суду.
Р. Р. S. Ця інформація зібрана та зафіксована журналістами “Вгору” разом із документатором злочинів російської федерації адвокатом Української Гельсінської спілки з прав людини та Фонду милосердя та здоров'я Олександром Даниловим.
Якщо ви теж є свідком чи жертвою воєнного злочину ерефії, повідомте про це. Напишіть на пошту: [email protected] або просто залиште контакти й правозахисники з вами зв’яжуться. Кожна історія важлива! Ці свідчення не дозволять забути про горе, яке росіяни принесли на українські землі та покарати винних. З початку повномасштабного вторгнення, у рамках ініціативи Т4Р, задокументовано понад 40 тисяч воєнних злочинів Росії проти України. Усі дані документатори вносять у загальну базу, яка оновлюється щодня.
Нагадуємо, що мережа громадських приймалень УГСПЛ надає юридичну допомогу постраждалим унаслідок війни Росії проти України, за підтримки Програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини. Ми працюємо у 18 областях країни. Щоби дізнатися наші контакти, натисніть ТУТ.