Війна за правду, або Як протистояти фейкам. Секрети споживання інформації від Христини Боровкової

Сфера фахових інтересів медіааналітикині Христини Боровкової — розвиток у людей медіаграмотності та критичного мислення. Вона - магістр політичних та соціальних наук (Університет Страсбурга, Франція), наукова журналістка, фактчекерка (людина, яка перевіряє достовірність фактів), тренерка з медіаграмотності. Темою для розмови з нею стали фейки — як на них реагувати, як відрізнити правду від брехні, як не поширювати їх самим.

Про фейки в українських медіа і шкоду від них

Христина Боровкова фахово перевіряє достовірність фактів у мас-медіа, вона стверджує, що українські медіа не позбавлені фейків. Вони можуть бути спровоковані і неперебірливістю, і наміром ЗМІ зробити якусь новину “сенсацією”. Зараз багато інформації акцентується на тому, що в нас все погано, і це “б’є” по емоційному стану людей, особливо пенсіонерів.

“Вкидується” багато фейків з наміром використати нашу емоційну ненависть до окупантів і “зациклити” нас на негативі. Яскравий приклад – відео підпалів пшениці нібито на полях Донеччини. Але ці відео насправді зняті не в Україні. Пані Христина закликає всіх бути дуже-дуже уважними до інформації, яку  поширюємо. Так, окупанти намагаються створити продовольчу кризу, підпалюють наш врожай, але коли ми поширюємо несправжнє відео підпалу, все ж шкодимо самі собі.

Про важливість поширення тільки офіційної інформації щодо дій ЗСУ

Шкідливою є інформація про те, що українське військо, наприклад, за 2-3 кілометри від Херсона. Ця інформація не є офіційною й може зашкодити нашим військовим. Навіщо її поширюють, навіть сама фактчекерка не береться судити (хоча не виключає, що це використовується як залякування і тиск на окупантів), але закликає розповсюджувати лише факти з офіційних джерел, скажімо, опубліковані Генштабом. А вже про те, скільки різної  інформації “гуляє” інтернетом, знає не з чужих слів, бо сама є спеціалістом OSINT — по розвідці з відкритих джерел:

Про меседжі, які окупаційна влада використовує на півдні

Фахівчиня з медіаграмотності наголошує: варто бути дуже уважними, бо деякі ЗМІ, які тихенько існували в медіа-просторі Херсонщини, після російської окупації змінили орієнтацію й публікують вже не реальні новини регіону, а пропагандистську інформацію. Метою цих псевдо-медіа є створення картинки для російських (можливо, і для закордонних) медіа, також пропагандистська машина тисне і на самих херсонців.

Перший меседж, який окупанти хочуть вбити в голови мешканців захоплених територій, що росія прийшла назавжди. Насправді ж росія лише створює ілюзію —  намагається вплинути на людей, щоб вони змирилися й не чинили спротиву.

Друге — вони змальовують українську армію небоєздатною, слабкою, неефективною та вбивають у мізки, що нібито Україна забула про мешканців окупованих територій. Все це неправда, адже в інтересах ворога примусити херсонців вважати, що про них ніхто не пам’ятає і що держава не буде виконувати свої обов’язки. Жодному слову росіян довіряти не можна. Найабсурднішими пані Христина вважає фейки про те, що Україна нібито буде або обстрілювати своїх, або робитиме щось страшне щодо свого населення.

Але росія не просто розповсюджує неправду. Вона не дає жодного зеленого коридору та звинувачує в цьому українську владу. Вона примусила Укрпошту піти з регіону — і кричить, що це Україна не видає пенсії.

Про те, як захиститися від пропагандистського тиску

Фактчекерка радить херсонцям тримати спокій, впевненість і не “заражатися” ідеями, якими “накачують” російські пропагандисти. Перш за все, людину захистять критичне мислення, громадянська обізнаність, і розуміння того, що і як відбувається.

Якщо Україна переказує пенсії, але через окупантів люди не можуть їх отримати, то хто тут винний? Якщо за відсутності зелених коридорів Україна намагається привозити гуманітарні вантажі, а їх цинічно не пропускають росіяни, хто винен? Все це і багато інших дій окупантів є порушенням міжнародного гуманітарного права. Але росія, звісно “співає” своє: Україна вас покинула, оформлюйте російську пенсію, беріть російську гуманітарку... Кожен факт росія “вивертає” на свою користь, перетворює на фейк і використовує як пропаганду. І у цьому сенсі ситуація на Херсонщині дуже важка.

Але надихає її те, що попри важку ситуацію, попри те, що в умовах окупації будь-яка написана або висловлена думка може призвести до викрадення або до жахливих наслідків, херсонці все одно тримають спротив і не підкорюються, не сприймають за чисту монету інформацію окупаційної влади, бо добре знають, хто такі ці Стремоусов і Сальдо, та й окупанти вже бачать свій прорахунок у виборі “лідерів регіону”.

Про методи спротиву

Звичайно, перше, що радить херсонцям фахівчиня з медіа-грамотності, — не давати росіянам “залізти” до нас у мозок. І, звичайно, не співпрацювати, не допомагати їм. Є багато способів спротиву, навіть якщо людей примушують до чогось. Наприклад, “італійський страйк”, коли робота йде, але дуже повільно, створюються якісь перепони, які не дають змогу її виконати.

