Життєствердний дух «Нескореного Херсона»
У Києві Медіаплатформа «Вгору» 11 серпня презентувала документальний фільм про роботу редакції під час війни. Його вітали оплесками стоячи. Саме це найбільше вразило одну з героїнь стрічки Ірину Ухваріну.
Унікальні кадри, зняті під час окупації та після звільнення міста, спогади про пережите показують останні півтора року життя херсонців очима частини команди Медіаплатформи «Вгору», які зібрав воєдино режисер Устин Данчук. Герої цієї стрічки – фотокореспондент Олександр Корняков, журналістки Ліза Жарких та Ірина Ухваріна, директорка Ілона Коротіцина. Вони не припиняли роботу після захоплення міста росіянами, були активними учасниками мітингів, інформували про події в Херсоні. Хтось перебував у місті аж до звільнення, комусь довелось виїхати. Але де б не перебували члени команди, попри постійну загрозу рідному місту вони не втрачають оптимізму, вірять у перемогу та працюють, демонструючи Україні та світу, що Херсон живий і буде жити. «Нескорений Херсон» – це стрічка про любов до рідного міста.
Олександр Корняков, Ірина Ухваріна, Ліза Жарких, Ілона Коротіцина, Устин Данчук та Дмитро Багненко – один із членів команди, хто пішов захищати Україну
«Для мене найбільшим щастям було те, що люди зрозуміли задум фільму. А саме: херсонці незламані, нескорені й у будь-якій складній ситуації вони не здаються і не втрачають оптимізму – ні в окупації, ні під час повені після підриву Каховської ГЕС», – ділиться враженнями від події директорка Медіаплатформи «Вгору» Ілона Коротіцина.
Перші глядачі одразу вловили цей живий дух нескореності та щедро ділилися своїми почуттями. Пані Олена з Каланчака зізналася: через травматичний досвід, який довелося пережити в окупації, навіть боялась йти на презентацію, але безмежно вдячна творчій групі за той оптимізм, який червоною ниткою пройшов через весь фільм і потужно прозвучав у фіналі.
«Я вірю, що ми дочекаємося. – впевнена пані Олена. – І Скадовськ, і Нова Каховка, Каланчак, Чаплинка... Ми дуже чекаємо і сумуємо. Ваш фільм — це нам подарунок. Спогади про нашу рідну Херсонщину. І ми пишаємося. Нам є чим пишатися. Дякую».
Таким відгукам не може не радіти режисер Устин Данчук. Цей загальний оптимізм, ця життєствердність, віра в себе, в Херсон, в Україну, на які всі одразу звернули увагу, викристалізувалися в момент монтажу фільму.
«Ми побачили дивовижну особливість, що замість постійного суму, замість трагедії є дуже багато оптимізму, героїзму й цієї незламності, – ділиться спостереженням режисер. – Цей фільм і ці події доводять, що ми не тільки страждаємо – ми перемагаємо, ми боремося, ми бунтуємо. Я хочу, щоб у кіно, яке ми будемо робити, яке взагалі будуть робити далі в Україні, саме про це говорили більше, ніж про страждання і трагедію. Бо українці взагалі кинули виклик вселенському злу, вони стоять і продовжують стояти, і це треба донести до глядача всього світу».
Режисер і герої фільму: Ліза Жарких, Устин Данчук, Ілона Коротіцина
Стрічка «зачепила» багатьох людей – і тих, хто пережив окупацію, і тих, хто не мав цього досвіду, але бачив інший, не менш страшний бік війни. Руслана Ричок згадує, як вони, киянки, не розуміючи, що нічого не можуть протиставити смертоносній ворожій зброї, так само як і херсонці, не збиралися покидати своє місто, бо хтось повинен залишитися його обороняти:
«Цей фільм перевернув усе. Сльози ллються мимоволі. Я вам просто дуже дякую, що ви там вижили та тримали дух інших людей. Живіть довго. Прославляйте нашу Україну».
Для Руслани Ричок «Нескорений Херсон» став фільмом про перемогу, про те, що досвід херсонців надихає жителів інших регіонів, а її слова надихнули творців фільму
Герой фільму Олександр Корняков посміхається, йому приємно, коли його робота відгукується в серцях людей. Адже ні для кого давно вже не секрет, що ми бачили та бачимо Херсон його очима, світлини Олександра ширилися світом під час окупації, а зараз він щоденно фіксує життя міста й області, його трагічні та щасливі моменти. Фотограф вкотре відзначає, що його земляки – люди незламні та волелюбні:
«Херсонці сміливі, вони відкрито показували свою позицію, вони з голими руками йшли на російські БТРи. Звичайно, я пишаюся такими людьми».
