Відлуння арабо-ізраїльських конфліктів у Херсоні

Починаючи з 1948 року, спалахують часті арабо-ізраїльські війни*. У радянській пресі писали про «необмежену допомогу» Єгипту озброєнням, військовими фахівцями тощо. Але не все було так однозначно.

Як не дивно, але відлуння конфліктів на Близькому Сході долинали й до нашого міста. У 70-х роках XX століття до херсонського порту постійно заходили торгові кораблі з Єгипту. У документах КДБ (Доповідна записка Першому секретарю ЦК КПУ В.В. Щербицькому), які понад 10 років тому були розсекречені, йдеться про сприйняття моряками цих суден арабо-ізраїльських конфліктів та оцінка радянської допомоги їх батьківщині. 

У вересні 1972 року до нашого міста завітав корабель «Порт Саїд». Його капітан Саад Ахмед Аттіа: «в беседе с советскими людьми инициативно изложил свою точку зрения на арабо-советские отношения. По его мнению, СССР проводит подстрекательскую политику на Ближнем Востоке, в результате которой была развязана война с Израилем. Насер** характеризуется им как величайший глупец, который чуть не привел Египет к гибели, доверившись Советскому Союзу и открыв ему путь на Ближний Восток… Капитан судна, а также и другой араб, принимавший участие в беседах, отмечал, что со стороны СССР материально и технической помощи Египту нет…» (Галузевий державний архів СБУ, Ф.16, Оп.1, Спр.1065).

Тоді ж  у Херсоні перебував також капітан корабля «Ель-Мінія» Фамзі Мохамед Жозеф. Судячи з документів КДБ, він розповідав, що радянське керівництво не допомагало Єгипту сучасними видами озброєння, відправляючи йому застарілі зразки, які виходили з ладу або були взагалі не прийнятні для використання.

А група моряків з корабля «Ель-Гіза» пішли ще далі. Вони дискутували з місцевими жителями стосовно правдивості висвітлення арабо-ізраїльських конфліктів у радянській пресі: «Иноморякам было дано объяснение, согласно сообщениям нашей (советской) печати… моряки не согласились… Третий помощник капитана Хассан Найер Камал Сеуди сообщил настоящие причины, которые не были освещены в советской прессой. По его словам, советское правительство ещё во времена Насера взяло на себя обязательство оказывать Египту экономическую и военную помощь… снабжение армии Египта оружием всячески задерживалось, а то оружие, которое поставлялось, было устаревшим и не соответствовало стандартам современной войны» (Галузевий державний архів СБУ, Ф.16, Оп.1, Спр.1065).         

Також у єгиптян з херсонцями виникла суперечка стосовно Асуанських гребель*** Іноземні моряки вважали, що будівництво цих об’єктів використовували як пропаганду СРСР, щоб завоювати симпатію у розвинених країн. У принципі, вони в чомусь вони мали рацію. Відомо, що через рік після закінчення спорудження Асуанських гребель відбулося затоплення значної території, з якої довелося переселити 90 тисяч осіб. Крім цього, вони змінили екосистему Середземномор’я. З Нілу перестала надходити пожива для деяких риб, тому популяція їх зменшилася  й досі не відновилася. 

Ось так деякі єгиптяни сприймали «допомогу» СРСР своїй державі у ході арабо-ізраїльських конфліктів.  

*Арабо-ізраїльські конфлікти – протистояння між низкою арабських країн та Державою Ізраїль у другій половині XX - початку XXI ст.   

**Гамаль Абдель Насер – другий президент Єгипту, який займав свою посаду з 1954-1970 рр.

***Асуанські греблі – найбільший комплекс гідротехнічних споруд в Єгипті на річці Ніл, поблизу єгипетського міста Асуан. Їх будівництво тривало у період 1960-1970 рр.