На кому тримається країна
Минулої п’ятниці в Херсоні дивилися стрічку «Українські шерифи» режисера Романа Бондарчука та говорили про безпеку в малих громадах.
Нагадаємо, «Українські шерифи» – це документальний фільм, знятий Романом Бондарчуком. У лютому цього року Роман став лауреатом Шевченківської премії в номінації «Кіномистецтво» за свій перший повнометражний художній фільм «Вулкан». Він - наймолодший лауреат за всю історію цієї найвищої у країні відзнаки за внесок у розвиток культури та мистецтва (заснована і вручається з 1961 року).
А «Українські шерифи» - його перша повнометражна документальна стрічка. Втім, нагороди, отримані за цю роботу - не менш значущі. Зокрема, у листопаді 2015 року фільм отримав спеціальний приз журі в основному конкурсі на найпрестижнішому в світі документалістики Амстердамському фестивалі IDFA, який називають ще «Документальними Каннами», тому що брати участь у ньому – це як автору художнього фільму потрапити до конкурсної програми Каннського фестивалю.
На фото зліва направо: Наталя Бімбірайте - керівниця проекту «Шерифи для нових громад» та директорка ГО «Інформаційний ресурсний центр «Правовий простір», Олена Старюк - керівниця громадської приймальні БО «Фонду милосердя та здоров’я» та юристка проекту Шерифи для нових громад», Ілона Коротіцина - керівниця кіноклубу Docudays UA при БО "Фонд милосердя та здоров'я".
Як розповіла в одному з інтерв’ю «Вгору» продюсерка документальної стрічки Дар’я Аверченко, ідея цього фільму народилася ще у 2011 році, а на пошук фінансування, зйомки та монтаж пішло три з половиною роки:
– Спочатку планували зняти фільм про самоорганізацію людей у Старій Збур’ївці. Про життя, де немає поліції і медичної допомоги (поки до райцентру додзвонишся, поки міліція або лікарі приїдуть, можна і померти). Але є розумний, освічений, інтелігентний голова Віктор Маруняк та двоє бравих, розумних і діяльних громадських інспекторів Віктор Кривобородько і Володимир Рудьковський (у селі їх звуть «наші шерифи», і саме від цього назвиська народилася назва фільму). Вони і «швидка допомога», і поліція, і миротворці в сімейних і сусідських конфліктах. Ми зняли ще й приголомшливу історію бездомного Кольки, який «прибився» до села. Вражає, як голова села шанобливо звертається до нього на ім’я й по батькові: «Миколо Миколайовичу», запитує, які в нього плани, що вміє робити. І ось цій людині надали можливість почати нормальне життя: виділили порожній будинок, інструменти для роботи, саджанці для саду... Потім був Майдан. І коли ми подивилися зняте влітку, до Майдану, і другу частину, зняту після Майдану, – виявилося, що це два різні фільми. Наші герої живуть «у глибинці», але бурхливі «верхні» бурі і на них позначилися. Тут немає військових дій, але людям довелося жити з війною. Тут є всього потроху, навіть свій власний сепаратист. Ми зрозуміли, що село – це маленьке віддзеркалення великого світу, що це фільм про всю Україну. І я впевнена: на таких, як старозбур’ївські шерифи, тримається країна.
Фільм «Українські шерифи» не показують по телебаченню, немає його і в прокаті. Але його можна подивитися у кіноклубах Docudays UA. І показ минулої п’ятниці відбувся якраз завдяки кіноклубу Docudays UA при Благодійній організації «Фонд милосердя та здоров’я». А команда проекту «Шерифи для нових громад» скористалася можливістю знову поговорити про те, як в невеличких містечках та селах люди дбають про свою безпеку.
На перегляд та дискусію прийшли і старі знайомі старозбур’ївських шерифів, і мешканці обласного центру, які в села виїжджають вкрай рідко, хіба що на відпочинок. Тож і думки розділилися на вкрай протилежні. З одного боку - безпекою та правопорядком мають займатися люди, наділені державою повноваженнями, яким держава дозволяє застосовувати спецзасоби для самозахисту та оборони, яким держава компенсує втрати під час служби. А з іншого боку, що робити людям, коли тих самих «уповноважених осіб» не дочекатися? У них або бензину немає, або бензин є та автівка зламалася, або все є, але вони - на інший виклик поїхали?
Отож ще є члени громадського формування - це цивільні місцеві мешканці, які мають такий самий соціальний захист як правоохоронці, держава також надала їм деякі повноваження поліцейських. Але тут теж не все так просто.
По-перше, члени громадського формування зобов’язані у будь-який час виконувати накази поліції. Тому вони підпорядковуються та звітують перш за все перед правоохоронцями. А по-друге, що робити селу, де залишилися лише бабусі та дідусі, наприклад, як у Лучках Полтавської області?
Дискусія вийшла такою запеклою, що команда проекту «Шерифи для нових громад» під кінець обговорення показала гостям кіноклубу ще й невеличкий сюжет про Лучки, село в Полтавській області, де пенсіонери об’єдналися задля захисту своєї худоби від крадіїв. Тож старозбур’ївські шерифи не єдині, а таких ініціатив в Україні, де жителі самі дбають про безпеку, ще дуже й дуже багато.
P.S. Публікація підготовлена в рамках проекту «Шерифи для нових громад» за фінансової підтримки Міжнародного Фонду Чарльза Стюарта Мотта. Проект реалізується Благодійною організацією «Фонд милосердя та здоров'я» та Громадською організацією «Інформаційний ресурсний центр «Правовий простір».
Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного Фонду Ч.С. Мотта.
P.P.S. Безоплатну юридичну консультацію можна отримати в Громадській приймальні Благодійної організації «Фонд милосердя та здоров'я» за адресою: м. Херсон, вул. Б. Мозолевського (колишня Фрунзе), 2, оф. 19. Особистий прийом: вівторок з 10.00 до 15.00. Тел. (0552) - 49 - 60 - 03, (066) - 790 - 90 - 21.
А також у Центрі безоплатної первинної допомоги, створеному Офісом Мережі правового розвитку при ІРЦ «Правовий простір» та ХОО КВУ за підтримки Херсонської міської ради та Міжнародного Фону «Відродження».
Графік роботи: понеділок – четвер з 9.00 до 12.00 та з 13.00 до 17.00. П’ятниця з 9.00 до 12.00 та з.13.00 до 15.30.
Телефон для довідок: 099 - 468 - 38 - 48.
-preview.webp)
-preview.webp)
