Серед історій, які розповідає «Музей Спротиву», є такі, що більше схожі на лайфхаки. От тільки для херсонців в окупації вони були не модним способом полегшити життя і роботу, а способом вижити та залишитися українцями. Ми вже розповідали про саморобні прапорці й «чисті» запасні телефони, які люди брали з собою, коли виходили на вулицю. Це були найпростіші «лайфхаки», а от для того, щоб в окупації отримати українські документи, доводилося проявляти дива винахідливості. Свідоцтво про народження дитини, документи на спадщину, українське свідоцтво про шлюб вже на третій місяць окупації стали для херсонців практично недоступними. Російські окупанти нав’язували російські паспорти й намагалися впровадити російську систему документообігу. Проте отримати саме українські документи для багатьох херсонців стало принциповою справою.
«Історію про те, як в окупації херсонці організували справжнє українське весілля у вишиванках під українським прапором, мені розказали друзі ще влітку 2022-го. Звісно, тоді треба було мовчати. Проте зараз, коли триває збір спогадів і артефактів для музею, який має зафіксувати феномен спротиву херсонців російській окупації, дуже захотілося її розказати. Ми знайшли героїв цієї історії й неймовірно вдячні пані Ірині, яка в деталях розказала, як все було, та ще й передала для майбутнього музею дуже цінний артефакт – свій власноруч зроблений весільний віночок. Оце й називається – від серця відірвати, бо це ж сімейна історія. Але також це наша спільна історія, всіх херсонців», – говорить Олена Афанасьєва, голова громадської організації Центр культурного розвитку «Тотем».
Для Музею Спротиву пані Ірина передала власноруч зроблений весільний вінок. Фото: Тотем
Насправді історія почалася задовго до окупації. У херсонців Ірини та Олега (прізвище не називаємо на прохання героїв історії – ред.) романтичний «період цукерок та квітів» тривав майже 10 років. І от нарешті пара вирішила офіційно оформити стосунки. Весілля планували на 2022 рік. Мріяли, що на початку літа, десь на березі річки відсвяткують своє весілля. Коли сталося повномасштабне вторгнення Росії в Україну, і Херсон був окупований, здавалося б, весілля не на часі – чекали 10 років, можна ще почекати… Проте війна й окупація лише зміцнили почуття.
Рішення одружитися в окупації Ірина називає імпульсивним, хоча, скоріше, це був емоційний протест проти спроб відібрати наше життя. Якщо до війни в планах були традиційні весільні вбрання з білою довгою сукнею нареченої, то тепер своє весілля пара бачила лише в українських вишиванках. У мирному житті це дуже просте бажання, яке легко здійснити. Проте в окупації воно потягнуло за собою цілу низку подій, які Ірина називає «справжнім квестом».
Фото: особистий архів подружжя Ірини та Олега
Пара почала шукати вишиванки. Поки ще був зв’язок, обдзвонили друзів, знайомих. Їм порадили звернутися в Будинок культури текстильників, але там були лише дитячі костюми. Зрештою, знайомі підказали, що в районі ХБК, на вулиці Миру, є магазин, який працює і продає вишиванки, проте відкривають теж по дзвінку.
Так само складно було й з обручками. Купити вже не було де, якимось дивом вдалося знайти майстра-ювеліра, який погодився зробити обручки.
Фото: особистий архів подружжя Ірини та Олега
Весілля таки відбулося 2 червня 2022 року. Пара поклала вишиванки у торби (ходити у вишиванках по вулиці було занадто ризиковано). В РАЦСі їм надали кімнату, щоб перевдягнутися.
Зараз родина живе в Херсоні. Пані Ірина працює у соціальній сфері, тож роботи вистачає – насправді, її набагато більше, ніж хотілося б, і вона дуже складна. Треба допомагати херсонцям, травмованим окупацією і війною, треба мати внутрішню силу, проте ця сила є – і доказом тому є історія про справжнє українське весілля в окупації.
Більше історій та артефактів від на сайті: https://www.khersonua.com/
Якщо у вас є історія чи артефакт, якими ви хочете поділитися, ви можете надіслати повідомлення на e-mail: [email protected] або [email protected], вказавши в темі листа «Музей Спротиву».
Проєкт «Херсон: визволення пам’яті» реалізується завдяки щирій підтримці американського народу й Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), наданій через проєкт USAID "Демократичне врядування у Східній Україні". Вказані думки та висновки відображають позицію ГО Центр культурного розвитку «Тотем» та не обов’язково відображають позицію чи думки USAID або Уряду Сполучених Штатів.