Вже четвертий рік у російському полоні перебуває 66-річний житель Нової Каховки Херсонської області Леонід Кондрацький. Російські окупанти затримували Леоніда кілька разів, а остаточно “заарештували” у жовтні 2022 року. Відтоді ані суду, ані вироку в нього немає. Родина отримує повідомлення від звільнених, що стан здоров’я чоловіка значно погіршився.
Про це повідомила «Точці Сходу» його донька Ірина.
Раніше він працював заступником начальника муніципальної охорони Новокаховської міської ради, а після початку повномасштабного вторгнення опікувався цивільними, яким потрібна була допомога.
Вперше Леоніда незаконно затримали на початку березня 2022 року, тоді його сильно побили. Однак згодом відпустили.
На початку квітня за чоловіком знов прийшли російські окупанти – в будинку влаштували обшук. Родину розпитували про Леоніда, про те, чи збираються в будинку друзі, а також забрали його телефон.
“Тато повернувся додому вже після їхнього “візиту” і наступного дня сам пішов в їхню “комендатуру”, бо ховатися не було сенсу, все одно б знайшли. Там відбулась просто бесіда, його попередили, щоб поводив себе тихо і не брав участь у протестах”, – додала Ірина.
Вже 7 жовтня 2022 року Леоніда Кондрацького незаконно заарештували. А у грудні того ж року Міжнародний комітет Червоного Хреста підтвердив, що чоловік у полоні й впродовж 2023 року перебував в одній з колоній на території РФ.
“Але ми майже нічого про нього не знали. Пізніше ми почали отримувати повідомлення від звільнених з полону. Вони пишуть, що батько сильно схуд, втратив понад 30 кілограмів, має проблеми з ногами — вставати та сідати йому дуже важко. Його сильно били – по батькові мій тато Адольфович, а росіяни намагалися добитися, щоб він відмовився від свого тата через таке ім’я. Обвинувачень йому жодних не висунули, сидить разом з військовополоненими, листів не отримав жодного”, – розповіла Ірина.
Вона зазначила, що писала багато звернень до російської сторони, проте відповідей немає.
“Я розумію, скільки молодих людей, військових, сидять за ґратами і їх треба повертати. А цивільних взагалі не мають права брати в полон, вони не комбатанти і зрозумілого, законного механізму їхнього повернення досі немає. Скільки разів подавали на обмін мого батька я не знаю. Коли йдуть обміни, найгірше, що я відчуваю – це безсилля, неспроможність вплинути. Надію я не втрачаю, слабкість і сльози я собі дозволити не можу. Ми дуже чекаємо на нього вдома і любимо його”, – поділилася донька Леоніда Кондрацького.