Як боротися з російською пропагандою, або Чому важливо деокупувати не лише території, але й історичну пам’ять
Через війну багато хто з нас став не лише свідком потужного руху артивізму, але і його учасником. Артивізм — це поєднання мистецтва та активізму.
Флешмоби, перформанси, інсталяції, мурали, цитати, меми стали інструментом боротьби проти війни росії в Україні, а також способом донести світу правду про російську агресію.
“Мистецтво — інструмент комунікації”
Ці інструменти служать комунікації на підконтрольних Україні територіях, окупованих землях і за кордоном. Саме тому українці та українські діаспори активно організовують різні акції за кордоном. Адже саме так можна звернутися до європейців, до світу, розповідаючи правду про війну, біль, страх та воєнні злочини росії.
“Численні перформанси після жорстоких подій у Бучі. Акції протестів у Європі з флешмобами, на яких люди лягали на землю із зв’язаними руками, мурали на підтримку України та засудження війни, зафарбоване у червоний колір озеро біля посольства Росії у Вільнюсі — все це не лише увійшло в історію. Це — інструменти артивізму, через які українці доносять інформацію, долають кордони, комунікують”, — пояснює Олена Афанасьєва — голова ГО “Центр культурного розвитку "Тотем" та кураторка ініціативи “Майстерня артивізму”. Ініціаторка і керівниця багатьох культурних і мистецьких проєктів в Україні і за кордоном.
Олена Афанасьєва у Херсонському NGO Хабі в Івано-Франківську
Олена Афанасьєва на запрошення ГО “Громадський центр “Нова генерація” була спікеркою зустрічі "Мистецький спротив херсонців та відновлення колективної пам'яті". Вона розповідала громадським активістам, як саме вони можуть використовувати ці інструменти для ефективної організації громадянського суспільства, боротьби з російською пропагандою та посилення громадського спротиву.
“Мистецтво як комунікація повинно бути настільки ефективним, щоб згодом люди могли згадати про цю подію чи захід. І коли говоримо про артивізм, маємо розуміти, що мова йде не про прекрасне. Мистецтво має викликати емоцію. І через ці інструменти ми говоримо з аудиторією та світом”, — пояснює мисткиня.
Посилити голос херсонських активістів через мистецтво
Громадська діячка, виконавча директорка ГО “Громадський центр “Нова генерація” Оксана Глєбушкіна виїхала з окупованого Херсону до Івано-Франківська. Тут організація розвиває херсонську спільноту, підтримує активістів, працює з іншими організаціями громадянського суспільства Херсонщини на заході України.
“Мета нашого проєкту — це посилити голос херсонських активістів проти російської пропаганди та окупації Херсонщини. Голос херсонців має звучати голосно. Ми тримаємо інформаційний фронт на національному та міжнародному рівнях. І працюємо, щоб тема України не зникала зі світового порядку денного. А мистецтво та культура — це те, що може посилити і зробити цей голос гучнішим”, — каже Оксана Глєбушкіна.
Одним із таких гучних голосів став проєкт Олени Афанасьєвої “LIVE” — “ЖИТТЯ”. Він вже був презентований за кордоном. Тепер виставка проходить і в Україні. Зокрема, Олена презентувала її учасникам зустрічі на запрошення ГО “Громадський центр “Нова генерація”.
Проєкт — це історії звичайних українців, життя яких війна розділила на “до” та “після” 24 лютого. Він про людський вимір війни. Про те, як війна змінила життя людей, які вчора ще були кондитерами, вчителями, юристами, підприємцями, а ще — чиїмось дітьми й батьками. З російським вторгненням вони залишаються вразливими як всі цивільні люди в Україні. На оголених тілах персонажів чорною фарбою намальовані бронежилети — так херсонські активісти показують, що війна глибоко, як татуювання, проникла в життя і під шкіру кожного українця.
Деокупувати не лише території, але й історичну пам’ять
Цю тему порушує Наталя Бімбірайте — голова правління ГО “Культурний центр Україна-Литва”. На базі археологічної експедиції до фортеці Тягинь Херсонської області вона говорить про важливість знахідок, які остаточно спростували історичний фейк росіян про так звану “новоросію” на півдні України. І артефакти, знайдені під час розкопок, руйнують наративи російської пропаганди щодо історії України, її культури та розвитку
“Ці артефакти свідчать, що ніякої Росії тут не було. Жодні свідчення про нібито російську культуру на півдні України не підтверджуються. Навіть дата святкування Дня міста Херсона є хибною. Як і те, що південь України ніби-то заснувала російська імператриця Катерина ІІ. Насправді на цій території ще до росіян була розвинена цивілізація. Тут були українці, греки, литовці та інші народи, яких уже у 18 столітті окупувала Росія. Результати експедиції вкотре засвідчують: Росія знищувала нашу історії та культуру, переписувала її у літописах. Росія — окупант. І вона завжди такою була. Це підтверджують розкопки. Маємо говорити про це всьому світу ”, — пояснює Наталія Бімбірайте.
