"Зброю вивезли на Правобережжя". Мер Нової Каховки про те, як окупували місто та як живуть там зараз

Російські війська окупували Нову Каховку в перші дні повномасштабного вторгнення. Зранку 24 лютого 2022 року вони взяли під контроль Каховську ГЕС і вже 26 лютого – зайняли будівлю міської ради Нової Каховки. З того часу життя місцевих жителів різко змінилося: постійний тиск, фільтрації, обшуки, викрадення людей, зникнення активістів і підприємців стали буденністю.

Після підриву дамби Каховської ГЕС ситуація ще більше ускладнилася: значна частина міста була затоплена, інфраструктура зруйнована, а гуманітарна ситуація стала критичною. В інтерв'ю “Вгору” міський голова Володимир Коваленко розповів про початок вторгнення РФ, актуальну ситуацію у місті зараз та про те, як живуть ті, хто зміг виїхати з окупації. 

У попередніх інтерв'ю різним медіа ви казали, що не знаєте, чому так швидко російським військам вдалося окупувати Каховську ГЕС та саме місто. І, за вашими словами, голови інших громад так само були розгублені. Минуло вже три роки, чи можете зараз сказати, що тоді пішло не так? Чому місто виявилося не захищеним від російських військових? 

Мені здається, навіть попри пройдений час, сьогодні ніхто не може дати відповіді на те, чому в перший день повномасштабного вторгнення РФ лівобережжя Херсонщини було повністю окуповане. Ще у 2017 році в тодішнього голови Херсонської ОДА Андрія Гордєєва я просив, аби у Нову Каховку на постійне місце дислокації зайшов якийсь військовий підрозділ. 57-ма окрема мотопіхотна бригада імені кошового отамана Костя Гордієнка зайшла у місто. 

Я розумів, що від Нової Каховки, де є Каховська ГЕС і розпочинає свій шлях Північнокримський канал, до окупованого Криму якихось 55 кілометрів. Місто завжди мало частину протиповітряної оборони, але це ж абсолютно інший підрозділ, у нього функції інші. Окрім того, депутати міської ради виділяли значні кошти на облаштування батальйону територіальної оборони. Коли у перший день повномасштабного вторгнення РФ біля комісаріату зібралося 40-50 людей, аби отримати зброю, стало відомо: зброї у Новій Каховці немає. Її відвезли на правобережжя ще за декілька місяців до цього. Зброя була в Херсоні. Чому так сталося – мені невідомо. Також ми всі думали, що на Чонгарському і на Чаплинському напрямках є потужна лінія оборони. А виявилося, нічого такого там немає. 24 лютого 2022 року, коли о 9-й ранку мені зателефонували та сказали, що російські військові вже пройшли Петропавлівку, я був здивований. 

Станом на 24 лютого 2022 року 57-ма бригада була у Новій Каховці? 

Ні. 57-ма бригада на той момент виконувала бойові завдання в зоні АТО на Луганщині, у Лисичанську, Сіверськодонецьку. І підрозділ протиповітряної оборони також був залучений в АТО. У Новій Каховці залишалося близько 20 людей персоналу 57-ї бригади. Тому прикро, що так склалося. Але бригада підпорядковувалася Генштабу і виконувала їхні завдання. Тому о 10-й годині 50 хвилин 24 лютого ворог зайшов на Каховську ГЕС. 

Окупація Каховської ГЕС російськими військовими. Фото: Російські ЗМІ

Чи давали вам 24 лютого вказівки, рекомендації із Києва щодо подальших дій? Чи ви самі все на місцях організовували? 

У перший день одразу набрали голову обласної адміністрації Геннадія Лагуту. Він сказав, поки що чекайте, бо немає у нас якихось перевірених даних. Він єдиний відповідав на дзвінки. Більше ніхто, ні заступники його, ніхто не відповідав. Також можна було поговорити із представниками СБУ. І скільки надалі я був у Новій Каховці, то двічі на тиждень спілкувався із СБУ, щоб мої дії не розцінювалися як такі, що поставлять під сумнів мою репутацію і законність моїх дій. Наскільки я пам'ятаю, там ще Національна гвардія України повинна була охороняти Каховську ГЕС. Але нібито напередодні початку бойових дій Нацгвардія була відкликана. І на ранок 24 лютого на Каховській ГЕС нікого не було. 

Тобто, Нова Каховка і Каховська ГЕС зустріли повномасштабне вторгнення РФ без зброї та без військового вишколу? 

