Опівночі, коли закінчилося привітання Президента й зазвучав український державний гімн, будинки жителів Млинів (невеликого приватного сектору херсонського мікрорайону колишнього бавовняного комбінату) здригнулися від потужних вибухів, задзеленчали шибки, посипався шифер, дихання перехопило від ядучого диму пожежі.
Ми з чоловіком якраз збиралися онлайн зустріти Новий рік із рідними, які перебувають за кордоном, – згадує ту мить пані Ірина. – Сіли навпроти ноутбуків, підняли келихи. Та не встигли навіть загадати бажання, як начебто хтось вдарив долонями по вухах, згасло світло, зі стелі посипалася тинька. Родичі перелякалися не менше за нас, закричали: «Що трапилося, що у вас відбувається?!» Чоловік отямився першим і навіть пожартував, щоб їх заспокоїти: «Та все гаразд, це просто салют від орків прилетів. Усе добре, лише світла нема». Ми швиденько розпрощалися з родичами, мовляв, треба запалити свічки та й зв’язок перезавантажений, «кульгає», і вискочили до провулка, де лунали чиїсь крики.
На паралельній вулиці вирувала пожежа. Люди бігли туди на допомогу. Ірина теж припустила за ними, але не встигла зробити й кількох кроків, як перечепилася в темряві через щось і гепнулася з усього маху.
Впала так, аж у голові запаморочилося. Та не стільки боляче було, як дивно: у нашому провулку з цього боку рівний асфальт, завжди чистий, підметений. А тут опинилася на купі якогось сміття. Помацала – битий шифер. Звела очі, а за парканом над сусіднім будинком замість даху – зірки…
Жінка кинулася у ворота, але вони виявилися зачиненими. Почала гупати, гукати сусідку Таню, її сина Олександра, думала вже лізти через паркан, бо в паніці навіть не згадала, що з її двору до сусіднього можна легко потрапити через спільну хвіртку. Але тут Тетяна відгукнулася: «Ми вціліли»…
Тетяна з сином вижили дивом, хоча на них звалилися доволі великі шматки стелі та обсипало склом від вибитих шибок. Наступного дня, вони ще знайшли в себе на одязі кілька дірок від уламків. Але тоді Тетяна стояла в розпачі посеред двору, який перетворився на звалище будматеріалів, та шепотіла: «Де ж ми тепер будемо жити, що робити?»…
Ірина запросила їх дочекатися ранку та вибухотехніків у її хатинці, адже кімнати дітей були вільними. Сусідка завагалася:
Ми ж із Джесікою (собакою), вона після операції, її не можна на вулиці залишати. А у вас – кіт із кішкою… Як вони сприймуть таке сусідство?
Та тваринки виявилися розумнішими.
Жодних військових об'єктів чи якоїсь важливої інфраструктури на території Млинів немає та й ніколи не було. Тут, крім приватного сектору, школа, лікарня та кілька крамничок.
На 1 Бузькому провулку, де живе пані Ірина, лише 25 будинків. У ту новорічну північ на них прилетіло кілька снарядів від “граду”. Два застрягли в стіні одного з будинків і не вибухнули. Але п’ять домівок пошкодило сильно. Інші постраждали менше, але майже в кожній будівлі подірявило дахи, стіни, вікна та паркани.
Р. S. Цей злочин російської федерації зафіксовано документаторами Української Гельсінської спілки з прав людини в рамках ініціативи «Трибунал для путіна». Якщо ви теж є свідком чи жертвою воєнного злочину ерефії, повідомте про це. Напишіть на пошту: [email protected] або просто залиште контакти й правозахисники з вами зв’яжуться. Кожна історія важлива! Ці свідчення не дозволять забути про горе, яке росіяни принесли на українські землі та покарати винних. З початку повномасштабного вторгнення, у рамках ініціативи Т4Р, задокументовано понад 26 тисяч воєнних злочинів росії проти України. Усі дані документатори вносять у загальну базу, яка оновлюється щодня.
Нагадуємо, що мережа громадських приймалень УГСПЛ надає юридичну допомогу постраждалим унаслідок війни росії проти України, за підтримки Програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини. Ми працюємо у 18 областях країни. Щоби дізнатися наші контакти, натисніть ТУТ.
Контакти документатора по Херсонській області ініціативи «Трибунал для путіна»: +38066 94 56 560.