«Заспіваймо пісню за Україну», або «Нескорений Херсон» у Житомирі
Другим містом, де відкрилася фотовиставка Олександра Корнякова «Нескорений Херсон», став Житомир.
У день її презентації 23 жовтня «Місцевий Навколокультурний Простір» мав аншлаг — стільців не вистачало, люди навіть у коридорі стояли, фотографувалися, плакали, слухали... Житомиряни казали, що стільки людей одразу тут не збиралося з початку повномасштабного вторгнення.
Фотокореспондент Медіаплатформи «Вгору» Олександр Корняков розповів про історію цих світлин, які публікували найавторитетніші світові медіа, ілюструючи численні херсонські акції протестів, про те, як потайки знімав життя в окупації. Брали слово і херсонці, розповідаючи житомирянам про справжнє обличчя російської окупації; про те, як відступав панічний страх, коли вони бачили людей із прапорами; про те, як самі, перебуваючи в окупованому місті, намагалися допомагати іншим; про ті страхіття, що відбуваються в Херсоні просто зараз.
Житомирянка Любов Голуб прийшла на презентацію зі своїми студентами і поділилась враженням, що люди зібрались тут єдиною великою родиною, діляться своїми радощами та своїм горем. Жінка дякувала Медіаплатформі «Вгору» за те, що видання організувало виставку, а фотокореспонденту — за його сміливість, за його суб'єктивний погляд фотомитця, який звернув увагу на те, що його вразило, що є, на його думку, найважливішим, за те, що його фотографії чіпляють за живе.
«На деякі дивитися боляче, — каже пані Любов, — а деякі викликають почуття впевненості, надії, мужності і думки, що ми вистоїмо. Херсон — це однозначно має бути Україна, як і Житомир».
І раптом її студенти вийшли у центр зали та почали співати... «Заспіваймо пісню за Україну, бо потрібна допомога моїй рідній землі!» Бо не могли не передати свої почуття.
«Ми люди творчі, — розповів студент Житомирської політехніки Тарас Ковбасюк, — нас все це вразило, це міняє взагалі сприйняття всього. Всі ці емоції дуже чудово передаються на фотографіях, нам дуже сподобалось, особисто мені, захотілося висловити свої враження піснею».
Виявилось, що і сам він бував на Херсонщині — після школи працював офіціантом у Залізному Порту, в Херсоні був проїздом, місто йому дуже сподобалося, бо схоже на Житомир, дуже по-рідному відчувається, залишилися тільки позитивні враження. Розглядаючи світлини з херсонських акцій протесту, Тарас згадав, що тоді дуже переживав за беззбройних людей, які вийшли з плакатами та прапорами проти російських військових, але не здивувався, що мітинги відбулись саме в Херсоні:
«Це Україна, це у нас у крові, ми не будемо під когось прогинатися. Воля, тільки воля».
Але найбільше хлопця вразили фото з окупації, які показують справжню сутність «руського міра» — продаж самогону. Сприйняв їх з якоюсь насмішкою.
До речі, Олександр Корняков на презентації розповідав не тільки про те, як він на очах у російських військових таємно знімав життя окупованого Херсона. Одна з розповідей — про те, як росіяни стали одразу споювати місто. Самогон, який заполонив вулиці, — то єдине, що вони заохочували. Кількість алкоголю на розлив впадала у вічі — у кожному магазині та на вулицях, усіх кольорів і відтінків. «Заходиш в магазин, де навіть пиво не продавали — а там вже наливайка». Оце і є справжнє обличчя російської окупації.
Всі ці руськомирські «радощі» добрі знайомі херсонці Катерині Роговій, яка виїхала з окупованого міста буквально в останню мить, 28 вересня. Жінка каже, що дуже чекала на звільнення, сподівалася, що ось-ось прийдуть наші, але коли почалися репресії та натиск на неї та її сім'ю, була вимушена поїхати. Її діти за виїзд подорослішали років на п'ять.
«Вийти на мітинг — це героїзм, я вважаю. Наші люди герої, — наголошує пані Катерина. — Це було показово для всіх, що Херсон — це Україна. Дехто, з ким я спілкувалися, стверджував, що Херсон чекав на росію. Ні, кажу, ви дуже помиляєтесь, її і в Херсоні ніхто не чекав, і ніде по Україні її ніхто не чекає. Херсон — це Україна, і це доказали на мітингах».
У Житомирі жінка лише другий тиждень і дуже хоче додому. Буквально у всьому вона бачить синьо-жовтий прапор України — і у заході або сході сонця, виглядаючи з вікна у квартирі в Житомирі, і коли проїжджали повз поля дорогою на підконтрольну. Каже, що навіть маленькі діти, які залишилися в окупованому Херсоні, малюють жовтим і блакитним, малюють прапори.
У Житомирі аукціону як такого не було, але збір коштів для допомоги херсонцям, які перебувають в окупації, тривав — одна жінка купила 2 картини за 3,5 тис. грн. Для неї, уродженки Херсона, це гарна можливість допомогти рідному місту. Не випадково вона обрала одну з робіт із зображенням яхт, бо її батько — яхтсмен, жінка з великим болем розказувала, що цього року яхти так і не вийшли на воду. Також більше тисячі гривень люди переказали на монобанк, і донати продовжують летіти далі.
До допомоги херсонцям, які перебувають в окупації, може долучитися кожен — збір коштів відкрито:
Мета: 50 000 ₴
Посилання на Банк:
https://send.monobank.ua/jar/2PQP3ZZQNn
Номер картки Банки
5375 4112 0072 7043
Виставка фотографа Медіаплатформи «Вгору» Олександра Корнякова «Нескорений Херсон», що експонується на другому поверсі «Місцевого Навколокультурного Простору» (провулок Скорульського, 5), триватиме 2 тижні.
-preview.webp)
