Як у Херсоні допомагають постраждалим від домашнього насильства
В окупованому місті правоохоронних органів не було. Тож випадки домашнього насильства залишалися без реагування. Їхня кількість, за безкарності кривдників, зросла. Наразі виправити все в фронтових умовах і за нестачі фахівців – складно.
Про те, як відновлюють роботу з запобігання таких злочинів і як допомагають постраждалим, журналістка “Вгору” Ганна Щидловська говорила з керівницею “Притулку для постраждалих від домашнього насильства” Наталією Краскою та начальницею сектору з протидії домашньому насильству, майором поліції Оленою Волкодав.
Про роботу притулку
Кризовий центр або притулок для постраждалих від домашнього насильства в Херсоні створили ще у 2019 році за ініціативою Антона Єфанова, нині заступник начальника МВА з гуманітарних питань та Наталії Краски, відтоді незмінної керівниці притулку. Це сталося в рамках проєкту за підтримки Представництва Фонду ООН у галузі народонаселення (UNFPA) в Україні. На той час домашнє насильство було криміналізовано Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». За законом, кривдників стали притягувати до кримінальної відповідальності. Розробили й дієвий механізм допомоги та захисту людей, які постраждали від домашнього насильства.
Наталія Краска – незмінна керівниця притулку
Одним із таких засобів – надання потерпілим безпечного тимчасового цілодобового перебування та комплексної допомоги для захисту їхніх прав, підтримки, відновлення та повернення жінок до повноцінного життя.
У херсонському притулку одночасно можуть перебувати 12 осіб. Це жінки різного віку, а також матері з дітьми. Адже діти, які стали свідками насильства, завжди є постраждалими.
Кривдниками переважно виявляються чоловіки, або діти чи онуки літніх безпомічних людей. Постраждалі, які потрапляють до притулку, мають схожі проблеми. Вони морально та нерідко фізично травмовані, налякані й розгублені. А ще дуже часто не мають ані змінного одягу, ані документів, ані грошей – взагалі нічого. Тут вони отримують не лише тимчасове житло і всебічну підтримку, а й повне утримання протягом всього строку перебування. У закладі цілодобово чергують фахівці із соціальної роботи. Є психологічний супровід жінок та дітей. Навіть після переїзду з притулку, жінки можуть отримувати психологічну підтримку впродовж кількох років. Крім того, їм допомагають отримати первинні юридичні консультації, а за необхідності, допомагають довести справу до суду. Щоб клієнтки могли консультуватися з юристами, керівництво притулку уклало угоду з центром надання Безоплатної правової допомоги.
Ми працюємо над відновленням документів, допомагаємо влаштувати дітей до дитсадка чи перевести до іншої школи, бо не можна, щоб дитина відвідувала ті самі заклади що й раніше, наражаючись на небезпеку зустрітися з кривдником. Допомагаємо жінкам і з працевлаштуванням, пошуком житла, – розповідає про роботу закладу керівниця.
Ще до війни, у 2020 році, притулок став підрозділом Херсонського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Створили відділ із запобігання та протидії домашньому насильству, до якого потім увійшов і денний центр для постраждалих, а вже у 2022 році й мобільна (виїзна) бригада соціально-психологічної допомоги. На жаль, під час війни та окупації більшість засобів впливу стали недоступними.
Що відбувалося в окупації
Ми не могли діяти відкрито та інформувати про послуги. Колишні клієнти, які знали, де розташований Центр соціальних служб, і мали мої особисті контакти, могли отримати консультації. Принаймні, поки була можливість зв'язуватися за українськими месенджерами, – згадує Наталія Краска.
В окупованому місті не було українських правоохоронних органів. А самі окупанти байдуже ставилися до фактів насилля в родинах, не реагували навіть на загрозливі для життя жінок та дітей випадки.
Нам довелося евакуювати з Херсона жінку та трьох її дітей, які піддавалися жорстокому домашньому насиллю, йшлося про збереження життя. Ще чотирьох жінок із дітьми утримували в притулку до липня 2022, – розповідає Наталія.
Наші дні, наслідки одного з обстрілів міста.