Не обов'язково виходити на площу і кричати про своє ставлення до окупантів — можна просто підтримувати настрій людей. У багатьох пабліках шириться інформація про те, як люди радіють, коли чують пісню українською, бачать українські прапори. Цей спокійний супротив вже підтримує дух.

Херсон вже давно став символом спротиву, а зараз жителям окупованого регіону потрібно зберігати впевненість, підтримувати позитивний дух і не здаватися. Мешканцям інших регіонів України важливо не піддаватися емоціям і фільтрувати інформацію, щоб не робити помилок і не розповсюджувати фейки.

Про важливість постійно згадувати Херсон

Херсонцям медійниця радить, якщо є така можливість, розповідати, що відбувається в окупації, спілкуватися з медіа, аби люди дізнавалися правду. Людям в інших областях України важливо про все розповісти, все пояснити. Вона й сама використовує будь-яку можливість згадати про ситуацію в місті. До Херсонщини ще у березні була прикута велика увага медіа, в тому числі й іноземних, і зараз важливо не дати цій темі згаснути.

Росіяни примушують людей мовчати, бо якщо ти не мовчиш, то тебе заберуть або викрадуть. Це створює враження, що нібито в Херсоні тихо і всі вже змирилися. Але ж це неправда!

Про дії кожного для наближення перемоги

Пані Христина вважає, що люди в окупації – не просто громадяни, вони на фронті. Окупація — важке випробування, але люди його обов’язково пройдуть, якщо оберігатимуть себе, не наражатимуться на небезпеку і протистоятимуть зараженню емоцією “все пропало, все погано”. Фахівчиня радить піклуватися про себе, свій сон, свій емоційний стан, не вірити проросійськи налаштованим людям, не допомагати окупантам ні в чому, але допомагати одне одному. Така допомога протидіє наміру росії розколоти українське суспільство та наближає нас до перемоги:

І хоча українці в інших регіонах не зазнають тиску окупантів, їм також не потрібно піддаватися негативним настроям, звідки б вони не надходили.  Раз за разом фактчекерка наголошує: розповсюджувати варто лише правдиву інформацію з офіційних джерел або з професійних медіа. І не треба довіряти анонімним телеграм-каналам. Треба пильнувати за споживанням інформації, щоб ми не наражалися на неправдиву інформацію і не передавали її далі.

А ще тим, хто тепер на підконтрольній території, варто підтримувати моральний дух тих, хто залишився в окупації.

Про емоції

Аналітикиня вважає: з початком повномасштабного вторгнення українські медіа зазнали змін —  всі  працюють на єдиний фронт протистояння ворогу, а інформація стала більш емоційною. Емоції зашкалюють, лозунги щодо напрямку корабля повторюють публічно в ефірі, пишуть на бордах, їх вже знають навіть діти — пів року тому таке навіть уявити  було неможливо. Але навіть за корисними емоціями, які мотивують на протидію ворогу, пані Христина радить слідкувати, щоб вони не панували над нами, бо емоції виснажують і відбирають сили.

По друге, зайві емоції можуть “підставити” людину або видання, якщо серед поширюваної інформації виявиться фейкова. Наприклад, побачивши Бучу, люди почали постити ці страшні кадри, не стримуючись. Але серед справжніх фото було кілька фейкових світлин, що, як виявилося,  зроблені в іншому місці й в інший час. Чому тут варто бути уважними? Бо такими публікаціями людина або медіа скомпрометують себе, і ворог може звинуватити їх в тому, що все, про що вони раніше писали, про що повідомляли, є фейком, вигадкою. Тож варто пильнувати за тим, що ми постимо, щоб потім це не було використано проти нас.

А всі емоції пані Христина радить спрямувати в корисне річище — на протидію окупантам.

Про те, якими мають бути регіональні медіа і що потрібно зараз їх читачам

Усі медіа фахівчиня розділяє на дві різні групи. Одні пишуть про одне і те ж саме. Інші, до яких пані Христина зачисляє і медіаплатформу “Вгору”, самі створюють інфоприводи, оприлюднюють те, що читач не прочитає в інших джерелах. Це якісні медіа, яким цікаво дати те, чого немає в загальному полі, вони наближені до інтересів читача та хочуть його чимось зацікавити. Саме такі ЗМІ, на думку тренерки з медіа-грамотності,  і будуть вигравати. Щобільше, вона помітила зниження цікавості до анонімних телеграм-каналів, читачі зараз віддають перевагу тим каналам, за яким стоїть конкретна людина – відповідальна за свою інформацію.

Майбутнє Христина Боровкова бачить саме за регіональними, місцевими ЗМІ — але якщо вони не повторюватимуть тільки наративи українських медіа, а будуть знаходити свій шлях до читача, зацікавлювати його історію свого міста, свого регіону, розповідати про те, що відбувається навколо, “розкривати” його для мешканців (бо насправді люди, живучи у своєму місті, знають про нього небагато), щоб такими цікавинками хотілося поділитися з тими, хто живе в інших містах.