Не знімаючи брезентових захисних чохлів зі стволів, російські війська зайшли на Каховську ГЕС. У нас було відеоспостереження з дороги, яка йде з Херсона через Шилову Балку, через Нову Каховку, через ГЕС на Генічеськ, на Каховку, на Мелітополь. І було видно, як вони заходять на Каховську ГЕС. А ще ввечері 24 лютого мене о 16:20 викликали на Каховську ГЕС. Зателефонував директор ГЕС, сказав, представники окупаційної влади вимагають мого приїзду. Ми там 20 хвилин розмовляли. Єдине, що я попросив їх, аби вони не знімали нікого із працівників зміни на Каховській ГЕС. Бо там безперебійна робота має бути. І головне, щоб вони не знімали державних прапорів у нашому місті. А в саме місто вони вже зайшли через два дні, 26 лютого. 

Чи пам'ятаєте, які були перші запити від людей, що вони потребували? Що взагалі пам'ятаєте про перші дні окупації Нової Каховки? 

З першого дня місто було відрізане від усього. Наприклад, не вистачало пиломатеріалів, аби ритуальні служби могли робити домовини для померлих. Я вже не кажу про інсулін, про борошно, ну, і все те, що повинно забезпечувати місто. А крім того, після того, як ворог зайшов на Каховську ГЕС, в абсолютній більшості, в тому числі й підприємців, настав період нерозуміння ситуації. І практично все позакривалося. Треба було переконувати усіх, аби працювали комунальні підприємства, лікарняні заклади, і первинка, і вторинка. І тому в розмовах із підприємцями ми переконували, що всім страшно, але водоканал працює, воду вам подає, лікарі йдуть лікувати вас. І так десь на третій день почали відкриватися торгівельні точки.

Ви згадали про ритуальні служби, про борошно, про інсулін. Як тоді розв'язували ці проблеми? Де брали інсулін, борошно? 

Завдяки зусиллям обласної адміністрації була домовленість, і ми їздили через півтора десятка блокпостів аж у Лепетиху. Там брали борошно. Через Берислав до Апостолова їздили за інсуліном. 

Ви залишалися жити в окупації. 5 місяців були в Новій Каховці після початку повномасштабної війни. 

Я був до 15 липня 2022 року. Нас до цього попередили, якщо протягом 2-3 наступних днів ми не виїдемо, то ми підемо на підвал.

Особисто у вас були контакти з російськими військовими? 

Так, були. Перший раз – коли мене викликали на Каховську ГЕС. Це було якраз після того, як неподалік розстріляли авто, загинула родина: дідусь, бабуся, невістка і двоє маленьких дітей. Водій не зупинився на блокпосту, по машині окупанти відкрили вогонь. БТР його зіштовхнув із дороги. Згодом швидка забрала тіла – п’ятеро загиблих.

Другий випадок був 26 лютого, коли до мене в кабінет прийшов військовий із представником окупаційної влади. Сказали, що я маю тут сидіти, а вони спостерігатимуть. Я відмовився співпрацювати. 15 квітня мене знову викликали – намагалися змусити дати інтерв’ю для російських каналів. Я відмовився, навіть якщо мені це буде коштувати життя. Мені тоді було 65 років. Той, хто намагався тиснути, зрештою назвав мене «сміливим дядьком» і відпустив.

Окремо намагалися змусити організувати футбольний матч і виступити 9 травня – я сказав, що на це не піду. Тиску після цього більше не було. Був випадок із селищним головою Новоолександрівки – його викрали, тримали у катівні, потім відпустили. Ми бачили його – вся спина чорна, відвезли до лікарні. 

Зрозуміло, перші дні вторгнення РФ були важкі для всіх нас. Ніхто не знав, що робити. Хочеться поговорити про актуальну ситуацію у Новій Каховці. Остання інформація, яка була, що у місті є проблеми з електрикою, є проблеми з водою. І в попередніх інтерв'ю ви казали, що людей нібито змушують мігрувати по місту, і та частина міста, що ближча до Дніпра, до лінії фронту, руйнується. Що можете сказати зараз? 

Абсолютна більшість новокаховців виїхали за межі міста. Більшість перебуває в Україні, велика частина – в Європі. Також є частина людей, які виїхали в Росію. У місті залишилося із 65 тисяч населення від 14 до 17 тисяч. Ну, і більшість із них проживає у сільських населених пунктах. Бо до Новокаховської громади, окрім міста Нова Каховка, входять ще села Козацьке, Веселе, Дніпряни, Райське​, Тополівка, Корсунка​, Маслівка​, Нові Лагері​, Обривка​, Піщане​. 

На сьогодні, сказала мені одна людина, якби ви побачили, що з Новою Каховкою зробили зараз, то у вас би серце розірвалося. Проспект Дніпровський, найближча до Дніпра артерія, недоступна. Парк перетворений на лінію оборони. Там поставлені бетонні оборонні споруди, вирізано багато дерев. Навіть у парковій зоні є поховані російські військові. 

