Багато чого навчилися і готові допомагати – про роботу Центру соціальних служб у фронтовому Херсоні

В окупованому Херсоні соціальні служби змушено займалися переважно гуманітарною допомогою. Про зміни, які сталися в соціальній сфері після звільнення правобережної Херсонщини, журналістка “Вгору” Ганна Щидловська поговорила з виконувачкою обов'язків директора Херсонського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Іриною Сербул.

Сталеві нерви та робота в підвалі

За словами Ірини, після деокупації відновив роботу не тільки Центр соціальних служб, а й Центр матері та дитини й притулок для жінок, що постраждали від домашнього насилля. До речі, притулок нарешті  працює за своєю колишньою адресою. Попри життя під постійним вогнем, соціальні працівники, що залишилися в місті, продовжують виконувати свою роботу.

За її словами, переважна частина фахівців Центру соціальних служб виїхала в часи окупації. Деякі повернулися, але Ірина дуже турбується, що в них можуть не витримати нерви, і вони знову поїдуть.

Приміщення Центру соціальних служб, яке, до речі, є архітектурною пам'яткою, дуже постраждало від обстрілів. Після потужного січневого прильоту в будівлі вилетіли всі 25 вікон, пошкоджено шифер, електропроводку, інтернет.

Після цього четверо фахівців Центру перемістилися до підвалу. Відтоді працюють і приймають людей там. Ірина сподівалася до зими повернутися до себе в кабінети, але поки немає можливості все відремонтувати, тож імовірно і працюватимуть у підвалі.  

Проблеми. Як їх вирішити

Передусім – це нестача фахівців. До повномасштабної війни в Центрі соціальних служб та притулку для постраждалих від домашнього насильства було 15 фахівців із соціальної роботи. Тепер їх удвічі менше.

Ірина Сербул намагається розв'язувати проблему кадрового голоду, залучаючи до співпраці спеціалістів з різних проєктів, що нині діють у Херсоні за підтримки міжнародних донорів. У їх складі є психологи й соціальні працівники, юристи.

Також у місті функціонує мобільний центр допомоги врятованим, в якому можуть надати психологічну підтримку, юридичну консультацію та соціальну допомогу потерпілим від бойових дій та насильства під час війни. Центр ВДОМА (центр відновлення, допомоги, оцінювання, моніторингу, адвокації). У них є соціальні працівники, є психологи і юрист. 

Фахівці Центра не один раз брали участь у навчанні з основ першої домедичної допомоги

Відновлена робота закладів

За словами Ірини Сербул, майже одразу після деокупації, відновив роботу соціальний центр матері та дитини. Туди направляють вагітних жінок, в яких є ризик відмови від дитини, та молодих матерів, яким немає куди піти з новонародженим малюком. У центрі можуть перебувати жінки з 7 місяця вагітності й жінки з дитиною від народження до 18 місяців. Приміщення розраховано на десять осіб із дітьми. Наразі там три жінки.

Та найбільшим досягненням Ірина Сербул вважає відновлення роботи притулку для тих, хто постраждав від домашнього насильства. Адже за час окупації, за відсутності правоохоронних органів у місті, такі випадки  почастішали. Притулок цей потаємний, розташований у доволі безпечному місці. З кінця липня там уже перебувають жінки з дітьми. За перший місяць роботи до притулку потрапило 10 людей.

Під час окупації приміщення закладу пограбували, тому для відновлення його роботи знадобився час.

Звичайна робота в складних обставинах

Щодо звичайної соціальної роботи, яка була до війни, то з цим наразі фахівці центру мають певні труднощі. Адже випадки, з якими вони стикаються в роботі, стали складнішими.

Основні клієнти центру соціальних служб – сім'ї, що мають ризик втрапити або вже потрапили в складні життєві обставини. Враховуючи теперішню ситуацію, можна констатувати: майже все населення   Херсона можна віднести до цієї категорії. Багато людей втратили роботу, стабільні доходи, чимало родин залишилися без житла, не всі діти навчаються. А ще – постійні стреси. Усе це дуже впливає на загальний добробут родин із дітьми.

Привітання юних футболістів із днем захисту дітей

Через війну дуже похитнулася система всієї соціальної сфери, зокрема, у царині захисту дітей. Є просто кричущі випадки, спричинені поганим виконанням батьківських обов'язків.

Якісь родини, що і раніше перебували на обліку під контролем соціальних служб, під час війни та окупації почали пиячити, знімаючи стреси. Ірина констатує, якщо до війни можна було соціальною роботою й підтримкою вплинути на такі сім'ї, то зараз це стало складніше й іноді доводиться приймати важкі рішення про вилучення дітей. Тимчасово такі діти перебувають у лікарнях. Поки їх обстежують і лікують, з батьками проводять виховну роботу. Комісії із захисту прав дітей, які частково відновили  роботу після деокупації, приймають рішення про вилучення дітей. Якщо повернення дитини додому неможливе, тоді її намагаються влаштувати в інші заклади. Через те, що в Херсоні немає місць, де можна безпечно розміщувати дітей, їх направляють до інших областей, найближчі заклади є в Миколаєві.

Про нові види діяльності

Працюють фахівці соціального центру й із родинами, чиїх дітей  повернули з окупованої Росією території.

Ще одна сфера діяльності центру соціальних служб – оцінка потреб родин для встановлення дітям статусу постраждалих від збройного конфлікту, пов'язаного з окупацією та з бойовими діями. З липня вже надійшло понад 1500 звернень. Їх опрацьовують, на підставі зроблених соціальними працівниками висновків батьки звертаються до служби у справах дітей, де їм встановлюють відповідний статус.

За зізнанням Ірини, щоби зберегти здоровий глузд у фронтових умовах життя, вони з колегами намагаються брати участь у всіх виїзних заходах – тренінгах, навчаннях, воркшопах, куди їх тільки не запрошують. Бо конче необхідно хоча б на декілька днів трішки видихнути, перезавантажитися, відіспатися, а також дізнатися та  опанувати щось нове.

Зустріч із колегами з Миколаєва. Обговорювались стратегії розвитку та відновлення громади в умовах викликів воєнного часу 

Про першочергові потреби херсонців і чому їх не завжди можна задовольнити, читайте в матеріалі .