До повномасштабного вторгнення у притулку за штатом цілодобово працювали 4 фахівці із соціальної роботи, що чергували за графіком доба через три. Крім того, у штаті є юрист, психолог і прибиральниця. На період окупації, крім керівниці, в притулку залишилось лише два фахівці з соціальної роботи.
Коли поряд розташувалися окупанти, а евакуювати з міста всіх підопічних можливості не було, клієнтів притулку перевели до Соціального центру матері та дитини міської ради й утримували обидва заклади спільними зусиллями з березня до липня 2022 року. Запасів притулку вистачало. Однак доводилося роздобувати через волонтерів деякі харчі (молочні вироби для малечі, яйця, овочі) та речі першої потреби. До серпня клієнтів притулку та центру матері та дитини в закладі не залишилося. Їх старалися прилаштувати, адже окупанти будь-якої миті могли захопити приміщення центру. Когось евакуювали, хтось поїхав до родичів у села, хтось знайшов роботу і зміг винаймати житло.
За словами Наталії, наприкінці літа та восени ситуація із ввозом гуманітарної допомоги стала надто напруженою, однак на той час вже діяла ціла мережа волонтерських об’єднань. Вони допомагали з перевезенням, розвантаженням, ділилися ресурсами, що дало змогу протриматися в цей нелегкий період і забезпечити більшість нужденних найнеобхіднішим.
Нові реалії
З перших днів після деокупації, команда притулку разом із центром соціальних служб на чолі з Антоном Єфановим долучилася до приймання, обліку та видачі гуманітарної допомоги на міському складі. Працювали там з жовтня по лютий без вихідних – з ранку до пізньої ночі. За словами Наталії, перемовини з донорами для нових проєктів та зустрічі з представниками міжнародних організацій відбувалися на фоні мішків з картоплею та банок з консервацією, паралельно із вивантаженням фур, виписуванням актів передавання, видачею вантажів отримувачам.
Сектор з протидії домашньому насильству повернувся до Херсона лише на початку лютого. Прокуратура, суд – лише у вересні поточного року. Центр надання безоплатної правової допомоги й досі працює виключно онлайн. Але найголовніше, що взаємодію між суб’єктами, які запобігають та протидіють домашньому насильству, відновлено та поступово буде налагоджено.
Наталія Краска уточнює: сьогодні цю роботу ускладнюють неможливість проводити інформаційні кампанії, тренінги та семінари офлайн, а також нестача кваліфікованих працівників. Пошук умотивованих фахівців, їх навчання, та підвищення кваліфікації – один із напрямків діяльності на сьогодні. Альтернативою є залучення в місто спеціалізованих проєктів, що фінансуються різними небюджетними організаціями.
Приміщення притулку, пошкоджене від обстрілів
Окрема проблема із безпековою ситуацією – інформувати широкий загал про те, де розміщуються спеціалізовані служби підтримки постраждалих осіб фактично неможливо. У загальному доступі є лише телефони декількох сервісів, створених з початку деокупації. Це сім проєктів, ініційованих Наталею та її однодумцями.
- Денний центр, для постраждалих від домашнього насильства де можна отримати консультації соціальних працівників. Тел: 0503709126, 0503709140
- Мобільний центр допомоги врятованим, спеціалізацією якого є робота з постраждалими від сексуального насильства під час конфлікту, домашнього та гендерно зумовленого насильства. Тел: 0509254175
- Дружній до жінок і дівчат простір «Вільна». Тел: 0 671316336
- Інтегрований центр комплексної підтримки Brave&Safe для постраждалих від гендерно зумовленого насильства, внутрішньо переміщених осіб, тих, хто постраждав внаслідок воєнних дій (реалізовує Представництво міжнародної благодійної організації HealthRight International (Право на здоров’я) в Україні, за підтримки міжнародної благодійної фундації «FHI 360»). Тел: +380667952367, +380993491059, +380505776012.
- Проєкт «Вдома» (реалізуються Українським жіночим фондом), який допомагає цивільним, що постраждали від війни. Тел: 0935451320, 0662826030
- Простір для жінок та дівчат в Херсоні (реалізуються Жіночим консорціумом України за підтримки International Medical Corps). Тел: 50509158175
- Мобільна бригада соціально-психологічної допомоги постраждалим від домашнього та гендерно зумовленого насильства (реалізуються Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні (UNFPA). Тел: 0952502687, 0671865600
У всіх цих проєктах залучені психологи, юристи та фахівці із соціальної роботи.