Після підриву Каховської ГЕС та підтоплення – поруйновані наші пам'ятки архітектури. Також постраждав літній кінотеатр, спортивний комплекс. Нещодавно розмовляв з однією людиною, вона каже: у старій частині міста у будинках ніхто не живе, а в розбитих вікнах вітер гуляє.  

Пошкоджені обстрілами житлові будинки у Новій Каховці. Фото: Телеграм-канал Нова Каховка/Новини

Ситуація дуже важка: вся територія від Дніпрян до Кринків, включно з Корсункою, знищена. Місто витягнуте вздовж Дніпра, і більш-менш живим залишився лише мікрорайон заводу «Сокіл», де колись мешкало близько 30 тисяч людей. Зараз там зосереджене життя.

У місті російські дрони “полюють” на цивільних. Також знищена школа №6, школа №2 майже згоріла, розбитий музей, галерея, пенсійний фонд, будинок дитячої творчості, станція юних техніків. Ринки та торгівельні точки непридатні для використання. Багато житлових будинків зруйновано.

Більшість мешканців виїхали вглиб – до Скадовська чи Генічеська, іноді повертаються перевірити майно. Деякі квартири у багатоповерхівках займають військові, переодягнені в цивільне.

Вони самі заселяються? Чи, може, вже і родини туди свої перевезли?

Ні, враховуючи, що Нова Каховка на лінії фронту, то не ризикують. Це рідкісні випадки. На Дніпровському проспекті російські військові позаймали квартири у будинках, де ще живуть наші люди. І вони пускають мешканців у свої оселі за пропусками. Одна жінка сказала: «Сил вже нема це терпіти – морально знищені, не знаєш, що буде далі. Ідеш вулицею – зупинять, і де ти будеш далі, ніхто не знає».

А яка ситуація з комунальними послугами? Та ж сама ритуальна служба, чи вивозять сміття? 

Ритуальна служба працює, поховання відбуваються, але в дуже обмеженому форматі: відспівування проводять біля моргу, а на кладовище дозволяють поїхати лише двом-трьом родичам. Послуги платні й чітко регламентовані.

Сміття вивозять нерегулярно: у новобудовах це відбувається два-три рази на тиждень, у старій частині міста – раз на тиждень або й рідше. Вода подається з перебоями, так само як електроенергія і зв’язок – усе працює нестабільно, адже територія прифронтова й постійно перебуває під загрозою обстрілів.

Місцеві мешканці кажуть, що інформація про обстріли з боку ЗСУ не відповідає дійсності. Люди самі бачать, звідки летить – ворожі позиції розташовані в лісовому масиві поблизу мікрорайону «Сокіл», це недалеко від  Дніпра. Артилерія стріляє просто з того лісу, і снаряди падають у двори житлових будинків.

Комунальні підприємства працюють із перебоями. З березня цього року мешканцям почали приносити платіжки за комунальні послуги – це вперше за останні три роки. Більшість людей шоковані цифрами у платіжках. Наприклад, одному мешканцю принесли рахунок за п’ятикімнатну квартиру, хоча в місті навіть не було таких проєктів. Людей примушують платити. 

Взимку в старій частині міста по тижню-два не було світла. А оскільки ще з 2005–2007 років усе місто перевели на індивідуальне опалення, котли не працювали без електрики. Було дуже холодно, і мешканці  страждали.

Нова Каховка під російською окупацією. Фото: Телеграм-канал Нова Каховка/Новини

Що стосовно медичних послуг та ліків у Новій Каховці? 

Наша міська лікарня раніше була зразковою – мала нове приймальне відділення, планували встановити ангіограф для операцій на серці. Але зараз все обладнання з лікарні вивезли або вкрали. Більшість медичних послуг недоступні, навіть аналізи тепер здають у Каховці, Скадовську чи Новорайському. А якщо серйозно захворів – треба їхати в Сімферополь. Якщо немає російського паспорта, дістатися туди майже нереально. У місті залишилося лише 10-12 лікарів переважно літнього віку, які не виїхали й продовжують працювати. Послуги надають без співпраці з окупантами. Проблема з доступністю: пів року був лише один терапевт, до якого записувалися за тиждень-два наперед. Є кардіолог, є там пульмонолог.

Згадаймо про деокуповану частину Новокаховської громади, села Козацьке та Веселе, які розташовані на правобережжі Херсонщини. Ці населені пункти під постійними обстрілами РФ. Чи залишаються там ще люди?

Правий берег практично, як жила територія, не існує. Декілька будиночків, може, залишилися, решта – руїни. Там залишається жити близько 100 людей. 

Це і в Козацькому й у Веселому разом? 

