Це свято поєднало давні слов'янські дохристиянські традиції та є одним із найважливіших церковних.
Офіційне християнське свято Трійці відзначається у неділю за 50 днів після Великодня, цього року воно припадає на 7 червня. Зелені свята починають відзначати за кілька днів до Трійці, і вони тривають ще кілька днів після неї.
Зелені свята, які відзначались в Україні задовго до приходу християнства, з часом поєднались зі Святою Неділею, яку називають Трійцею. У ці дні люди прикрашали свої помешкання різноманітною зеленню та гілками дерев, а найпопулярнішою рослиною був аїр, який в народі ще називають лепехою. З часом люди почали прикрашати зеленню на Трійцю і християнські храми.
У християнстві Трійця є одним з дванадцяти найважливіших свят після Великодня.
Як вказують дослідники, напередодні неділі українці обов'язково прикрашали вхід до помешкання гілками зелених дерев - верби, клена, липи, акації, береста, ясеня, горіха та дуба. У хаті підлогу встеляли травою, серед якої може бути чебрець, осока, любисток, татарське зілля - суміш трав з лепехою. Ці традиції можуть суттєво відрізнятись у різних регіонах країни.
Зелені свята були тісно пов'язані з поминанням померлих предків, тому вважається, що душі померлих зможуть повернутись та сховатися в траві.
Принесення зелені до хати часто пов'язують із закликанням урожаю та багатства.
З поширенням християнства з'явились особливі традиції відвідування богослужіння в особливо урочистій атмосфері. Церкви прикрашали зеленню, а люди на службі освячували зілля.
Після служби священники могли йти до ланів й освячувати угіддя, щоб вберегти врожай.
Як і на поминальні дні, на Зелені свята люди відвідували могили своїх померлих родичів, влаштовували панахиди й колективні поминальні трапези.
Також є давня традиція українців вшановувати у ці дні захисників, які загинули в боротьбі за свою землю.
Особливо активно з Зеленими святами пов'язували вшанування загиблих у визвольних змаганнях 1917-1920 років.
У міжвоєнній Польщі такі поминання за тиждень після Трійці були справжнім політичним актом українців. Українська громада Перемишля досі проводить після церковної служби марші до могил воїнів УНР та УПА.
Ще з дохристиянських часів на Зелені свята згадують про звичай випікати хліб у суботу та класти на підвіконня, щоб задобрити русалок чи мавок.
У Зелену неділю люди намагались бути обережними: вірили, що мавки чи русалки могли зашкодити необачним людям. Такі традиції найкраще збереглися на українській Волині та на Поліссі, а відгомін цього можна знайти у "Лісовій пісні" Лесі Українки.
Колись Зелені свята також називали "русальний тиждень". Він починався після Трійці і закінчувався у четвер, який ще називали "русальний Великдень".
Тоді мало хто наважувався купатися, щоб не втопитись. Проте дівчата ходили і запускали на воду вінки з квітів, щоб русалки послали гарного нареченого.