Вербна неділя: історія та традиції свята

У неділю, 21 квітня, християни східного обряду відзначають Свято Входу Господнього в Єрусалим, або, як його ще називають у народі, Вербну неділю.

Згідно із християнським вченням, цього дня, за 5 днів до свого розп'яття, Ісус в'їжджав до Єрусалима на віслюку. І миряни устеляли перед ним дорогу пальмовим листям. Свято має кілька назв: його називають Тиждень Ваій чи Квітковий тиждень, а з часів Русі - Вербна неділя - від традиції віруючих приходити у цей день до церкви з гілками верби, тому що вона перша сповіщає про прихід весни. Відтак на Вербну неділю в усіх церквах відбувається урочистий обряд посвячення ритуальних гілочок верби після богослужіння.

Традиції

Повертаючись з відправи, більші гілочки втикали біля дороги чи на городі, щоб освячене дерево пустило коріння. З верби виготовляли різноманітні речі господарського призначення: кошики, хлібнички, дитячі столики, верші, сушниці тощо. Крім доріг та обійсть, вербу висаджували у полі біля криниць, щоб вода завжди була чистою і холодною, на піщаних пагорбах та яровищах, аби зупинити ерозію грунтів і піскові буревії, обіч річок, щоб зміцнити береги від обвалів та замулення.

Посвячені гілочки затикали також у хліві та стайні "від грому та пожежі", решту ж клали за образи на покуті. Вважалося, що це дерево допомагає від багатьох недуг і має неабияку магічну силу. Виганяючи вперше корів на пасовисько, їх обов'язково благословляли свяченою вербою, аби нечисть не чіплялася до тварин.

З дрібніших галузок чи листочків робили відвар або горілчану настоянку - нею лікували від головного болю, пропасниці, гарячки, шлункових хвороб, заживляли рани на тілі, використовували як натирання при ревматизмі. Такою ж настоянкою зцілювали й домашніх тварин.

Після Вербної неділі нерідко верталося похолодання – "прийшла Вербниця - назад зима вернеться".