Велосипеди, пароплави та шаланди – усе для екскурсій!

21 лютого – Міжнародний день екскурсовода. Це свято відзначається з 1990 року, але ремесло екскурсовода було відоме ще понад 100 років тому. Херсон не був винятком. Тоді почали організовувати перші прогулянки на велосипедах, пароплавах та інших транспортних засобах.

Екскурсії як спосіб боротьби з лихацтвом велосипедистів 

На початку 20 століття херсонців  захопила новинка – велосипед. Кожна молода людина захотіла тоді мати двоколісного «монстра». Чому «монстр»? Бо одразу він почав створювати труднощі для  пішоходів. Велосипедисти їздили всюди, де можна було й не можна: «Развязность велосипедистов положительно не знает никаких границ. Забывая, очевидно умышленно, о полицейском распоряжении не показываться в местах скопления людей, особенно в центральной части города, эти господа, едва только наступит вечер, с свойственною им ревностью выбирают местом для своих упражнений именно центральные пункты города. Вы только что вышли на Суворовскую или Воронцовскую улицу подышать свежим вечерним воздухом, но долговязый велосипедист считает непременным долгом своим отравить ваше существование, пролетая с резкими свистами мимо вашего носа по тротуару и едва не опрокидывая вас при всей честной публике…» (газета «ЮГ», № 636, 1900 рік). Місцева влада, щоб якось зменшити потік велосипедистів у місті та спрямувати їх енергію в інше місце, почала організовувати заміські екскурсії. Переважно такі прогулянки були на околицях Херсона та в найближчих населених пунктах. Було багато охочих вирушити в такі подорожі, бо була можливість дізнаватися щось нове про історію та природу абсолютно безкоштовно. Правда, не знаю, як це допомогло у розв'язанні проблеми з велосипедистами у місті. Судячи зі статей дореволюційної преси, власники двоколісних продовжили «тероризувати» містян. А поліція не могла з ними впоратися. І це зрозуміло. Не кожний городовий міг пішки наздогнати велосипедиста, який тоді «бачив ціль, але не бачив перепон».     

Пароплави на «Гульбище»

Понад 100 років тому херсонці, як і сьогодні, влітку намагалися залишати спекотне місто, втікаючи на природу. А щоб проводити дозвілля з користю, почали організовувати водні прогулянки на пароплавах. Одним із популярних маршрутів була екскурсія до «Гульбища» - місцевості поряд із маєтком шведської родини Комстадіусів у селі Садово. Особливо  активно тут відпочивала херсонська «золота молодь». Але не обходили увагою такі виїзди і звичайні обивателі: «В воскресенье 18 июня на частном пароходе «Телеграф», по инициативе капитана его Замеховского, была устроена экскурсия из Херсона в рощу «Гульбище» - имение Комстадиуса. Гуляющих на пароходе собралось свыше 100 человек и экскурсия прошла очень оживленно. По прибытии к роще экскурсанты были встречены управляющим имения в высшей степени радушно и даже приветствовали хлебом солью. Выбор места для гулянья оказался как нельзя более удачным, красивая вся утопающая в зелени роща при вечернем фейерверке представляла чудное зрелище. Гуляющие провели время очень весело и получили редкое удовольствие. Капитан парохода, отдающий свои свободные часы на устройство гуляний, получил массу благодарностей за умелую распорядительность и хорошее отношение к пассажирам…» (газета «ЮГ», 633, 1900 рік). Такого плану екскурсії не обмежувалися тільки поїздкою до Садово. Також були водні подорожі до Берислава та Каховки, з відвідуванням відомого Бізюківа монастиря.     

Шаланди для дітей

Особливу увагу звертали в нашому місті й на дитячі екскурсії: «Основная задача существующего в Херсоне общества содействия физическому воспитанию детей, как и предусмотрено самим уставом, может быть осуществлена разнообразными путями, между которыми не последнее место должно быть отведено летним экскурсиям для детей» (газета «ЮГ», № 2053, 1905 рік). Організатори вбачали в таких виїзних прогулянках ефективний спосіб навчання та виховання молодого покоління. Не повинен був учень вивчати, наприклад, особливості живої природи тільки за підручниками в задушливому класі школи або гімназії. Усю красу та користь мандрівок він мав відчути саме в дитинстві. Тому херсонське товариство сприяння фізичному вихованню намагалося постійно організовувати екскурсії для дітей. Обирали представники товариства місця прогулянок недалеко від Херсона, бо бюджет був достатньо обмежений. Переважно екскурсії проводилися коштом меценатів. Так, у 1905 році було виділено 30 карбованців, щоб 100 дітей змогли відпочити на острові. Реакція юних екскурсантів була очікуваною: «На свежем воздухе дети резвились вдоволь и были бесконечно счастливы…». Чому очікуваною? Бо в ту епоху, коли не було різних гаджетів, виїзд на природу для дітей був справжнім святом. Потім товариство організовувало екскурсії до Казенного саду (зараз – територія Херсонського обласного ліцею). Це вже була водна прогулянка до парку на шаландах: «Разместившись на них вместе с членами общества, сотрудниками и заведующими играми, экскурсанты с песнями двинулись по реке Кошевой по направлению к саду…» (газета «ЮГ», № 2053, 1905 рік). Кажуть, там діти «відірвалися на повну». Екскурсія тривала з 11 годин ранку до 5 годин вечора, але за такий довгий проміжок часу юні екскурсанти не встигли втомитися. Тому  організатори, щоб вгамувати їх шалену енергію, вирішили повертатися до дому пішки з дітьми, які були й не проти продовження активного дозвілля.  

Вантажник та грязелікарня

Революційні події 1917-1921 років призвели до розрухи та хаосу. Тоді в Херсоні через постійну зміну влади та розгул бандитизму містяни точно не думали про екскурсії та дозвілля на природі. Тільки вже в непманський період, коли була остаточно встановлена радянська влада, починають знову організовувати екскурсії. Вони вже  мали більше не розважальний, а ідеологічний характер, хоча без розваг також не обходилося. Але таке дозвілля іноді було обов’язковими для робітничого класу, представники якого не завжди хотіли долучатися до такої форми відпочинку. Але хай там як, у 1925 році, наприклад, була організована екскурсія для херсонських вантажників до грязелікарні у Голій Пристані: «В воскресенье 2 августа члены союз Местран в количестве 70 человек, взяв с собой оркестр, совершили экскурсию на Голую Пристань… Были показаны гостям все оборудование грязелечебницы и даны подробные разъяснения о значении грязевых и рапных ванн… Вечер прошел очень оживленно в тесном товарищеском единении. Много удовольствия доставил больным и экскурсантам оркестр…» (газета «Червоний селянин», № 36, 1925 рік). Такі екскурсії почали організовувати потім для інших робітничих професій.

Ось так з’явилися перші екскурсії на початку 20 століття в Херсоні, які стали важливою складовою дозвілля містянина. Сьогодні, завдяки унікальній херсонській природі та історії, продовжує розвиватися це ремесло. І вже інші види транспорту та форми організації для цього використовуються.