“Cелфі” з Олександром Корняковим
На одній хвилі з ним і журналіст Віктор Тютюн, який згадує херсонців і зустрічі з ними під час окупації:
«Але вони не змогли окупувати нікого з нас. І це не вдасться нікому, доки працює ця прекрасна команда, доки є такі журналісти, які готові були пожертвувати своїм життям. Я хотів би, щоб ваш фільм одержував нагороди, відзнаки й гроші».
«Життя триває», – підсумував Віктор Тютюн, який представляється як «журналіст із Києва і з Херсона»
Ірина Ухваріна, яка не оминула нагоди розповісти про свою роботу, адже вона плідно працює з юристом Олександром Даниловим і разом з ним збирає докази про воєнні злочини росіян:
«Росія нехтує правила ведення війни. Вона знищує цивільних людей, цивільні об'єкти, вона викрадає цивільних людей, вона без будь-якого приводу позбавляє їх можливості нормально їсти, пити, дивитися новини, бо позбавляє зв'язку, вбиває, руйнує комунікації, об'єкти критичної інфраструктури – це воєнні злочини. І це може бути оскаржено в міжнародних судах. Олександр як адвокат Української гельсінської спілки «З прав людини» безплатно консультує і допомагає оформити документи, якщо постраждала сама людина або її близькі. Консультація безплатна, будь ласка, звертайтеся. Будемо судити Росію разом».
Презентація фільму для Ірини Ухваріної стала приводом донести до людей корисну інформацію
А кількість злочинів, за які треба судити Росію, на Херсонщині аж зашкалює. Своїми враженнями поділився і новокаховський журналіст Олександр Гунько, який пережив полон, допити, схиляння до співпраці:
«Мене тричі заарештовували ФСБ-шники, треба було виїжджати. І сьогодні з цим фільмом переживання, спогади знову нахлинули. Це дуже добре, що ви закарбовували все те, що там було, що відбувалося в Херсоні. Це наша історія, це літопис, який залишиться потім нашим нащадкам».
Поет, журналіст і громадський діяч Олександр Гунько має за своїми плечима піврічний досвід окупації
Ці трагедії не залишаються в минулому, адже всі пам’ятають, що визволення давно чекає лівобережжя Херсонщини. Про важливість говорити зараз не тільки про звільнені Херсон і частину Херсонської області, а й про досі окупований лівий берег, наголошує Ліза Жарких:
«Ми дуже мріємо про те, що скоро зможемо зняти, можливо, не такі великі стрічки, але такі ж важливі відеосюжети про нескорені Олешки, Голу Пристань, Нову Каховку, Каховку, інші міста, села й селища нашої Херсонської області. Зможемо туди поїхати, привезти звідти історії людей, які дуже багато чого пережили та тримаються зараз».
Дивляться в майбутнє і глядачі, мріють, що звільнення лівобережжя дасть їм змогу повернутися в Херсон. Та й зараз багато хто час від часу навідується до рідного міста – як от Інна Михайлюк та Ігор Мішуков, вже рівно рік як кожен з них виїхав, але повертаються, перевіряють, як живе Херсон, друзі й родичі, що не можуть покинути місто або й принципово не хочуть цього робити. І обоє перебувають під сильним враженням від фільму.
«Я такого документального кіно не бачив ніколи, – зізнається Ігор Мішуков. – Це було перше таке кіно, яке мене зачепило від першого кадру до останнього. Я не очікував – чесно скажу. Коли пішов на фільм, думав: я був в окупації, що нового побачу? А зараз хочеться до кожного підійти, обняти та сказати: дуже вам дякую».
Херсонці Ігор Мішуков та Інна Михайлюк називають фільм «Нескорений Херсон» справжнім журналістським подвигом
Для пані Інни все пережите сконцентрувалося в одну годину, вона вважає, що дуже важливо зберігати кожну мить, яка відбувалась, і донести її до всього світу.
На фільм «Нескорений Херсон» чекає фестивальне майбутнє – він подаватиметься на вітчизняні та міжнародні фестивалі документального кіно, тому найближчим часом викладати в YouTube його не будуть.
«Основна наша мета, щоб фільм побачили люди за кордоном, побачили, що відбувається в Херсоні і яким було життя херсонців останні півтора року, — розповідає директорка Медіаплатформи «Вгору» Ілона Коротіцина. — І ми сподіваємося, що це вплине в майбутньому на відбудову міста і Херсонської області, на те, що якісь організації будуть допомагати херсонцям. Наразі ми шукаємо фінансування, щоб показати фільм у різних містах України».
Волелюбні та діяльні журналісти нескореного міста вірять, що все задумане вдасться.
Фото Лі Білецької та скріни з відео Тетяни Набатової
