5 фільмів Docudays UA, які варто встигнути подивитися онлайн

До 3 травня в режимі онлайн триває 17-й Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA. Прем'єри можна переглянути безкоштовно.

Про найцікавіші фільми фестивалю в подкасті Vertigo Filmspotting розповів арт-директор і член відбіркової ради Docudays UA, режисер Роман Бондарчук.

"Чисте мистецтво" – реж. Максим Швед, Польща, Білорусь

"Фільм розповідає про художника-абстракціоніста Захара Кудіна з Мінська, - каже Бондарчук. - Виносив велике полотно на вулицю і перемальовував ЖЕК-арт, як його називають. Це коли працівники ЖЕКу замальовують на стінах теги та графіті, залишаючи після себе різнокольорові прямокутники. У Білорусі є гаряча лінія в ЖЕКу. Свідомі жителі району туди телефонують і кажуть, що у них тут з'явився тег. І бригада з двох-трьох малярок із відрами мчить на це місце й одразу замальовує - байдуже, якою фарбою. Весь Мінськ у цих прямокутниках. Що теж виглядає, як ніби комусь позамальовували рота. Навіть те, які написи зафарбовують, багато говорить про контекст, у якому вони живуть. І Кудін фіксував ці прямокутники на полотні. Передусім цікаво те, що відбувалося навколо цього процесу перемальовування, які люди збиралися. Усі питали, хто йому дав дозвіл це робити. Комунальники коментували, що зображено на цій картині. Приїздили міліціянти. Суспільство намагалося зрозуміти, чи це безпечно, чи можна без дозволу взагалі щось малювати і що це все може означати. Це дуже чистий фільм за концепцією - просто розмови навколо різнокольорових прямокутників".

Pure art, dir. Maksim Shved 2019 TRAILER ENG SUB from Volia Films on Vimeo.

"Батьківщина - це простір у часі" – реж. Томас Гайзе, Німеччина, Австрія

"Це спроба режисера зібрати докупи біографії всієї своєї родини і через історичні події XIX-XX століття показати взагалі, що з нами всіма відбувається. Дуже потужна рефлексія. Таке кіно, може, не так просто дивитися. Але коли я дивлюсь подібні стрічки, вчусь набагато більше. Вони відкривають якісь нові форми. Іноді викликають у тебе питання: а що, так теж можна було зробити в документальному фільмі?"

"Безсмертний" – реж. Ксенія Охапкіна, Естонія, Латвія

"Фільм знятий на півночі Росії. Упродовж стрічки всі готуються до якогось державного свята. Дівчата репетирують танці, а хлопці - номери зі зброєю. І це така абсолютна кінопоезія. З дуже красивою операторською роботою. Там ніколи немає сонця і всі в напівмороку з блідими обличчями. Це створює трошки сюрреалістичне відчуття".

War Note – реж. Роман Любий, Україна

"Кіно зроблено з особистих відеозаписів із телефонів і камер наших солдатів на Донбасі. Вони присилали режисерові свої записи, і він монтував їхні історії. Це набагато емоційніший фільм, ніж робить Лозниця. Дуже близький до своїх героїв. Не відсторонене споглядання. Ти ніби перебуваєш із військовими в тих окопах".

"Будинок" – реж. Тетяна Кононенко, Матільда Местер, Німеччина, Україна

"Іронічна стрічка про харківський Держпром і про людей, які зараз ним користуються. Містить просто фантастичні сцени. Наприклад, у будинку є ліфт, у якому висить оголошення, що ліфтерка піднімає тільки п'ять пасажирів. Зайшли чотири, і вона кричить усім на сходах: "П'ятим будеш?" З таких замальовок складається кіно. Це фільм-есей - дуже глядацький і теплий".