Разом, так. Десь 105, 110, 120. Попри все, у Козацькому та Веселому привозять пенсії, гуманітарку, допомагають із комунальними питаннями. Але майже щотижня доводиться евакуйовувати людей. Бо всі живуть у підвалах. Люди поступово виїжджають, ще декілька місяців тому було 150-160 осіб. Коли остаточно розуміють, що ворог не відступає, – наважуються їхати. Населені пункти під нахилом до Дніпра перетворились на мішень – росіяни просто "розважаються", обстрілюючи їх.

Ми спілкувалися із волонтером Стефаном Воронцовим. Він один із засновників організації “Humanity”. Організація допомогла виїхати з лівобережжя Херсонщини понад 6 тисячам людей. Волонтер родом із Нової Каховки. Він каже, що влада не допомагає волонтерам, які вивозять людей з окупації та зовсім не комунікує з ними. Також є проблеми із допомогою переселенцям. Чи тримаєте ви зв'язок із волонтерами, які допомагають людям виїхати з Нової Каховки? Що можете сказати щодо проблеми комунікації між владою та волонтерами? 

Більшість людей, які мали намір виїхати, вже це зробили. Ще у грудні багато хто вирушав у глибину Херсонської області в напрямку Скадовська, Новотроїцька, далі від лінії фронту. Зараз ситуація складніша: ворог не завжди дозволяє виїзд, але є випадки, коли людям це вдається. Наприклад, одна родина змогла дістатися до дітей через Росію та Білорусь, перетнула кордон Польщі вже за українськими паспортами, зустрілися з донькою, сином, онуками – і повернулися назад. Людям за 70 років, і коли їх питають, чому не залишилися, вони відповідають: «А де ми там потрібні?».

Люди залишаються в окупації, бо бояться невизначеності: у такому віці важко знайти роботу, житло – дороге, державної допомоги недостатньо. А ще – житло ж своє, навіть під обстрілами, але рідне.

Водночас із тих, хто виїхав раніше, майже ніхто не повернувся в Нову Каховку. Можливо, хтось і повертається в інші окуповані міста, але про Нову Каховку можна точно сказати: назад не їдуть. Ті, хто залишився, скоріше за все, вже нікуди не поїдуть. У них єдина мрія – побачити дітей та онуків. Багато хто каже: «Може, ми більше й не побачимо їх. Хоч померти – але побачити».

А що можете відповісти волонтерові Стефану, він каже, що влада ніяк не комунікує і не підтримує їх?  

Зараз ці повноваження перейшли до військової адміністрації, тому я офіційно не займаюся питаннями евакуації. З особистих розмов знаю: більшість тих, хто хотів виїхати з Нової Каховки, вже це зробили. Переконувати когось більше не потрібно – залишилися здебільшого ті, хто з певних причин не може виїхати. Наприклад, одна жінка доглядала лежачого батька, якому було 95 років. Тепер планує виїхати найближчим часом. Але загалом – за ці три роки, вже всі, хто мав тверде рішення, виїхали.

Стосовно тих, хто вже виїхав. В інтерв'ю “Українській правді” у липні 2022 року у відповідь на питання щодо подальшої своєї роботи мером ви сказали, що плануєте розбудовувати Каховську районну адміністрацію у Кривому Розі: відкривати там гуманітарний, благодійний та інформаційний напрям. Що зараз із роботою адміністрації? Чи є можливість мешканцям Нової Каховки звернутися до вас по допомогу? 

Херсонський хаб продовжує працювати, а в ньому є представники з Нової Каховки. Подібні структури також функціонують в Одесі та Києві, де багато новокаховців. У першій рік повномасштабної війни багато благодійних фондів активно допомагали, але зараз більшість справ переходить під контроль військової обласної адміністрації. Ми організовуємо різні заходи для мешканців, зокрема, День міста, який проходив 28 лютого в співпраці з адміністрацією Кривого Рогу. А також святкові заходи для дітей під час новорічних свят. Тож ці структури наразі продовжують працювати та допомагати людям.

І де можна знайти перелік цих хабів та їх контакти? 

На сайті Новокаховської міської військової адміністрації є усі контакти. 

І наостанок, що б ви хотіли сказати жителям Нової Каховки, які залишаються в окупації?

Новокаховці – унікальні люди, оскільки їхні родини були переселені з усіх куточків Радянського Союзу. Хоча не всі з них на початку володіли українською мовою, але їх любов до рідного краю величезна і залишається такою досі. Я вірю, що Нова Каховка буде звільнена, ми повернемося додому і нашої любові вистачить, аби відбудувати усе зруйноване. І зробити її такою ж чудовою та красивою, яка вона була для нас і для гостей Херсонщини.