Рік 1941. Херсон під окупацією: із циклу, як херсонці з труднощами справлялися
Херсон не вперше потрапив під окупацію ворожої армії.
Це було, як пам’ятаєте, й у роки Другої світової війни. Серпень 1941 року наше місто та сучасна територія Херсонської області зустріли тривожно, наступала нацистська армія Німеччини. 15 серпня вона підійшла до нашого міста з боку Південного Бугу. Після нетривалої оборони, вже 19 серпня війська Вермахту повністю захопили Херсон.
Як сприйняли це херсонці? Та, напевно, як і зараз, з острахом і ненавистю. Незрозуміло, що будуть в місті робити окупаційні війська. Перші два місяці населення пристосовувалося до нових умов. Спочатку окупантів цікавили переважно представники єврейської громади, військові, комуністичні партійці, тощо. Судячи з місцевої преси, яка почала виходити в окупаційному Херсоні (газета «Голос Дніпра»), восени 1941 року німецької адміністрації «взялася» вже за все місцеве населення.
Як це відбувалося? Цікаво, що в листопаді 1941 року в магазинах Херсона почали відпускати продукти з Німеччини. А отримували ці товари не всі:
«В крамниці № 9 по Рішельєвські вулиці з понеділка 3-го листопада, буде відпуск продуктів для громадян німецького походження, що мешкають у місті Херсоні. Відпуск буде – проти надання пашторту та посвідки» (газета «Голос Дніпра», Частина 34, 2 листопада 1941 року).
Потім почалося насаджування німецької мови. Для населення організовували спеціальне мовне навчання.
Далі пішла експропріація у херсонців всього, що потрібно було військовій адміністрації:
«Наказ № 33 від 1 листопада 1941 року. На підставі розпорядження, населення міста Херсона повинно негайно здати до Міської Комендатури такі вершникові приладдя: сідла, стремена, ремні, підпруги, попони, металічні пляшки, тесаки, тощо. Хто не здасть вказаного, буде притягнений до суворої відповідальності» (газета «Голос Дніпра», Частина 35, 4 листопада 1941 року).
На цьому окупантам було мало, і вже наступного дня вийшло нове розпорядження, за яким усі власники коней та транспорту повинні їх здати в триденний термін.
Ну і звісно, оголошувалася комендантська година, як же без неї під час окупації:
«ОГОЛОШЕННЯ. Ходіння по вулицях дозволяється населенню міста Херсона і околиць з 6 годин ранку до 7 годин вечора. Поза вказаним часом ходити вулицями забороняється. Виключення надається лише для осіб, які мають довідку від комендатури міста. Ті, які не виконуватимуть цієї постанови будуть арештовані. ОРТСКОМЕНДАТУРА» (газета «Голос Дніпра», Частина 41, 11 листопада 1941 року)..
Потім «полетіли» розпорядження за розпорядженням. То усі установи та підприємства повинні використовувати світломаскування, то заборонено користуватися херсонцями електропечами та прасками. Потім військова адміністрація заборонила не тільки виїжджати за межі міста, а й змінювати місце проживання у самому Херсоні. Такі розпорядження із заборонами видавалися пачками щодня.
Наприкінці 1941 року нацистська адміністрація почала активно шукати військових, які залишилася або ховалися в місті:
«Відозва до населення Херсона. Мешканці Херсона та його околиць, які укривають військовополонених, що не мають встановлених документів, тим самим підлягають найвищому покаранню. Вони зобов’язані негайно відмовляти військовополоненим, які шукають пристанища, та надсилати їх до табору полонених або негайно повідомляти табір з тим, щоб їх туди взяли. Комендант табору Херсона. Ортскомендант. Штадткомісар» (газета «Голос Дніпра», Частина 79, 25 грудня 1941 року).
У цих умовах городяни все ж таки намагалися продовжувати жити. Відкривалися магазини та базари, де херсонці могли купити продукти. Правда, більшість із них були з Німеччини. Хоча й найближчі села доставляли свіжу продукцію. Роботу було не так просто знайти, переважно, працювали на підприємствах, які повністю контролювала окупаційна влада. Була вода та електропостачання. Моторошні дні окупації хоч якось намагалися скрасити для херсонців два театри в Херсоні. Хоча їх німецька адміністрація використовувала, як інструмент пропаганди. Тому іноді на сцені були вистави з антисемітською тематикою. Ще одними місцями культурнеого дозвілля городян стали кінотеатри. Але й там не обходилося без німецької пропаганди.
Ось так для херсонців почалася окупація під час Другої світової війни.
-preview.webp)
