Від «історії КПРС» до «історії РФ»: як росіяни переписали підручник для окупованих територій

У радянські роки молодь вчили «істинну історію» на курсах з історії КПРС та історії СРСР. А зараз на окупованих територіях України теж саме хочуть впроваджувати росіяни.

Яку історію у СРСР викладали у школах та університетах? Та як зараз цю традицію переписування історії впроваджують росіяни на окупованих територіях України?

Радянське минуле історії в школі 

Ще у далекому 1934 році радянський уряд своєю постановою зобов’язав школи усіх республік вивчати історію ВКП(б). Такого предмета, як «історія України», взагалі не існувало. Хоча була історія УРСР, на вивчення якої виділяли у 7-8 класах 36 годин. Тобто проводили один урок на два тижні. І проводили ці уроки переважно останніми. За інформацією деяких дослідників, вчителі іноді ці години використовували для вивчення історії СРСР.

У вищих навчальних закладах ситуація була не краща. Вивчення історії КПРС та постулатів «вождя народів» – це було обов’язково. Не мало значення, на якій спеціальності навчався студент. Марксистську науку повинні були знати усі. Уявляємо, з якими труднощами доводилося молоді писати дипломи та курсові. Чи ти вчишся на математика, чи на хіміка, чи на біолога, у всі студентські наукові роботи треба було вставити цитату з трудів Леніна та Маркса.

Що тут сказати? Все це можна підсумувати лише цитатою відомого українського режисера Олександра Довженка: «Їх не вчили Батьківщині – їх учили класовій ворожнечі і боротьбі, їх не вчили історії…»

Реабілітація Сталіна, або «справжня історія» від росіян

Російські окупанти не відстали від своїх попередників та навіть у дечому їх перевершили. Ще минулого року вони представили новий підручник з історії Росії для старшокласників. Він призначався для розповсюдження у тому числі для окупованих територій України.
 
Його автором став російський політик Володимир Мединський, який був міністром культури Росії у 2012 – 2020 рр., а зараз – помічник очільника Кремля Путіна. Також співавтором став ректор Московського державного інституту міжнародних відносин Анатолій Торкунов.     
 
І що в ньому? Автори підручника стверджують, що «не все так однозначно» зі Сталіним. І він начебто був видатним діячем. Але автори це роблять достатньо хитро, на даючи йому власну оцінку. А хочуть, напевно, підвести до такої думки дітей через згадки про нього сучасників.
 
А, наприклад, голодомор 1946-1947 років у цьому підручнику пов’язують лише «з посухою та неврожаєм». І взагалі російські історики заперечують усі три голодомори в Україні. Післявоєнна доба в СРСР змальовується як «золотий період». А Захід та США зображується, звісно, як зло та агресори. 
 
У підручнику замовчують про персональну роль Сталіна у депортації кримських татар у 1944 році. Їх депортували з півострова до Середньої Азії, надумано звинувативши «у посібництві окупантам» у роки Другої світової війни. При цьому, пишуть в підручнику, начебто у засланні ними опікувалася місцева влада. Ось так намагаються створити уявлення в дітей, що радянська влада наче ставилася до «зрадників» з потуранням.

Також є й про ностальгію за радянським минулим. Тут просто достатньо навести з підручника цитату очільника Кремля Путіна: «Найбільша геополітична катастрофа – розпад СРСР». Схоже на дежавю. У радянський період цитували генсеків, а зараз у Росії – Путіна.

Звісно, не обійшлося без війни РФ проти України, яку росіяни називали спочатку “СВО”, а нещодавно очільник Кремля дав іншу назву – “український конфлікт”. У підручнику автори використовують звичайну методичку пропаганди. Тут все! Біолабораторії, київський режим, «громадянська війна» та інші російські штампи. Головною причиною автори підручника «визначили» вступ України до НАТО. І тут учнів намагаються переконати, що війна наче превентивна: «якби не ми перші…».  А українців змальовують як націю, якої не існує.

Тонкою ниткою через весь підручник подається теза про те, що РФ – це «миротворець», а Захід та США – це «агресор».

Ось таку пропаганду намагаються насадити росіяни дітям на окупованих територіях.