Наталя Бімбірайте у Херсонському NGO Хабі в Івано-Франківську
Громадські активісти вже думають, над чим працюватимуть після звільнення Херсонщини. І одним із завдань визначають деокупацію історичної колективної пам’яті. Вивчення історії краю та ідентичності регіону, їхню популяризацію серед інших регіонів України та у світі. Адже саме так можна ефективно боротися з російською пропагандою та окупацією не лише територій, але й історії, культури, мови. Зрештою, задля відновлення історичної справедливості.
Окупована спадщина, яку втратити не можна
Якщо про нові дослідження та розкопки одні активісти наразі можуть лише мріяти, оскільки війна триває, то інші активісти вже активно популяризують архітектурну спадщину.
Мандрівну виставку "Окупована спадщина: кам'яні вишиванки Нової Каховки" активно представляють у містах України архітекторки з Херсонщини Тетяна Євсеєва та Єлизавета Євсеєва. На каркасних конструкціях розміщені банери із фотографіями кам’яних вишиванок. Українські геометричні орнаменти, переплетені візерунки із зображенням птахів й рослин — і все це на камені за унікальною технікою монументаліста, художника-бойчукіста Григорія Довженка, яка стала справжнім винаходом автора у 50-х роках.
Відкриття виставки про кам’яні вишиванки Нової Каховки в Івано-Франківську
“Цією виставкою ми хочемо не лише розповісти про культурну та мистецьку спадщину півдня України, але й розвінчати міфи. Адже кам’яні вишиванки ніяк не пов’язані з радянщиною. Попри спротив радянської влади, українські орнаменти прикрасили одноманітну радянську забудову. Спільно з колегами Довженко створив 80 унікальних панно. Згодом його критикували за “архітектурні надмірності””, — розповідає співорганізаторка та кураторка виставки Єлизавета Євсеєва.
Тоді кам’яні вишиванки стали символом Нової Каховки. На виставці відбувається справжній діалог людей із різних міст, які дізнаються про Херсонщину, її історію на культуру. Це посилює спротив російській окупації та дає людям розуміння, наскільки важливо звільнити українські території, щоб зберегти це унікальне надбання, якого ніде більше немає — ані в світі, ані в Україні. Адже єдину кам’яну вишиванку, яка була у Маріуполі, вже знищив російський ворог.
Такий діалог уже дає результати. Завдяки співпраці Євсеєвих із Львівським державним коледжем декоративного та ужиткового мистецтва ім. Івана Труша на виставках влаштовують воркшоп із різьблення по сирому тиньку. Під керівництвом викладачки-реставраторки Ольги Мамчур відвідувачі відтворюють елементи кам’яних вишиванок за унікальною технологією Григорія Довженка.
Такі виставки вже відбулись у Львові, Дрогобичі, Чернівцях, Хорватському місті Ліпік (Хорватія), на Днях європейської спадщини — 2022. А за підтримки ГО “Громадський центр “Нова генерація” проєкт презентували й в Івано-Франківську. Учасники зустрічі "Мистецький спротив херсонців та відновлення колективної пам'яті" мали можливість також взяти участь в індивідуальному майстер-класі.
Воркшоп по сирому тиньку для активістів Херсонщини у Херсонському NGO Хабі
Ось так, місто за містом, кам’яні вишиванки Нової Каховки зшивають одне за одним українські міста у новий культурно-мистецький орнамент, який стає інструментом у боротьбі з російською окупацією.
Тримати інформаційний фронт
Такі зустрічі з активістами відбуваються у новоствореному в Івано-Франківську Херсонському NGO Хабі — спільному коворкінг-просторі, де херсонці можуть працювати разом, реалізовувати проєкти, обмінюватися досвідом між херсонськими та прикарпатськими активістами/ками та представниками різних середовищ.
Співпраця громадських активістів у спільному просторі Херсонського NGO Хабу
У такій синергії зароджуються нові ідеї та плани. Спротив стає сильнішим та ефективнішим. І стає зрозуміло, що мистецтво не лише має бути й в темні часи. Воно, власне, і бореться з цією темрявою. Адже російська пропаганда — це гармата, з якої стріляють знову і знову. І щоб чинити їй опір, потрібно добре володіти інструментами, такими як мистецтво, артивізм, зокрема. Щоб голос активістів і українців загалом звучав настільки голосно, щоб ефективно тримати інформаційний фронт.
Анна Кучерак-Зоря
-preview.webp)
-preview.webp)