Відновлення роботи притулку
Коли росіяни підірвали Каховську ГЕС, співробітники притулку працювали у тимчасових шелтерах для врятованих. Тому відновлення роботи притулку перенесли аж до серпня. Раніше це було неможливо й через те, що у вересні 2022 року окупанти пограбували приміщення притулку – вивезли обладнання, меблі, знищили камери відеоспостереження та систему пожежної безпеки. Щойно вдалося це все відновити, одразу ж почали приймати клієнтів. За перший місяць до притулку влаштували 10 осіб. Одна з постраждалих – Юлія, мати трьох дітей, потрапляє до притулку вже вдруге.
Вперше, – коли її середній дочці було близько трьох місяців. Подробиць вона не розповідає. Тоді вона пробула там пів року. Зі своїм теперішнім кривдником –чоловіком Юлія живе 5 рік. За її словами, все було ніби гаразд до смерті його матері. Чоловік іноді випивав, але руку на неї не підіймав, а тоді запив, перестав працювати й став агресивним. Якось, розсердившись на прохання дружини згадати про дітей, кинути пити й почати шукати хоч якусь роботу, сильно побив Юлю.
Вона викликала поліцію, сказавши кодове слово “Поліна”. Так раніше називався відділ з протидії домашньому насильству. І одразу ж зателефонувала керівниці притулку, контакти якої зберегла. Дорогою жінку нудило, закладало вуха. На голові була величезна гематома. Юлю відвезли до лікарні, там виявили струс мозку. Вона з дітьми перебуває в притулку вже два місяці. Тут їй допомогли перш за все психологічно. Про атмосферу закладу жінка говорить так:
Я знаю, що тут до мене не будуть ставитися зверхньо. Тут ми всі як одна сім'я. Я можу прийти з будь-чим і мене завжди вислухають. Дадуть пораду й допоможуть.
Як реагує і чим допомагає поліція
Про роботу з випадками домашнього насильства розповідає майор поліції Олена Волкодав
У нас всі служби працюють цілодобово, підтримуючи телефонний зв'язок. Я можу сказати, що такої взаємодії, яка у нас склалася між всіма службами, мабуть, ніде нема, – розповідає Олена Волкодав.
За її словами, сектор з протидії домашньому насильству почав працювати з 10 лютого. За цей час поліція отримала 845 викликів, і в 498 випадках підтверджено домашнє насильство.
Коли виявляється факт домашнього насильства, поліція першочергово проводить оцінку ризиків. Якщо постраждалій загрожує небезпека для здоров'я та життя, їй пропонують тимчасове перебування в притулку. Перед тим, як помістити туди жінку, проводиться медичний огляд потерпілої та дитини, якщо вона в неї є, щоб вони вчасно отримали необхідну медичну допомогу.
З кожним, хто зазнав домашнього насильства, проводиться бесіда, складається план індивідуальної безпеки. Встановлюється, чи безпечно їй залишатися за місцем проживання. До притулку направляють не всіх. Хтось може деякий час проживати у родичів, щоб бути в безпеці.
Іноді людей перевозять і до інших областей, де наразі більш безпечно, ніж у Херсоні, особливо якщо у постраждалих є діти. Людина може обрати більш прийнятний варіант.
Жінкам надається вся можлива допомога, в тому числі і первинна юридична, проводиться роз'яснення, які вони мають права, куди можуть звернутися. Зокрема й до суду для видачі обмежувального припису (заборона кривднику перебувати в місці спільного проживання з постраждалою особою) Хтось потребує відновлення документів.
Поки готувався матеріал, приміщення притулку потрапило під ворожий обстріл. На той момент там перебувала чергова фахівчиня з соціальної роботи й одна клієнтка з двома маленькими дітьми. За словами Наталії Краски, людям вдалося сховатися й ніхто не постраждав. Однак постраждав сам притулок. Поки там наводитимуть лад, підопічних евакуювали до іншого закладу.
Про роботу Центру соціальних служб у фронтовому Херсоні читайте в матеріалі.
